Буває, прокидаєшся після дивного сну і довго не можеш викинути його з голови. Сни бувають захопливими, смішними, а часом і страшними. Зрозуміти, що вони означають, значно важче, ніж просто їх запам'ятати[1].
Люди намагаються розгадати сни століттями. Точної відповіді, навіщо ми бачимо сни, досі немає, а тим паче немає єдиного способу їх тлумачити. Психологи й нейробіологи запропонували кілька теорій, і вони часом суперечать одна одній[1].
Фрейд: сон як виконання бажання
Зигмунд Фрейд у книжці «Тлумачення сновидінь» (1900) дійшов висновку, що «сон є виконанням бажання». Він помітив, що неприємні сни трапляються частіше за приємні. Тому вирішив: сон маскує свою справжню мету і виконує бажання не прямо, а обхідним шляхом[2].
Звідси його поділ сну на дві частини. Явний зміст — це те, що ми бачимо й пам'ятаємо: образи, події, сюжет. Прихований зміст — несвідомі бажання, які, на думку Фрейда, і є справжнім сном. Мета тлумачення — дістатися саме до нього[2].
Щоб пояснити, як бажання ховається за дивним сюжетом, Фрейд описав чотири механізми, які назвав «роботою сну»[2]:
- Згущення. Багатий прихований зміст стискається і спрощується: кілька ідей зливаються в один образ чи думку.
- Зміщення. Важливе й неважливе у сні міняються місцями, тож емоційний сенс сну стає невпізнанним.
- Символізація. Прихований зміст передається через символи, а не прямо.
- Вторинна обробка. Хаотичний матеріал сну впорядковується в більш-менш зв'язну історію. Через це сон здається осмисленим, хоча, за Фрейдом, його справжній сенс зовсім інший.
Сучасні дослідники ставляться до цієї схеми обережно. Згідно з однією з новіших теорій, прихованого змісту в сні немає, а його матеріал складають уривки спогадів, які мозок обробляє уві сні. Дехто вважає фрейдівські символи надто притягнутими. Водночас сама думка, що в снах відбивається пам'ять, емоції і пережите, має наукове підтвердження[2].
Юнг: сон, що врівноважує свідомість
Карл Густав Юнг погоджувався з Фрейдом не в усьому. Для нього сон був не лише замаскованим бажанням, а спонтанною картиною того, що зараз відбувається в психіці, разом із несвідомими її частинами. Така картина, за Юнгом, компенсує однобокість свідомого «я»: сон показує те, чого людина вдень не помічає або не розвиває в собі[3].
Юнг розрізняв особисте несвідоме і колективне — спільний для всіх людей шар психіки. Колективне несвідоме, на його думку, складається з праобразів, або архетипів, знайомих нам із міфів і легенд[4]. Серед архетипів Юнг описував персону (соціальну маску), тінь (відкинуті риси себе), аніму й анімуса (жіноче в чоловікові і чоловіче в жінці). Уві сні вони, за його теорією, з'являються як символічні постаті чи предмети і вказують на те, що свідомість пригнічує[1].
Від Фрейда Юнга відрізняло й ставлення до символів. Фрейд часто пов'язував певний символ із певною несвідомою думкою. Юнг вважав сни дуже особистими: щоб їх тлумачити, треба добре знати саму людину[1].
Холл: сни як продовження наших думок
Психолог Калвін Холл пішов іншим шляхом: замість тлумачити окремі сни, він почав їх рахувати. У 1940-х він проаналізував тисячі записаних снів і поступово виділив категорії, які можна систематично вимірювати. Згодом разом із колегою він оформив їх у шкалу, якою досі користуються дослідники снів[5].
За когнітивною теорією Холла, сни — це «уявлення» людини про власне життя: про себе, близьких, світ і свої конфлікти[6]. Щоб зрозуміти сон, Холл пропонував звертати увагу на таке[1]:
- Що робить у сні сама людина.
- Які предмети й персонажі там з'являються.
- Як людина взаємодіє з персонажами.
- Де відбувається сон, як змінюються сцени і чим усе закінчується.
Головна мета такого аналізу — зрозуміти не сон, а того, хто його бачить. Холл помітив, що риси, які людина виявляє вдень, проявляються й у її снах[1]. Цю ідею називають гіпотезою безперервності: більшість снів продовжують те, що відбувається в повсякденному житті. У 2020 році її перевірили на рекордному масиві — 24 000 описів снів, які автоматично оцінили за шкалою Холла. Результати знову підтвердили зв'язок снів із буденним життям[5].
Читайте:
Домгофф: сни відбивають денні турботи
Вільям Домгофф навчався в Холла і став одним із найвідоміших дослідників снів. Він зібрав і проаналізував тисячі звітів про сни[5]. Висновок його великих досліджень: у снах відбиваються думки й турботи, якими людина живе наяву[1]. Наприклад, тривога в житті пов'язана зі снами з негативним емоційним забарвленням[5].
Домгофф запропонував нейрокогнітивну теорію снів. Сновидіння, за нею, виникає завдяки роботі певних мереж мозку і системі схем — усталених уявлень, через які ми сприймаємо світ. Саме ці пізнавальні процеси й визначають, що нам сниться[7].
Гобсон і Маккарлі: сни як побічний продукт роботи мозку
У 1977 році дослідники Аллан Гобсон і Роберт Маккарлі запропонували модель «активації — синтезу». Під час сну зі сновидіннями нейрони стовбура мозку періодично і автоматично збуджуються. Передні відділи мозку отримують ці сигнали, порівнюють їх зі спогадами і складають із них сон[8].
Іншими словами, мозок намагається надати сенсу своїй же випадковій нічній активності. У такому поясненні сни не мають глибокого прихованого значення — це побічний продукт природних процесів у мозку[1].
Модель спиралася на уявлення, що сновидіння і фаза швидкого сну — одне й те саме. Пізніші дослідження показали складнішу картину. Нейробіологи вважають, що і гіпотеза безперервності, і гіпотеза активації допомагають зрозуміти, як мозок творить сни, але багато питань досі відкриті[9].
Читайте:
Як тлумачення снів стало масовим
З 1970-х тлумачення снів вийшло з кабінету психотерапевта. Популярні книжки того часу пропонували прийоми, якими будь-хто може самостійно розбирати власні сни[10]. Сьогодні на полицях повно сонників, довідників із символами снів і порад, як їх розуміти[1].
Чому ми так віримо своїм снам
Самі люди при цьому зазвичай стоять ближче до Фрейда, ніж до нейробіологів. У серії досліджень 2009 року учасники і з західних, і зі східних країн вважали, що сни містять приховану правду. Сон здавався їм змістовнішим за схожу думку, яка прийшла вдень[11].
Проте значення, яке людина надає конкретному сну, залежить від того, у що вона вже вірить. Учасники охочіше вважали значущим поганий сон про неприємного знайомого, ніж про друга, а хороший — навпаки, про друга. Така вибірковість — прояв упереджень, звичних для нашого мислення, зокрема схильності помічати те, що підтверджує власні погляди[11]. Корені таких упереджень — у евристиках, швидких розумових скороченнях, якими мозок заощаджує зусилля.
Сни впливали й на вчинки. Після уявного сну, у якому друг захищав, а не зраджував, учасники відчували до нього більшу прихильність. А сон про авіакатастрофу відбивав бажання летіти так само, як звістка про справжню катастрофу[11]. Звідси недалеко до самоздійснюваного пророцтва: людина, якій наснився провал на іспиті, може менше готуватися або так нервувати, що справді напише гірше[1].
Читайте:
Підсумок
Єдиної відповіді, що означають сни, наука поки не має. Фрейд бачив у них замасковані бажання, Юнг — підказки від несвідомого, а Холл і Домгофф — продовження денних думок і турбот, і саме ця ідея має найбільше підтвердження в сучасних дослідженнях. Нейробіологічна модель узагалі не шукає в снах прихованого сенсу. Розбирати власні сни цікаво, тільки ми схильні читати в них те, у що вже віримо.
Джерела11
- Verywell Mind
- Zhang W. та ін. Freud's Dream Interpretation: A Different Perspective Based on the Self-Organization Theory of Dreaming. Front Psychol, 2018.
- Scalabrini A. та ін. Dreaming the unrepressed unconscious and beyond: repression vs dissociation in the oneiric functioning of severe patients. Res Psychother, 2021.
- Guo A. та ін. Archetype-Based Modeling of Persona for Comprehensive Personality Computing from Personal Big Data. Sensors (Basel), 2018.
- Fogli A. та ін. Our dreams, our selves: automatic analysis of dream reports. R Soc Open Sci, 2020.
- Hall CS. A Cognitive Theory of Dreams. The Journal of General Psychology, 1953.
- Domhoff GW. The neurocognitive theory of dreams at age 20: An assessment and a comparison with four other theories of dreaming. Dreaming, 2019.
- Hobson JA. та ін. The brain as a dream state generator: an activation-synthesis hypothesis of the dream process. Am J Psychiatry, 1977.
- Scarpelli S. та ін. Investigation on Neurobiological Mechanisms of Dreaming in the New Decade. Brain Sci, 2021.
- Ann Faraday. Wikipedia.
- Morewedge CK. та ін. When dreaming is believing: the (motivated) interpretation of dreams. J Pers Soc Psychol, 2009.