Книжку, з якої почався психоаналіз, спершу майже ніхто не купив. Перший наклад у 600 примірників розходився вісім років, а наукові журнали довго її просто не помічали[1].

Сам Зигмунд Фрейд вважав «Тлумачення сновидінь» головним відкриттям свого життя. Сьогодні її називають однією з найважливіших книжок XX століття[2], хоча чимало її ідей наука так і не підтвердила[3].

Як з'явилася книжка

У 1897 році Фрейд почав аналізувати самого себе. На той час він уже помітив, що сни відіграють велику роль у роботі з пацієнтами. Коли він просив їх говорити все, що спадає на думку, вони часто згадували свої сни. Сон тягнув за собою нові асоціації і допомагав відкрити важливі зв'язки з минулим. Ще одне спостереження: галюцинації в пацієнтів із психозами дуже нагадували сновидіння[1].

Фрейд і сам завжди бачив яскраві сни, тож зробив їх центром самоаналізу. З власного досвіду і спостережень за пацієнтами він дійшов висновку, що сни майже завжди виконують бажання, як і денні мрії. Переглянувши тогочасну літературу, він побачив, що такої ідеї ще ніхто не висловлював. Більшість людей тоді вважали сни просто нісенітницею[1].

Писав книжку Фрейд приблизно два роки. Вона вийшла наприкінці 1899 року, але на обкладинці стояв уже 1900-й[1]. Німецькою книжка називалася «Die Traumdeutung». Згодом Фрейд видав і скорочений варіант під назвою «Про сновидіння»[3].

Для наукової праці книжка вийшла дуже особистою. Багато описаних у ній снів належать самому Фрейду, хоча він розбирає й сотні снів своїх пацієнтів. У них проступають важливі події його життя: смерть батька, шлюб, народження дітей, тривожна політична атмосфера у Відні та наростання антисемітизму[2].

Головні ідеї

Основна теза книжки — сон є виконанням бажання. Щоб пояснити, чому більшість снів не схожі на здійснену мрію, Фрейд описав сон як двошаровий. Явний зміст — те, що людина бачить і пам'ятає. Прихований зміст — справжній, але замаскований сенс сну[1].

Маскування, за Фрейдом, потрібне через внутрішнього «цензора»: сни спотворюються, щоб обійти його[2]. Для цього психіка вдається до «роботи сну» — стискає кілька ідей в один образ, міняє місцями важливе й неважливе, говорить символами і складає з хаосу зв'язну історію[4]. Ці механізми досі згадують, коли йдеться про те, що означають сни.

Звідки беруться бажання, які шукають вихід у снах? Фрейд вважав, що це витіснені дитячі бажання[2]. У книжці він уперше висловив думку, що сексуальність відіграє важливу роль уже в дитинстві, і для того часу це було шокуючою ідеєю. Він також описав щось на зразок універсальної мови снів, за якою їх можна тлумачити[1].

Метод тлумачення Фрейд узяв із практики: людина розповідає все, що спадає на думку про кожен окремий елемент сну[2]. Тлумачення снів він назвав «королівським шляхом» до пізнання несвідомої діяльності психіки. Саме тут Фрейд уперше системно виклав свою теорію динамічного несвідомого, яке формується в дитинстві і постійно працює в кожній людині[2].

Читайте:

Реклама

Холодний прийом і пізнє визнання

Перші півтора року жоден науковий журнал не написав про книжку рецензії, та й інші видання згадували її рідко. Психологічні журнали, коли все ж відгукнулися, книжку розгромили. Один критик застерігав, що некритичні уми із задоволенням підхоплять цю гру ідей і скотяться в містику та свавілля[1].

Ситуація змінилася близько 1910 року, коли праці Фрейда загалом стали відомішими. Тоді вийшло друге видання, а за життя автора — ще шість, останнє у 1929 році. Фрейд майже нічого в тексті не змінював: додавав ілюстрації, розвивав окремі думки і доповнював розділи про символи. У 1913 році книжку переклали англійською та російською, а до 1938-го — ще шістьма мовами[1].

Фрейд писав дуже багато, але саме цю працю вважав найоригінальнішою. Попри холодний прийом, він розумів, що зробив прорив: «Таке прозріння випадає людині лише раз у житті»[1].

Що не витримало перевірки часом

Книжка залишила помітний слід у психології, але їй бракує наукової строгості. Багато висновків Фрейда не мають експериментального підтвердження, а частину ідей психоаналізу сучасні дослідження не підтвердили[3].

  • Сни частіше відбивають денне життя, ніж несвідоме. Людям зазвичай сниться те, про що вони думають наяву, тобто свідомі думки, а не приховані[3]. Цю ідею називають гіпотезою безперервності. У 2020 році її підтвердили на 24 000 описів снів[5].
  • Не всі сни схожі на виконання бажань. Багато снів стосуються травми, покарання чи тривоги. Фрейд пояснював їх як спробу психіки впоратися з проблемою[3]. Проте сучасні дані показують, що такі сни частіше просто відбивають турботи і спогади. Наприклад, тривожність у житті пов'язана зі снами з негативним емоційним забарвленням[5].
  • Сни пов'язані з пам'яттю. Нині дослідники вважають, що сни допомагають закріплювати пам'ять і навчання. Уривчастий, заплутаний зміст снів може бути способом мозку вбудувати нову інформацію і досвід у довготривалу пам'ять[3]. У снах частіше з'являються спогади, які найближчими днями мають перейти в довготривалу пам'ять. Швидкий сон пов'язують переважно з емоційною пам'яттю, а повільний — із пам'яттю на факти й події[4].

Наприкінці життя Фрейд і сам визнав, що явний зміст сну теж заслуговує на серйозну увагу[4]. А значення книжки як історичної і культурної події не заперечують навіть ті, хто скептично ставиться до його теорій[3].

Читайте:

Підсумок

«Тлумачення сновидінь» вийшло на межі 1899 і 1900 років і заклало основи психоаналізу. Фрейд виклав у ньому ідею сну як замаскованого бажання, поділ на явний і прихований зміст та уявлення про несвідоме, що формується в дитинстві. Спершу книжку проігнорували, а визнання вона здобула лише через десятиліття. Сучасна наука бачить у снах радше відображення денних турбот і роботу пам'яті, ніж шлях до несвідомого, але історичної ваги книжки це не применшує.

Джерела5
  1. pbs.org
  2. The Interpretation of Dreams. Freud Museum London.
  3. Verywell Mind
  4. Zhang W. та ін. Freud's Dream Interpretation: A Different Perspective Based on the Self-Organization Theory of Dreaming. Front Psychol, 2018.
  5. Fogli A. та ін. Our dreams, our selves: automatic analysis of dream reports. R Soc Open Sci, 2020.