Приблизно кожен двадцять п'ятий дорослий має розлад нічних жахіть[1], але діагноз ставлять рідко. Європейські дослідники сну пояснюють чому: лікарі зазвичай вважають страшні сни лише симптомом тривоги чи посттравматичного стресового розладу (ПТСР), хоча хронічні жахіття часто є окремим розладом, який потребує власного лікування[2]. Самі люди теж відмахуються й списують усе на «нерви». Тим часом сни, які щоночі повертаються, залишають по собі втому, злість або паніку й можуть бути сигналом серйознішого неблагополуччя.

Що таке розлад нічних жахіть

Розлад нічних жахіть означає порушення сну, за якого людині раз у раз сняться довгі, надзвичайно неприємні й добре запам'ятовувані сни[2]. Їхній сюжет зазвичай крутиться навколо загрози життю, безпеці чи тілу. Переважає страх, але бувають і гнів, сором або смуток[2]. Людина часто прокидається з калатанням серця, пітливістю, задишкою і довго не може заспокоїтися. На відміну від деяких схожих станів, після пробудження вона одразу розуміє, де перебуває, і чітко пам'ятає сон[2].

Цей розлад належить до розладів сну з групи парасомній, тобто небажаних явищ під час сну. У Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) він має код 7B01.2 і стоїть серед парасомній, пов'язаних із фазою швидкого сну (REM-сном)[3]. Саме в цій фазі сни найяскравіші, а жахіття зазвичай будять у другій половині ночі[4].

У побуті жахіття частіше називають кошмарами, «страшними снами» або «жахами уві сні». Остання назва може заплутати: нічними жахами (нічним терором) лікарі називають інший стан, який виникає в глибокому сні й виглядає зовсім інакше.

Читайте:

Чому сни повторюються?
Чому сни повторюються?
Одні сни розчиняються, щойно ми прокидаємося, інші врізаються в пам'ять і повертаються знову, іноді роками. Їх...

Коли кошмари стають розладом

Страшний сон час від часу бачить майже кожен, і хворобою це не є. Про розлад говорять, коли жахіття повторюються й спричиняють помітний дистрес або заважають навчанню, роботі, стосункам. Ще дві умови: сни не пояснюються дією ліків чи інших речовин і не вкладаються повністю в інший психічний або соматичний розлад[2]. Обов'язкового порогу частоти немає. Тяжкість оцінюють так: легкий розлад, якщо жахіття трапляються рідше ніж раз на тиждень; середньотяжкий, якщо щотижня, але не щоночі; тяжкий, якщо щоночі. Епізод до місяця вважають гострим, від місяця до пів року підгострим, понад 6 місяців хронічним[2].

Міф: кошмари бувають лише в дітей, а дорослі їх переростають. Насправді: більшість дітей справді переростає страшні сни, але частина людей має їх і в дорослому віці[4]. Повторювані кошмари мають 3,5–8,3% дорослих і 6,7–11,3% дітей. Серед людей із психічними розладами їх значно більше: від 15,6% при тривожних розладах до 66,7% при посттравматичному стресовому розладі. Жінки скаржаться на кошмари частіше за чоловіків[2].

Діагноз ставлять за розповіддю: лікар розпитує про частоту й зміст снів, самопочуття вдень, пережиті події та ліки. Допомагають щоденник сну й спеціальні опитувальники, які оцінюють частоту кошмарів і те, наскільки вони турбують[2]. Якщо людина хропе або партнер помічає зупинки дихання уві сні, перевіряють апное сну: у кількох дослідженнях лікування апное зменшувало й кошмари[2].

Чим жахіття відрізняються від схожих станів

  • Нічні жахи (нічний терор). Трапляються на початку ночі, найчастіше в дітей 3–8 років. Дитина кричить, метається, може схопитися з ліжка з розплющеними очима, але насправді спить і зранку нічого не пам'ятає. Епізод триває до 15 хвилин[4].
  • Сонний параліч. Під час засинання чи пробудження людина не може поворухнутися або заговорити[4]. Його часто плутають із кошмарами[2].
  • Нічна панічна атака. Людина прокидається в повільному сні від раптового нападу паніки, без страшного сюжету. Такі напади часто бувають при панічному розладі, і лікарі відрізняють їх від кошмарів[5]. Це один із проявів нічної тривожності.
  • Інші парасомнії. Снохідство (лунатизм) чи секссомнія виникають у глибокому сні, і людина після епізоду зазвичай нічого не пам'ятає[6].

Коротко: для діагнозу важить вплив на життя. Якщо страшні сни виснажують і заважають удень, це привід звернутися до фахівця, навіть коли вони трапляються раз на тиждень.

Причини розладу нічних жахіть

Цей розлад рідко виникає ізольовано. Найчастіше він пов'язаний із психічними розладами, пережитими травмами або тривалим стресом. В одних людей жахіття стають наслідком наявного розладу, в інших можуть бути раннім проявом глибших проблем. Європейські дослідники сну описують механізм так: удень накопичується надмірне збудження нервової системи, а мозок гірше «гасить» засвоєний страх, тож лячні образи повертаються знову й знову. Ґрунт для цього створюють травми, несприятливий досвід дитинства, природна вразливість і звичка придушувати неприємні думки[2]. Частину випадків спричиняють ліки (наприклад, деякі антидепресанти), різка відмова від препаратів, що пригнічують REM-сон, а також хвороби, які порушують сон: синдром неспокійних ніг, апное, хвороба Паркінсона[4][2].

Психічні розлади

Посттравматичний стресовий розлад тісно пов'язаний із нічними жахіттями. У людей, які пережили психотравмувальні події, страшні сни можуть бути одним із перших симптомів, що вказує на глибші наслідки.

У дослідженні 60 пацієнтів, які потрапили до лікарні з травмами після загрозливих для життя подій, половина записаних у ранкових щоденниках снів (10 із 21) нагадувала пережите. Люди з такими «травматичними» снами мали тяжчі симптоми посттравматичного розладу, ніж ті, кому снилося інше, а через 6 тижнів їхній стан був гіршим, ніж у тих, хто снів не пам'ятав[7]. Тож сни в перші тижні після травми можуть бути ранньою ознакою того, що людині потрібна допомога.

Хронічна тривога та депресія також часто супроводжуються повторюваними жахіттями. У дітей і підлітків порушення сну належать до основних проявів тривожних розладів[8]. У канадському дослідженні 610 підлітків розповідали про свої сни у 13 і 16 років. Часті тривожні сни в 13 років були пов'язані з тривожністю, а в 16 років із симптомами генералізованого тривожного розладу, надмірної тривожності та страху розлуки. Дівчата бачили такі сни частіше за хлопців, і з віком різниця зростала[9]. У дорослих кошмари теж частішають разом із симптомами депресії[10].

У людей із прикордонним розладом особистості порушення сну трапляються дуже часто. Нічні жахіття турбують приблизно 49% таких пацієнтів, а різні проблеми зі сном, за даними різних досліджень, мають від 15 до 95,5%[11]. У турецькому дослідженні 88 пацієнтів із цим розладом мали значно частіші кошмари, сильнішу тривогу через сни й гірший сон, ніж здорові люди того ж віку й статі. Тривога через сни була пов'язана з травмами в дитинстві та дисоціативними симптомами[12].

Емоційне та фізичне навантаження

Сон відображає психоемоційний стан. Коли організм перевантажений стресом, виснаженням чи безперервною напругою, це позначається й на сновидіннях. У фінському опитуванні 13 922 дорослих безсоння, а також виснаження й утома підвищували шанс частих кошмарів майже в 7 разів[10]. До групи високого ризику належать медики. У дослідженні 460 медсестер у США 43,9% мали окремі ознаки розладу нічних жахіть за останній місяць, а 7,4% відповідали всім його критеріям. Що більше було кошмарів, то гірше медсестри почувалися психологічно: частішими були посттравматичні симптоми, депресія, тривога й стрес. Автори радять регулярно розпитувати медичних працівників про кошмари[13].

Суїцидальні думки та поведінка

Регулярні жахіття пов'язані з ризиком суїцидальної поведінки. У шведському дослідженні 165 пацієнтів після спроби самогубства спостерігали два роки, і 26% із них зробили повторну спробу. Безсоння й ранні пробудження ризику не передбачали, а часті кошмари підвищували шанс повторної спроби втричі, якщо ж кошмари не минали й через 2 місяці, то вп'ятеро. Зв'язок зберігся з урахуванням депресії, тривоги та психічних діагнозів[14]. У метааналізі 18 досліджень у людей із депресією кошмари були пов'язані із суїцидальною поведінкою сильніше, ніж безсоння, хоча якість цих даних автори оцінили як низьку[15]. У жінок із посттравматичним розладом після сексуального насильства, які лікували кошмари, супутні порушення дихання чи рухів уві сні поєднувалися з тяжчою депресією і вищою суїцидальністю[16]. Тому про часті кошмари слід розповісти лікарю, навіть якщо ви звернулися з іншого приводу.

Дисоціативні стани

Люди з дисоціативними розладами, тобто з порушеним відчуттям зв'язку зі своїми емоціями, спогадами або тілом, теж часто переживають жахіття. Це може бути пов'язано з минулими травмами. У невеликому турецькому дослідженні 30 пацієнтів із дисоціативними розладами 57% відповідали критеріям розладу нічних жахіть. Саме в них частіше траплялися самоушкодження, спроби самогубства за останній рік і супутній прикордонний розлад особистості[17].

Реклама

Наслідки для якості життя

Жахіття, що виникають регулярно, серйозно порушують нічний відпочинок. Після таких ночей людина прокидається втомленою, удень її хилить у сон, бракує енергії, важко зосередитися, з'являється дратівливість. Дехто починає непокоїтися, чи вдасться виспатися наступної ночі. Часті кошмари пов'язані з тривогою, депресією і гіршою успішністю в навчанні[2].

Нестача повноцінного сну позначається й на тілі. У метааналізі 72 досліджень (понад 50 тисяч людей) порушення сну були пов'язані з вищим рівнем показників запалення в крові: С-реактивного білка та інтерлейкіну-6[18]. Психологічний слід теж відчутний: страх і тілесні реакції можуть повертатися вдень, коли людина згадує сон[2]. Найважче минають жахіття після травми. Вони спричиняють сильніше збудження, частіші пробудження й більше відчуття безпорадності, ніж кошмари без зв'язку з пережитим[2]. Це заважає нормально працювати, спілкуватися з людьми й навіть почуватися в безпеці.

Лікування

Підхід до лікування залежить від причин, частоти жахіть і супутніх психічних чи неврологічних порушень. Якщо кошмари спричиняють ліки чи апное, спершу усувають цю причину. Основою лікування є психотерапія. Терапію репетиції образів Американська академія медицини сну (AASM) рекомендує і при розладі нічних жахіть, і при кошмарах після травми, а Всесвітнє товариство сну 2025 року підтримало цю позицію[1][19]. Ліки AASM відносить до варіантів, які «можна застосовувати»: доказів для них менше, і рішення ухвалюють індивідуально[1].

Медикаментозне лікування

Серед ліків при кошмарах найкраще вивчений празозин. Його створювали для лікування артеріальної гіпертензії (підвищеного тиску), а згодом виявили, що він може зменшувати частоту й інтенсивність жахіть, особливо при посттравматичному стресовому розладі[20]. Результати досліджень суперечливі. У великому рандомізованому дослідженні 304 ветеранів у США з хронічним посттравматичним розладом празозин ні за 10, ні за 26 тижнів не зменшив кошмарів і не покращив сон порівняно з плацебо[21]. Після цього AASM змінила оцінку празозину з «рекомендовано» на «можна застосовувати»[2]. Водночас метааналіз 15 рандомізованих досліджень (понад тисяча учасників) показав, що за впливом на частоту кошмарів після травми празозин і терапія репетиції образів порівнянні[22]. Празозин знижує артеріальний тиск[21], тому призначає його й підбирає дозу лише лікар.

Для кошмарів після травми AASM допускає й інші препарати, але доказів для них менше. Клоназепам і венлафаксин при розладі нічних жахіть не рекомендовані[1].

Психотерапевтичне лікування

Немедикаментозні методи дають добрі результати і при кошмарах після травми, і при тих, що з'явилися без видимої причини. Більшість із них походить із когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) і змінює реакцію мозку на лячні образи[2].

Серед них найбільш вивчені:

  • Терапія репетиції образів. Людина вдень переписує сюжет страшного сну так, як їй хочеться, і регулярно подумки програє новий варіант[2]. У рандомізованому дослідженні 168 жінок із посттравматичним розладом після сексуального насильства трьох сеансів вистачило, щоб кошмарів поменшало, а покращення трималося пів року[23].
  • Терапія експозиції, релаксації та зміни сценарію. Поєднує елементи репетиції образів із техніками заспокоєння й роботою з травматичним змістом. AASM допускає її і при розладі нічних жахіть, і при кошмарах після травми[1].
  • Експозиційна терапія. Людина поступово й докладно уявляє зміст жахіття, не змінюючи його, щоб реакція страху слабшала. У варіанті систематичної десенсибілізації це поєднують із м'язовим розслабленням[2].
  • Терапія усвідомлених сновидінь. Людину вчать помічати, що вона спить, і змінювати події сну або прокидатися[2]. Доказів для цього методу менше, AASM відносить його до тих, які «можна застосовувати»[1].

Якщо поруч із жахіттями є безсоння, допомагає ще й когнітивно-поведінкова терапія безсоння[1].

Міф: кошмари минуть самі, щойно вщухне тривога, тож лікувати треба лише «основну» хворобу. Насправді: хронічні жахіття часто тривають самі по собі як окремий розлад[2]. У згаданому дослідженні з жінками після сексуального насильства терапія, спрямована саме на кошмари, зменшила й симптоми посттравматичного розладу: у 65% учасниць вони знизилися щонайменше на один рівень тяжкості[23].

Коротко: терапія репетиції образів займає кілька сеансів, і лячний сюжет переписують удень, у безпечній обстановці. Ліки, зокрема празозин, обговорюють із лікарем індивідуально.

Коли варто звернутися по допомогу

Якщо жахіття виникають регулярно, спричиняють сильну емоційну реакцію, заважають висипатися або впливають на повсякденне життя, це привід звернутися до сімейного лікаря, психіатра чи психотерапевта. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить іти до лікаря дорослим, у яких регулярні кошмари порушують сон і денне життя. Батькам NHS радить звернутися, якщо дитина часто бачить кошмари, якщо вони почалися після страшної чи болісної події або не минають після 6 років[4]. Розлад нічних жахіть не завжди супроводжується іншими психічними порушеннями, але навіть сам по собі може виснажувати. Чекати погіршення не потрібно: для цього розладу є методи лікування з доведеною дією[1].

Якщо поряд зі страшними снами з'являються думки, що не хочеться жити, не залишайтеся з ними наодинці: складіть план безпеки і зателефонуйте на лінію Національної психологічної асоціації України 0 800 100 102 (щодня з 9:00 до 5:00 ранку)[24] або на лінію «Ла Страда-Україна» 116 123 (з мобільного) чи 0 800 500 335, для дітей і молоді 116 111 або 0 800 500 225[25]. Якщо є безпосередня загроза життю, телефонуйте 112 або 103.

Підсумок

Поодинокий страшний сон нормальний. Жахіття, які повторюються тижнями, виснажують і заважають жити вдень, мають власну назву й код у міжнародній класифікації, і їх лікують. Вони часто йдуть поруч із травмою, тривогою, депресією чи перевтомою і свідчать про вищий суїцидальний ризик, тож про них слід розповісти лікарю. Нічні жахи в дітей, сонний параліч і нічні панічні атаки виглядають схоже, але це інші стани з іншим лікуванням. Перший вибір при розладі нічних жахіть: терапія репетиції образів, а ліки призначає лише лікар.

Джерела25
  1. Довідник. Morgenthaler TI. та ін. Position Paper for the Treatment of Nightmare Disorder in Adults: An American Academy of Sleep Medicine Position Paper. J Clin Sleep Med, 2018.
  2. Огляд. Gieselmann A. та ін. Aetiology and treatment of nightmare disorder: State of the art and future perspectives. J Sleep Res, 2019.
  3. Довідник. ICD-11 for Mortality and Morbidity Statistics. World Health Organization.
  4. Night terrors and nightmares. NHS.
  5. Огляд. Craske MG. та ін. Assessment and treatment of nocturnal panic attacks. Sleep Med Rev, 2005.
  6. Мета-аналіз. Mavroudis I. та ін. Sexsomnia: an umbrella review of clinical, neurophysiological and diagnostic evidence. Front Neurol, 2026.
  7. Дослідження. Mellman TA. та ін. Dreams in the acute aftermath of trauma and their relationship to PTSD. Journal of Traumatic Stress, 2001.
  8. Огляд. Charuvastra A. та ін. Safe enough to sleep: sleep disruptions associated with trauma, posttraumatic stress, and anxiety in children and adolescents. Child Adolesc Psychiatr Clin N Am, 2009.
  9. Дослідження. Nielsen TA. та ін. Development of disturbing dreams during adolescence and their relation to anxiety symptoms. Sleep, 2000.
  10. Дослідження. Sandman N. та ін. Nightmares: risk factors among the Finnish general adult population. Sleep, 2015.
  11. Огляд. Skrzypińska D. та ін. Dream-reality confusion in borderline personality disorder: a theoretical analysis. Front Psychol, 2015.
  12. Дослідження. Semiz UB. та ін. Nightmare disorder, dream anxiety, and subjective sleep quality in patients with borderline personality disorder. Psychiatry Clin Neurosci, 2008.
  13. Дослідження. Dietch JR. та ін. The Nightmare Disorder Index: development and initial validation in a sample of nurses. Sleep, 2021.
  14. Дослідження. Sjöström N. та ін. Persistent nightmares are associated with repeat suicide attempt: a prospective study. Psychiatry Res, 2009.
  15. Мета-аналіз. Wang X. та ін. Systematic review and meta-analysis of the relationship between sleep disorders and suicidal behaviour in patients with depression. BMC Psychiatry, 2019.
  16. Дослідження. Krakow B. та ін. Sleep disorder, depression, and suicidality in female sexual assault survivors. Crisis, 2000.
  17. Дослідження. Agargun MY. та ін. Clinical importance of nightmare disorder in patients with dissociative disorders. Psychiatry Clin Neurosci, 2003.
  18. Мета-аналіз. Irwin MR. та ін. Sleep Disturbance, Sleep Duration, and Inflammation: A Systematic Review and Meta-Analysis of Cohort Studies and Experimental Sleep Deprivation. Biol Psychiatry, 2016.
  19. Довідник. Provini F. та ін. Endorsement of: "Position paper for the treatment of nightmare disorder in adults: An American Academy of Sleep Medicine position paper" by the World Sleep Society. Sleep Med, 2025.
  20. Огляд. Nadorff MR. та ін. Pharmacological and non-pharmacological treatments for nightmare disorder. Int Rev Psychiatry, 2014.
  21. Дослідження. Raskind MA. та ін. Trial of Prazosin for Post-Traumatic Stress Disorder in Military Veterans. N Engl J Med, 2018.
  22. Мета-аналіз. Yücel DE. та ін. Comparative efficacy of imagery rehearsal therapy and prazosin in the treatment of trauma-related nightmares in adults: A meta-analysis of randomized controlled trials. Sleep Med Rev, 2020.
  23. Дослідження. Krakow B. та ін. Imagery rehearsal therapy for chronic nightmares in sexual assault survivors with posttraumatic stress disorder: a randomized controlled trial. JAMA, 2001.
  24. Психологічна допомога від НПА. Психологічна допомога від НПА.
  25. Гарячі лінії – Ла Страда – Україна.