Опис
Тартрати натрію (харчова добавка E335). E335 охоплює мононатрій- і динатрійтартрат — натрієві солі L(+)-винної кислоти. Їх отримують нейтралізацією кислоти сполуками натрію. Обидві форми є білими кристалічними речовинами, що розчиняються у воді.[1]
У E335 тартратна частина відповідає за кислотність, а натрій змінює розчинність і буферні властивості. Сіль також може зв’язувати метали, які пришвидшують окиснення.
- Кислий смак і pH. Винна кислота підкислює, а її солі допомагають утримувати кислотність у потрібному діапазоні.
- Стабільність. Зв’язування частини металів сповільнює небажане окиснення та зміни кольору.
- Розчинність. Кислота й різні солі поводяться у воді по-різному, тому не є повністю взаємозамінними в рецептурі.
E335 об’єднує мононатрій- і динатрійтартрат. Перша сіль зберігає одну кислотну групу, друга нейтралізована повніше. Обидві мають бути L(+)-формами; EFSA просило додати до специфікації оптичне обертання, щоб це можна було надійно контролювати.[2]
У ЄС як E334–E337 дозволені тільки L(+)-винна кислота та її відповідні солі. Молекули D(−)- і meso-форми мають той самий склад атомів, але інше просторове розташування. Це важлива різниця: групова ДДС EFSA не поширюється на інші стереоізомери.[2]
Винна кислота природно є у винограді, яблуках та продуктах їх переробки. У вині калійний і кальцієвий тартрати можуть випадати в кристали; на це впливають температура, pH, кількість спирту й мінеральний склад. Такі кристали є солями винної кислоти, а не склом чи піском.[2]
Застосування
Тартрати натрію створює буфер: пом’якшує різкі зміни кислотності. Його застосовують у кондитерських виробах, желе, джемах, напоях, десертах та окремих сумішах.[3]
Натрієві тартрати дозволені в різних перероблених продуктах: джемах і желе, фруктових заготовках, кондитерських виробах, випічці, десертах, соусах, деяких напоях та дієтичних добавках. Їхня роль може змінюватися від підкислення до стабілізації.
E335 належить до групи I. У багатьох випадках числової межі немає, але quantum satis все одно вимагає найменшої кількості, що дає потрібний ефект; окремі категорії мають власні умови.
Натрієві тартрати потрібні там, де винну кислоту треба зробити м’якшою й отримати буфер. Вони регулюють pH у випічці, солодощах, напоях і фруктових продуктах, а також можуть зв’язувати метали. Натриєва форма краще розчиняється, ніж крем тартар, тому підходить для рідких сумішей.
На час оцінки EFSA винну кислоту й тартрати було дозволено у 81 категорії продуктів, у 66 із них — через групу I. Дані про фактичні рівні промисловість надала лише для 17 категорій, тому в розрахунках залишалася помітна невизначеність.[2]
Хліб і булочні вироби давали найбільший внесок у розраховане середнє споживання майже в усіх вікових групах; у немовлят основним джерелом були зернові продукти й дитяче харчування. Для малюків, дітей, підлітків і дорослих помітний внесок давали також ароматизовані напої. Це оцінка всієї групи, а не доказ, що кожен такий продукт містить конкретно цю добавку.[2]
Користь для організму
Прямої потреби у тартратах натрію організм не має. Технологічна дія в рецептурі не означає користі для здоров’я.
E335 не є способом лікувати дефіцит натрію. Натрію зазвичай і так достатньо в раціоні, а кількість добавки в конкретному продукті споживач не бачить.
Іноді тартрати входять до лабораторних або фармацевтичних сумішей. Це окреме застосування з іншими дозами, яке не доводить користі E335 у їжі.
E335 не є засобом поповнення натрію. Історично натрієві тартрати використовували як сольове проносне, але така болюсна доза не має стосунку до технологічної кількості в їжі.
Організм не потребує тартратів як незамінної поживної речовини. Після прийому значна частина не всмоктується у тонкій кишці й доходить до товстої, де бактерії можуть перетворювати її на коротколанцюгові жирні кислоти. У дослідженні 13 людей щодня отримували 5 г крему тартару або 120 г родзинок протягом тритижневих періодів; це показало ферментацію тартрату, але не довело окремої лікувальної користі E334–E337.[2]
Чи лікує E335?
Ні. E335 допомагає рецептурі, але не лікує. Фармацевтична чи домашня велика доза має інші ризики й не дорівнює кількості в продукті.
Шкода для організму
Для E335 не виявили пошкодження генів або канцерогенної дії. У дуже великих кількостях тартрати можуть подразнювати кишківник; натрієва частина додається до загального натрію раціону.
Під час перегляду безпеки 2020 року EFSA не знайшло генотоксичного сигналу. У тривалому дослідженні мононатрійтартрат не збільшував частоту пухлин навіть за найвищої перевіреної дози. Дані про розвиток потомства не показали суттєвих ефектів; окремих досліджень розмноження бракувало.[4]
Дані про безпеку отримані для природної L(+)-форми. Висновок не можна без перевірки переносити на інші просторові варіанти винної кислоти.
Тартрат дає людям меншу внутрішню дозу, ніж щурам за однакового надходження. EFSA врахувало, що внутрішня доза в людини нижча, й застосувало спеціальний десятикратний запас безпеки замість звичного стократного. Це не послаблення контролю, а поправка на виміряну різницю між видами.[4]
У старому спостереженні 43 людини із закрепом отримували по 10 г натрієвого тартрату у воді: повідомляли про нудоту, блювання та спазми, однак учасники мали супутні хвороби, а опис результатів був слабким. EFSA не використало цю роботу для оцінки харчової добавки.[2]
E335 також вносить натрій. За призначеної дієти з його обмеженням важливий загальний натрій у порції, хоча сам E-номер не показує кількість.
У людей системно доступною ставала приблизно п’ята частина прийнятого тартрату, тоді як у щурів — до 81%. Частина, що залишилася в кишківнику, метаболізувалася бактеріями. Ця різниця між видами стала ключовою для нової ДДС: людська внутрішня доза виявилася нижчою, ніж можна було припустити зі стандартного досліду на щурах.[2]
L(+)-винна кислота та її натрієві й калієві солі не дали сигналу про мутагенність. У дворічному дослідженні мононатрій-L(+)-тартрат не збільшував частоту пухлин за найвищої випробуваної дози 3100 мг/кг маси тіла на день. Саме цю дозу EFSA взяло як вихідну точку для оцінки.[2]
Дослідження розвитку потомства не показали материнських або ембріональних ефектів, але перевірені дози були відносно невисокими. Повноцінних досліджень репродуктивної токсичності не було; водночас у тривалих роботах не виявили змін яєчників, матки або сім’яників. У статті це означає «сигналу не знайдено, але база має прогалину», а не абсолютну гарантію.[2]
Що це означає на практиці?
EFSA не побачило проблеми за оціненого харчового споживання E335. Ризик зростає в іншій ситуації — коли сіль навмисно приймають у концентрованій великій кількості.
Регулювання
Тартрати натрію дозволений у ЄС за Регламентом № 1333/2008; вимоги до форми й чистоти встановлює Регламент № 231/2012.[3][1]
У 2020 році Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) об’єднало L(+)-винну кислоту, E334–E337 та E354 під спільною ДДС 240 мг/кг маси тіла на день, вираженою як винна кислота. ДДС — це кількість, яку людина умовно може отримувати щодня впродовж життя без помітного ризику.[4]
У реалістичнішому уточненому сценарії жодна вікова група не вийшла за групову ДДС. Це стосувалося немовлят, малюків, дітей, підлітків, дорослих і літніх людей. EFSA рекомендувало уточнити частину специфікацій та даних про виробництво.[4]
EFSA виявило технічні помилки в старих специфікаціях E335: для мононатрієвої форми потребувала виправлення молекулярна маса, а динатрійтартрат помилково був названий нерозчинним. Рекомендації показують, навіщо переоцінка перевіряє не лише токсикологію, а й точність юридичного опису речовини.[2]
EFSA вивело ДДС із 3100 мг мононатрійтартрату/кг, що відповідає приблизно 2440 мг винної кислоти/кг. Замість звичного стократного запасу використали десятикратний: міжвидовий коефіцієнт зменшили через значно нижче всмоктування у людей, а десятикратний запас для відмінностей між людьми зберегли. Так отримали 240 мг/кг маси тіла на день у перерахунку на винну кислоту.[2]
Для людини масою 70 кг групова ДДС дорівнює 16,8 г винної кислоти на день; для дитини 20 кг — 4,8 г. Це не рекомендована порція, а довічна токсикологічна межа для суми E334–E337 і E354, вираженої як винна кислота.
У найбільш доречному уточненому сценарії середнє споживання групи не перевищувало 91 мг/кг, а високе — 174 мг/кг. Якщо додати природну кислоту й інші добавки, що можуть її вивільняти, верхня оцінка для малюків доходила до 285 мг/кг, але EFSA вважало її завищеною: модель припускала одночасну присутність кількох добавок і значно більшу частку продуктів із ними, ніж показували етикетки.[2]
Підсумок
E335 — дві натрієві солі винної кислоти, які стабілізують кислотність продуктів. Добавка не є корисним джерелом натрію й у великих кількостях може подразнювати кишківник. EFSA не виявило ознак пошкодження генів або канцерогенності для групи тартратів. Оцінене споживання було нижчим за групову ДДС 240 мг/кг на день у перерахунку на винну кислоту.
Источники4
- Специфікація. Consolidated TEXT: 32012R0231 — EN — 18.08.2026. EUR-Lex.
- EFSA. Younes M. и др. Re-evaluation of l(+)-tartaric acid (E 334), sodium tartrates (E 335), potassium tartrates (E 336), potassium sodium tartrate (E 337) and calcium tartrate (E 354) as food additives. EFSA J, 2020.
- Consolidated TEXT: 32008R1333 — EN — 18.08.2026. EUR-Lex.
- EFSA. EFSA