Звичайна пляшечка 3% перекису з аптеки в 30 разів міцніша за будь-яку зубну пасту чи ополіскувач, які в Євросоюзі дозволено продавати вільно: для них межа становить 0,1%[1]. При цьому перекис водню, головна діюча речовина майже всіх відбілювальних засобів, проходить крізь емаль і дентин до пульпи зуба приблизно за 15 хвилин[2]. Саме тому він справді освітлює зуби і саме тому з ним не варто експериментувати навмання.

Чи ефективний перекис водню

Відтінок зубів перекис водню (хімічна назва пероксид водню, у побуті просто «перекис») змінює завдяки окисненню. Він розпадається з утворенням активних форм кисню, які руйнують забарвлені молекули (пігменти) в емалі та дентині. Тому його дія не обмежується поверхневими плямами від кави чи тютюну: перекис освітлює і внутрішнє забарвлення зуба, наприклад вікове, коли емаль тоншає і крізь неї просвічує жовтуватий дентин[2].

Американська стоматологічна асоціація називає перекис водню та пероксид карбаміду найпоширенішими речовинами для відбілювання. Пероксид карбаміду є сполукою перекису із сечовиною (карбамідом): у роті він поступово вивільняє приблизно третину свого вмісту у вигляді перекису водню і діє так само, лише повільніше[2]. Ця ж речовина входить до аптечних таблеток «гідроперит», які в побуті часто розчиняють для полоскань, хоча показань для відбілювання зубів в інструкції немає[3].

Багато зубних паст та ополіскувачів містять перекис у дуже малій концентрації. Зазвичай у пастах його близько 1%, а в Євросоюзі не більше 0,1%. Хіміки сумніваються, що такої кількості достатньо для помітного відбілювання, а дослідження, де пасти з приблизно 1% перекису освітлювали зуби, проводили переважно в лабораторії[4]. У лабораторному дослідженні 2014 року ополіскувач з 1,5% перекису, яким фрагменти емалі обробляли по 4 хвилини щодня протягом 28 днів, освітлив їх, але помітно слабше, ніж гель із 10% пероксиду карбаміду[5]. Для домашніх засобів доказів більше: у кокранівському огляді 71 дослідження гелі в капах, смужки, гелі, що наносять пензликом, і ополіскувачі з перекисом відбілювали зуби краще за плацебо, хоча якість доказів автори оцінили як низьку[6].

Чи безпечно його застосовувати

Цю речовину містять багато засобів для догляду за зубами. У низьких концентраціях і за інструкцією виробника відбілювання перекисом водню чи пероксидом карбаміду вважають безпечним і ефективним[7]. Саме тому пасти й ополіскувачі з невеликою кількістю перекису продаються без рецепта.

Концентрація має значення. Звичайний аптечний розчин містить 3% перекису водню, засоби для освітлення волосся 6–10%, а так званий «харчовий» перекис 35%: попри назву, він не є харчовим продуктом і при ковтанні спричиняє тяжкі опіки стравоходу та шлунка[8]. Для зубів у Євросоюзі з жовтня 2012 року діють правила Директиви 2011/84/ЄС: засоби з понад 0,1% до 6% перекису продають лише стоматологам, перше нанесення в кожному курсі робить стоматолог, а людям до 18 років їх не застосовують[1]. Засоби з понад 6% перекису для відбілювання вважають небезпечними для споживача[1], а у Великій Британії їх косметичне застосування прямо заборонене[9]. У дослідженнях і в стоматологічних кабінетах інших країн використовують гелі з 40% перекису водню чи 35–45% пероксиду карбаміду[10], а для домашнього відбілювання в капах від стоматолога 10–38% пероксиду карбаміду[2]. Від концентрації залежить швидкість результату, але з нею зростає і ризик небажаних наслідків.

Відсоток не єдиний чинник: значення має й час контакту із зубами. У лабораторному дослідженні 2016 року всі шість гелів, від 10% пероксиду карбаміду до 40% перекису водню, відбілили емаль однаково добре. Проте лише гель із 10% пероксиду карбаміду, який тримали найдовше, зменшив твердість емалі й зробив її поверхню шорсткішою[10]. Тобто слабший засіб, залишений на зубах надовго, може зашкодити емалі більше, ніж сильний при короткому контакті.

Коротко: безпечність перекису визначають три речі: концентрація, час контакту і стан зубів. Засоби від 0,1% до 6% у Євросоюзі застосовують лише під контролем стоматолога, а понад 6% для косметичного відбілювання не дозволені.

Ще один аспект безпечності стосується стану зубів. У лабораторних умовах перекис глибше проникав крізь емаль із тріщинами[11], а контакт із дентином може спричиняти біль чи підвищену чутливість. Тому людям із чутливими зубами чи пошкодженою емаллю варто спершу показати зуби стоматологу. За рекомендаціями Національної служби охорони здоров'я Великої Британії (NHS), відбілювання не роблять людям до 18 років, вагітним і жінкам, які годують грудьми, а також за нездорових зубів чи ясен[12].

Реклама

Переваги для здоров’я порожнини рота

Із перекисом передусім пов’язують відбілювання, але понад сто років його застосовують і для полоскань: він має антибактеріальну дію та може зменшувати кількість бактерій у роті[13].

У систематичному огляді досліджень, переважно з 1,5% перекисом, полоскання дещо краще за плацебо зменшували зубний наліт, хоча поступалися хлоргексидину. Чіткіше проявилася протизапальна дія: перекис зменшував запалення ясен порівняно з плацебо[13]. Наліт і запалення ясен є основою захворювань ясен, зокрема гінгівіту, проте полоскання лише доповнюють щоденне чищення зубів і не замінюють його.

Можливі побічні ефекти

Найчастіші побічні ефекти відбілювання перекисом, чутливість зубів і подразнення ясен, частіше трапляються за вищої концентрації, але зазвичай легкі й минають самі[6]. Особливо уважними мають бути ті, хто користується засобами регулярно або довше, ніж зазначено в інструкції.

Серед можливих побічних ефектів[7]:

  • Різниця кольору з коронками, пломбами та протезами: штучні матеріали не відбілюються, тому після процедури можуть помітно відрізнятися за кольором від природних зубів[2].
  • Пошкодження емалі: тривале використання або залишення засобу на зубах надовго може призвести до її розм’якшення.
  • Підвищена чутливість: зуби реагують на холодне, гаряче чи солодке. На початку відбілювання тимчасова легка чи помірна чутливість буває майже в двох третин людей; зазвичай вона з’являється на 2–3 день і минає до 4-го дня після завершення курсу[2].
  • Подразнення ясен: печіння, почервоніння, біль у горлі або білі плями на яснах, коли гель потрапляє на слизову[12].
  • Зміни поверхні зубів: емаль може ставати шорсткішою або м’якшою, легше втрачати мінерали, а пломби можуть руйнуватися швидше.

Якщо під час застосування з’являється біль або неприємні відчуття, слід припинити використання. Такі симптоми сигналізують про надмірний вплив перекису на зуби чи ясна.

Як правильно використовувати перекис водню

Відбілювання з перекисом можна проводити різними способами: удома за допомогою пасти, ополіскувача, смужок чи кап від стоматолога або в кабінеті. Основна відмінність полягає в концентрації та часі контакту. Засоби, що продаються без рецепта, діють слабше і повільніше: в одному дослідженні їм знадобилося 16 днів, щоб досягти того самого результату, що капам від стоматолога за 7 днів і процедурі в кабінеті за один візит[2]. Найбезпечніше відбілюватися за допомогою стоматолога, який спершу перевірить зуби та ясна[12].

Чищення зубів

Відбілювальні пасти освітлюють зуби переважно завдяки абразивним частинкам, які механічно знімають поверхневі плями, а невелика кількість перекису лише трохи підсилює цей ефект. На внутрішній колір зуба такі пасти майже не впливають[2]. Зуби чистять двічі на день по 2 хвилини, один раз обов’язково перед сном, пастою з фтором (для дорослих не менше 1350 ppm фториду). Після чищення пасту випльовують, а рот водою не полощуть, щоб не змити фтор[14].

Ополіскування рота

Ополіскувачі для рота з перекисом допомагають розчиняти поверхневі плями. У дослідженнях найчастіше вивчали розчини з 1,5% перекису[13], але в Євросоюзі вільно продають лише засоби з концентрацією до 0,1%[1].

Є й домашній варіант приготування ополіскувача, який дає приблизно 1,5% розчин:

  • змішати 60 мл 3% перекису водню та 60 мл води у невеликій склянці
  • прополоскати рот цією сумішшю протягом 2–4 хвилин
  • після завершення виплюнути рідину, не ковтати.

Ковток аптечного 3% перекису зазвичай спричиняє лише відрижку, розлад шлунка чи блювання, а пляшку зберігають подалі від дітей[8]. Для домашнього вжитку купують тільки 3% розчин: міцніший перекис, зокрема «харчовий», для полоскань не придатний. Такий ополіскувач може трохи освітлити поверхневі плями, проте надійних досліджень безпеки щоденного тривалого застосування аптечного перекису немає.

Домашнє відбілювання

Окрім готових засобів, застосовують і прості суміші. Найпопулярніший рецепт: змішати чайну ложку перекису водню з невеликою кількістю харчової соди до утворення густої маси, нанести на зуби щіткою, потримати кілька хвилин і змити водою. Пасту ковтати не можна. У лабораторії суміш соди з 1,5% перекисом, яку 10 днів наносили на зуби тварин із плямами від чаю, покращувала їхній колір[15]. У рандомізованому дослідженні 146 людей фабрична паста із содою та перекисом за 6 тижнів зменшила поверхневі плями на 61,6% порівняно з контрольною пастою, але дослідження фінансував виробник[16]. Домашня суміш не містить фтору, тому замінити нею зубну пасту не можна.

Читайте:

6 натуральних способів відбілювання зубів
6 натуральних способів відбілювання зубів
Натуральні способи відбілювання зубів: чому емаль жовтіє, що можуть зробити зміна раціону, олійне полоскання...

Серед інших поширених варіантів:

  • Пероксид карбаміду: сполука сечовини та перекису водню, основа гелів для домашнього відбілювання в капах; 10% гель вивільняє приблизно 3,3% перекису водню[2].
  • Активоване вугілля: огляд літератури не знайшов достатніх клінічних і лабораторних даних, які підтверджували б безпечність та ефективність вугільних зубних паст[17], а абразивні частинки можуть стирати емаль.
  • Олії та спеції: полоскання кокосовою олією або застосування куркуми інколи подають як природний метод. Американська стоматологічна асоціація зазначає, що таких досліджень мало і вони ставлять під сумнів ефективність і безпечність цих способів[2].
  • PAP (фталімідопероксикапронова кислота): її рекламують як щадну альтернативу перекису. У лабораторних дослідженнях вона справді майже не змінювала поверхню емалі, але переважно лише знімала плями, тоді як перекис водню відбілював і далі[18]. Клінічних досліджень поки бракує, щоб судити про її ефективність і безпечність у реальному житті[19].

Міф: чим довше тримати аптечний перекис чи гель на зубах, тим білішими вони стануть. Насправді: у лабораторному дослідженні відбілювання найбільше проявлялося вже після перших процедур і далі майже не посилювалося, тоді як слабкий гель при найдовшому контакті зі зубами шкодив емалі[10]. Результат професійного відбілювання не вічний: за дотримання порад стоматолога він може зберігатися близько 3 років[12].

Як запобігти пожовтінню зубів

Жовтуватий відтінок часто з’являється з віком: емаль тоншає, і крізь неї просвічує жовтіший дентин. Поверхневі плями дають тютюн, кава, чай, червоне вино, кола й темні ягоди[2]. Кислі продукти й солодощі руйнують емаль, а на зубному камені добре тримаються плями від їжі та тютюну, і зуби здаються жовтими, коричневими чи навіть чорними; зняти його може лише стоматолог або гігієніст[20]. Щоб зберегти зуби світлими, допоможуть щоденні звички.

Є кілька простих кроків, які допоможуть уникнути зайвого потемніння:

  • Жувальна гумка без цукру: 20 хвилин жування після їжі посилюють виділення слини, яка змиває рештки їжі, нейтралізує кислоти та приносить до емалі кальцій і фосфати[21].
  • Використання соломинки для напоїв: зменшує контакт кислих напоїв із зубами[22].
  • Поєднання продуктів: продукти з кальцієм можуть пом’якшити дію кислот; у дослідженні шматочок білого сиру швидко підвищував pH нальоту навіть після солодкого[23].
  • Полоскання водою: ковток води після кислої їжі чи напоїв зменшує кислотність у роті[22].
  • Відкласти чищення: після кислих продуктів і напоїв чистити зуби краще не раніше ніж через годину, щоб не стирати розм’якшену емаль[24].
  • Обережність із барвниками: кава, чай, червоне вино чи томатні соуси залишають плями. Після них корисно прополоскати рот водою, а вино й томати ще й кислі, тому зуби після них чистять щонайменше через годину.
  • Полоскання олією: іноді застосовують, щоб зменшити плями на зубах, але доказів його користі для білизни зубів немає[2].

Ще одна звичка, від якої залежить колір зубів, стосується куріння: воно, як і чай, кава та червоне вино, швидше повертає плями після відбілювання[25]. Такі звички не замінюють професійного догляду, проте допомагають зменшити ризик зміни кольору зубів у повсякденному житті.

Підсумок

Відбілювання перекисом водню справді працює, але результат і безпечність залежать від концентрації та часу контакту. Пасти й ополіскувачі з дозволеними для вільного продажу концентраціями переважно знімають поверхневі плями, а помітне відбілювання дають гелі під контролем стоматолога, який спершу перевірить зуби та ясна. Домашні суміші з аптечним перекисом чи содою не варто тримати на зубах довго й використовувати замість пасти з фтором, а тимчасова чутливість після відбілювання зазвичай минає сама. Білий колір довше зберігається без куріння, з водою після кави та вина і з чищенням не раніше ніж через годину після кислого.

Джерела25
  1. dentalcouncil.ie
  2. Whitening.
  3. Гидроперит. Видаль Россия.
  4. Огляд. Epple M. та ін. A Critical Review of Modern Concepts for Teeth Whitening. Dent J (Basel), 2019.
  5. Дослідження. Jaime IM. та ін. Efficacy of hydrogen-peroxide-based mouthwash in altering enamel color. Am J Dent, 2014.
  6. Мета-аналіз. Eachempati P. та ін. Home-based chemically-induced whitening (bleaching) of teeth in adults. Cochrane Database Syst Rev, 2018.
  7. Огляд. Carey CM. Tooth whitening: what we now know. J Evid Based Dent Pract, 2014.
  8. Is hydrogen peroxide safe?. Poison Control.
  9. gdc-uk.org
  10. Дослідження. Cvikl B. та ін. Enamel Surface Changes After Exposure to Bleaching Gels Containing Carbamide Peroxide or Hydrogen Peroxide. Oper Dent, 2016.
  11. Дослідження. Briso AL. та ін. Transenamel and transdentinal penetration of hydrogen peroxide applied to cracked or microabrasioned enamel. Oper Dent, 2014.
  12. Teeth whitening. NHS.
  13. Мета-аналіз. Muniz FWMG. та ін. A Systematic Review of the Effect of Oral Rinsing with H(2)O(2) on Clinical and Microbiological Parameters Related to Plaque, Gingivitis, and Microbes. Int J Dent, 2020.
  14. How to keep your teeth clean. NHS.
  15. Дослідження. Ahrari F. та ін. Effectiveness of sodium bicarbonate combined with hydrogen peroxide and CPP-ACPF in whitening and microhardness of enamel. J Clin Exp Dent, 2017.
  16. Дослідження. Ghassemi A. та ін. Effectiveness of a new dentifrice with baking soda and peroxide in removing extrinsic stain and whitening teeth. J Clin Dent, 2012.
  17. Огляд. Brooks JK. та ін. Charcoal and charcoal-based dentifrices: A literature review. J Am Dent Assoc, 2017.
  18. Дослідження. Müller-Heupt LK. та ін. Effectiveness and Safety of Over-the-Counter Tooth-Whitening Agents Compared to Hydrogen Peroxide In Vitro. Int J Mol Sci, 2023.
  19. Огляд. Chan DCN. та ін. Updates on non-peroxide dental bleaching agents. Am J Dent, 2025.
  20. The Sticky Truth About Dental Plaque. Cleveland Clinic.
  21. Chewing Gum.
  22. mymlc.com
  23. Дослідження. Sönmez IS. та ін. Effect of white cheese and sugarless yoghurt on dental plaque acidogenicity. Caries Res, 2007.
  24. Sensitive teeth. Oral Health Foundation.
  25. Tooth whitening. Oral Health Foundation.