Коли американські дослідниці опитали 90 людей, які вважали свої фантазії надмірними, з'ясувалися дивовижно схожі подробиці. Ці люди годинами проживали в уяві розлогі історії зі сталими персонажами, а 79% із них супроводжували фантазії рухом: ходили туди-сюди кімнатою чи розгойдувалися. Найбільше їх мучили три речі: неможливість спинитися, відчуття, що вигадане життя витісняє справжні стосунки і справи, і сильний сором, через який вони роками ховали цю звичку від близьких[1]. Так виглядає те, що науковці називають дезадаптивною мрійливістю.

Що таке дезадаптивна мрійливість

Дезадаптивна мрійливість (англ. maladaptive daydreaming) означає стан, за якого людина надмірно занурюється в уявні сюжети, емоційно прив'язується до вигаданих персонажів і витрачає на фантазування години щодня. Слово «дезадаптивна» тут означає, що звичка заважає пристосовуватися до життя. Такі історії дуже деталізовані: мають продовження, фонову музику, візуальні образи й внутрішні діалоги. Людина відчуває в них сильну «присутність», як у фільмі, що живе всередині голови. Сюжети часто компенсують те, чого бракує насправді: у фантазіях людина вправна, визнана, оточена підтримкою[2]. Від звичайних мрій цей стан відрізняється кількістю часу, змістом, тим, наскільки фантазії піддаються контролю, а також стражданням і шкодою для роботи, навчання та спілкування[3].

У побуті про таких людей кажуть, що вони «витають у хмарах» чи «живуть у своєму світі». Ці вирази описують звичайну задумливість, яка трапляється з кожним, тож дезадаптивну мрійливість вони не передають: йдеться про години щоденних фантазій, які людина хоче, але не може зупинити.

Як розпізнати

Надмірне фантазування рідко буває єдиною ознакою. Стан може супроводжуватися низкою ознак, які впливають на повсякденне життя, емоційний стан і сприйняття реальності:

  • Емоційна залученість у фантазії: сюжет викликає справжні переживання, які змінюють настрій у реальному житті[2].
  • Надмірне занепокоєння або румінації: думки знову й знову прокручуються навколо тривожних тем; дезадаптивна мрійливість стабільно пов'язана з тривожністю[4].
  • Проблеми з концентрацією: увага швидко «перескакує», складно зосередитися[3].
  • Втрата зв'язку з довкіллям: під час фантазування людина настільки поглинута сюжетом, що перестає помічати, де вона і що відбувається навколо. Психологи називають це дисоціативним поглинанням[5].
  • Компульсії: повторювані дії, які важко стримати. Серед людей із цим станом часто трапляються перевіряння і повторювання тих самих дій[6].
  • Дисоціація: відчуття відірваності від себе або навколишнього світу. Саме вона, за даними дослідження 510 людей, значною мірою пояснює зв'язок дезадаптивної мрійливості з обсесивно-компульсивними симптомами[6].
  • Нав'язливі думки: фантазії бувають некерованими або небажаними. З нав'язливими думками (обсесіями) дезадаптивна мрійливість пов'язана навіть тісніше, ніж із компульсіями[6].
  • Ізоляція: бажання уникати людей і залишатися наодинці з уявним світом. Фантазувати на повну силу такі люди можуть лише на самоті[2].
  • Сором або емоційний дискомфорт: через те, скільки часу забирають фантазії, і через потребу це приховувати[1].
  • Суїцидальні думки: у деяких випадках з'являються як прояв глибокої внутрішньої напруги. Метааналіз підтвердив помірний зв'язок дезадаптивної мрійливості із суїцидальними думками[7].
  • Втрата емоційної саморегуляції: людині важко справлятися з негативними емоціями, змінами настрою чи внутрішніми імпульсами[4].
  • Втеча від реальності: фантазії стають способом відволіктися від болісних почуттів, справжніх проблем чи обов'язків[8].

Чимало людей помічають, що «запускає» фантазії: ходіння, розгойдування чи емоційна музика. У глибокому інтерв'ю 21 людини з цим станом рух і музика виявилися майже обов'язковими умовами занурення[2].

Чим відрізняється від звичайної мрійливості

Фантазувати час від часу абсолютно нормально. Кожен іноді відволікається подумки або уявляє щось приємне. При дезадаптивній мрійливості фантазії набувають нав'язливого характеру: тривають кілька годин поспіль, повторюються день у день і повністю поглинають увагу. Людина втрачає відчуття часу, нехтує реальними справами й не може зупинити цей процес. Звичайна мрія підживлює творчість чи дає перепочинок від рутини. Дезадаптивна мрійливість перетворюється на модель поведінки, яка поступово витісняє справжнє життя й заважає вчитися, працювати і спілкуватися[3].

Міф: людина з дезадаптивною мрійливістю плутає фантазії з реальністю, тобто це різновид психозу. Насправді: вона чудово розуміє, що сюжет вигаданий[9], а з психотичними симптомами цей стан пов'язаний слабше, ніж з обсесивно-компульсивними, дисоціативними чи симптомами дефіциту уваги[5].

Супутні стани

За даними досліджень, дезадаптивна мрійливість часто трапляється в людей із діагностованими психічними розладами:

Метааналіз 40 досліджень за участю майже 25 тисяч людей підтвердив зв'язок дезадаптивної мрійливості з усіма цими станами, а також із дисоціацією, розладами аутистичного спектра, травматичним досвідом, самотністю, соромом і нижчою самооцінкою[4]. Частіше цей стан описують у людей, які в дитинстві пережили насильство чи іншу психологічну травму[9].

Реклама

Наскільки це поширене

Офіційною діагностичною категорією цей стан не визнано, тож даних про поширеність поки мало. Перше систематичне клінічне дослідження провели в Ізраїлі: 4,2% дорослих перевищили поріг підозри за опитувальником, серед молоді та студентів таких було 5,5–8,5%. Після клінічних інтерв'ю діагноз підтвердився лише в 60% із них, тож реальну поширеність оцінили у 2,5% населення. Це співмірно з іншими поширеними психічними станами[10].

Ще одне дослідження показало, наскільки складною буває картина. Людей, які відповідали критеріям дезадаптивної мрійливості, обстежили за допомогою структурованих клінічних інтерв'ю. Вибірка невелика, лише 39 осіб, тож цифри нижче не є офіційною статистикою[11]:

  • Тривожні розлади: виявлено у 71,8% учасників.
  • Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю: найчастіший супутній стан, 76,9%.
  • Депресивні розлади: 66,7%.
  • Обсесивно-компульсивний і споріднені розлади: 53,9%.
  • Спроби самогубства в минулому: 28,2% учасників.

Майже три чверті учасників (74,4%) мали понад три додаткові розлади[11]. Зв'язок не означає, що кожна людина з яскравою уявою має психічний розлад. Він свідчить, що надмірне фантазування часто йде поруч з іншими труднощами, на які варто зважати.

Якщо фантазії стали втечею від суїцидальних думок, не залишайтеся з цим наодинці: складіть план безпеки і зателефонуйте на лінію Національної психологічної асоціації України 0 800 100 102 (щодня з 9:00 до 5:00 ранку)[12] або на лінію «Ла Страда-Україна» 116 123 (з мобільного) чи 0 800 500 335, для дітей і молоді 116 111 або 0 800 500 225[13]. Якщо є безпосередня загроза життю, телефонуйте 112 або 103.

Коротко: якщо фантазії щодня забирають години й заважають жити, з фахівцем варто обговорити й можливі супутні стани. Найчастіше поруч виявляють синдром дефіциту уваги, тривожні та депресивні розлади.

Чому її складно виявити

Наразі дезадаптивна мрійливість не визнана офіційним психічним розладом ні в Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) Всесвітньої організації охорони здоров'я, ні в «Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів» Американської психіатричної асоціації (DSM-5-TR). Дослідники пропонують розглянути її як можливе доповнення до майбутніх класифікацій[10]. Науковці вже запропонували діагностичні критерії та структуроване інтерв'ю для їх перевірки[11], проте в медичних закладах єдиного стандарту діагностики поки немає.

Більшість людей, які стикаються з цим явищем, не звертаються по допомогу. Часто вони самі помічають, що фантазії виходять з-під контролю, і починають шукати інформацію в інтернеті. Самодіагностика має свої ризики: за надмірними фантазіями можуть ховатися інші порушення, наприклад депресія чи тривожний розлад. Буває й навпаки. Серед дорослих із СДУГ критеріям дезадаптивної мрійливості відповідала лише п'ята частина (20,5%), і саме в них частіше траплялися депресія, самотність і знижена самооцінка[14]. Автори вважають, що в частини людей «розсіяна увага» насправді пояснюється зануренням у фантазії[14].

Для самоспостереження дослідники створили опитувальник, шкалу дезадаптивної мрійливості MDS-16 (англ. Maladaptive Daydreaming Scale). Її 16 запитань оцінюють, наскільки сильно вабить до фантазій, наскільки вони пов'язані з рухом і музикою та наскільки заважають жити[5][10]. Шкала тільки відсіює ймовірні випадки і діагнозу не ставить. Високий результат означає, що свій психоемоційний стан варто обговорити з фахівцем[9].

Які методи можуть допомогти

Поки що не існує одного стандартного методу лікування дезадаптивної мрійливості. Психологи та психіатри зазвичай починають із пошуку інших психічних станів, які можуть супроводжувати цей феномен. Це можуть бути, наприклад, дисоціативні розлади або прикордонний розлад особистості[8]. Якщо вдається знайти такий стан, лікування зосереджується на ньому.

Видання Гарвардської медичної школи (США) Harvard Health Publishing називає такі підходи[9]:

  • Психотерапія: дає змогу зрозуміти, яку роль відіграють фантазії, і навчитися керувати потягом до них.
  • Когнітивно-поведінкова терапія: допомагає виявити й змінити способи мислення, які підштовхують до занурення у фантазії.
  • Антипсихотичні препарати: згадуються серед можливих ліків, проте досліджень їхньої дії саме на дезадаптивну мрійливість немає. Їх призначає лише психіатр, коли є відповідний супутній розлад.
  • Протитривожні засоби (анксіолітики): можуть знадобитися, якщо фантазії підживлює тривожний розлад.
  • Антидепресанти: лікують супутню депресію чи тривогу. Щодо самої мрійливості є лише опис одного випадку: пацієнтці роками допомагав флувоксамін[15]. Для загальних висновків цього замало.

Підтримувальні заходи

Поки найкраще досліджено усвідомленість (майндфулнес). У рандомізованому дослідженні короткий онлайн-курс медитації усвідомленості, сам або разом зі щоденним самоспостереженням, помітно зменшив симптоми, частоту фантазування і проблеми в повсякденному житті. У групі очікування поліпшення не було. Обидва варіанти курсу виявилися кращими, ніж лише спілкування на інтернет-форумах підтримки. Клінічно значуще поліпшення після курсу з самоспостереженням мали 24% учасників, достовірне поліпшення 39%, і результат зберігся через 6 місяців[16].

Поради щодо способу життя включають[9]:

  • Регулярна фізична активність: разом із режимом харчування входить до базових порад для психічного здоров'я.
  • Якісний сон: якщо заважає безсоння, його варто лікувати окремо.
  • Зменшення рівня стресу: менше стресу означає меншу потребу ховатися у фантазіях.
  • Збалансоване харчування: підтримує загальне психічне здоров'я.
  • Дихальні вправи: допомагають повернути увагу до теперішнього моменту.
  • Підтримка інших людей: спілкування з друзями й родиною допомагає, коли фантазії заповнюють самотність. Онлайн-спільноти дають розуміння, але самі по собі допомагають менше, ніж структуровані вправи[16].
  • Самоспостереження: записувати, коли, після чого і як довго тривають фантазії. Так легше помітити свої пускові моменти, наприклад музику чи ходіння, і поступово скорочувати час занурення[16].

Коротко: ліків саме від дезадаптивної мрійливості не існує. Найкращі докази на сьогодні має короткий курс усвідомленості зі щоденним самоспостереженням, а медикаменти призначають лише для супутніх розладів.

Читайте:

Новинне залипання (думскролінг): залежність і проблеми з психікою
Новинне залипання (думскролінг): залежність і проблеми з психікою
Новинне залипання (думскролінг): що це таке, чому так важко відірватися від тривожних новин, як ця звичка пов'я...

Підсумок

Від багатої уяви дезадаптивну мрійливість відрізняють години щоденних фантазій, які людина не може зупинити і які витісняють навчання, роботу та стосунки. Офіційного діагнозу поки немає, але за оцінками досліджень стан трапляється приблизно в 2,5% людей і часто йде поруч із СДУГ, тривогою, депресією та обсесивно-компульсивними симптомами. Опитувальник MDS-16 допоможе запідозрити проблему, а розібратися з нею і з можливими супутніми станами допоможе психотерапевт або психіатр. Почати можна вже сьогодні з простого кроку: записувати, що запускає фантазії і скільки часу вони забирають.

Джерела16
  1. Дослідження. Bigelsen J. та ін. Compulsive fantasy: proposed evidence of an under-reported syndrome through a systematic study of 90 self-identified non-normative fantasizers. Conscious Cogn, 2011.
  2. Дослідження. Somer E. та ін. Parallel lives: A phenomenological study of the lived experience of maladaptive daydreaming. J Trauma Dissociation, 2016.
  3. Дослідження. Bigelsen J. та ін. Maladaptive daydreaming: Evidence for an under-researched mental health disorder. Conscious Cogn, 2016.
  4. Мета-аналіз. Somer E. та ін. Maladaptive Daydreaming and Psychopathology: A Meta-Analysis. Int J Psychol, 2025.
  5. Дослідження. Somer E. та ін. Development and validation of the Maladaptive Daydreaming Scale (MDS). Conscious Cogn, 2016.
  6. Дослідження. Salomon-Small G. та ін. Maladaptive Daydreaming and Obsessive-Compulsive Symptoms: A confirmatory and exploratory investigation of shared mechanisms. J Psychiatr Res, 2021.
  7. Мета-аналіз. Bruno S. та ін. Multidimensional perspective of dissociation and suicide-related outcomes: A Meta-analysis and systematic review. Clin Psychol Rev, 2025.
  8. Дослідження. Pyszkowska A. та ін. Maladaptive daydreaming, emotional dysregulation, affect and internalized stigma in persons with borderline personality disorder and depression disorder: A network analysis. Clin Psychol Psychother, 2023.
  9. Maladaptive daydreaming: What it is and how to stop it. Harvard Health Publishing.
  10. Дослідження. Soffer-Dudek N. та ін. Maladaptive Daydreaming: Epidemiological Data on a Newly Identified Syndrome. Front Psychiatry, 2022.
  11. Дослідження. Somer E. та ін. The Comorbidity of Daydreaming Disorder (Maladaptive Daydreaming). J Nerv Ment Dis, 2017.
  12. Психологічна допомога від НПА. Психологічна допомога від НПА.
  13. Гарячі лінії – Ла Страда – Україна.
  14. Дослідження. Theodor-Katz N. та ін. Could immersive daydreaming underlie a deficit in attention? The prevalence and characteristics of maladaptive daydreaming in individuals with attention-deficit/hyperactivity disorder. J Clin Psychol, 2022.
  15. Огляд. Schupak C. та ін. Excessive daydreaming: a case history and discussion of mind wandering and high fantasy proneness. Conscious Cogn, 2009.
  16. Дослідження. Herscu O. та ін. Mindfulness meditation and self-monitoring reduced maladaptive daydreaming symptoms: A randomized controlled trial of a brief self-guided web-based program. J Consult Clin Psychol, 2023.