Суперейджери, або як зберегти пам’ять після 80 років

Людині читають список із 15 слів, а через деякий час просять пригадати їх. У середньому 56–66-річні називають 9 слів, а 80-річні лише 5. Але є люди, які після 80 років стабільно пригадують 9 і більше. Коли дослідники шукали таких учасників через знайомих, яких рекомендували як людей із «феноменальною пам'яттю», критерії пройшли лише близько 10% кандидатів^[1]. Цих рідкісних людей називають суперейджерами (від англ. SuperAgers), і за чверть століття досліджень з'ясувалося, що їхній мозок відрізняється від мозку однолітків і будовою, і клітинами.

Хто такі суперейджери

Суперейджери — це люди віком 80 років і старші, чия епізодична пам'ять (пам'ять на події та нову інформацію) щонайменше така, як у середньому в людей на 20–30 років молодших. Решта розумових здібностей (увага, мова, мислення) має бути не нижчою за середню для їхнього віку. Термін запропонував невролог Марсель Месулам наприкінці 1990-х, а з 2000 року такі люди є окремою групою досліджень в Університеті Нортвестерн (Northwestern University, США). За цей час до програми залучили 290 учасників, а 79 з них заповіли свій мозок для досліджень після смерті^[2].

Пам'ять суперейджерів теж не завжди залишається незмінною. Частина з них роками тримає той самий результат, інші з часом дещо втрачають, але здебільшого не опускаються нижче середнього рівня для свого віку^[1]. Серед перших 10 суперейджерів, яких спостерігали до кінця життя, у семи пам'ять до останнього обстеження відповідала нормам для 50–65 років^[3].

Міф: «старечий склероз», тобто помітне погіршення пам'яті, неминучий після 80 років. Насправді: склероз означає ущільнення тканини, і вікові зміни пам'яті ним не є. Пам'ять із віком у середньому слабшає, але суперейджери показують, що великий спад не є обов'язковою частиною старіння^[1].

Мозкові особливості суперейджерів

На магнітно-резонансній томографії (МРТ) мозок звичайних 80-річних має помітно тоншу кору, ніж у 50–60-річних. У суперейджерів такого стоншення порівняно з молодшими людьми не знайшли. Кора тоншає і в них, але повільніше: за 18 місяців спостереження її товщина зменшилася на 1,06%, а в однолітків із середньою для віку пам'яттю на 2,24%^[1]. Після смерті в мозку суперейджерів також виявили більші нейрони в енторинальній корі (вхідних «воротах» гіпокампа, з якого починається запам'ятовування нового), менше запальних клітин мікроглії в білій речовині й краще збережені нервові волокна, що виділяють ацетилхолін. Одне з найпомітніших відкриттів стосується особливих нервових клітин, які називають нейронами фон Економо^[1].

Роль нейронів фон Економо

Ці клітини є не в усіх ссавців. Найбільше їх у мозку людей, людиноподібних мавп, китоподібних і слонів, тобто видів зі складною соціальною поведінкою та міцними зв'язками в групі^[1]. У людини їх пов'язують із соціальною поведінкою, але точна роль цих клітин ще не з'ясована.

У мозку суперейджерів щільність нейронів фон Економо в передній частині поясної звивини виявилася вищою, ніж в однолітків, і навіть вищою, ніж у значно молодших людей^[4]. У звичайних літніх людей щільність цих клітин із віком не змінюється, тому дослідники припускають, що суперейджери, можливо, мають їх більше від народження^[1]. Чи пояснює саме це їхню товариськість і пам'ять, поки невідомо: посмертно вивчено лише невелику кількість мозків.

Анатомія поясної кори

Поясна звивина лежить на внутрішній поверхні півкуль, над мозолистим тілом. Її передня частина (передня поясна кора) входить у мережі, що відповідають за увагу до важливого, мотивацію, емоції та соціальні зв'язки^[1]. Найнесподіваніший результат: ділянка передньої поясної кори правої півкулі в суперейджерів виявилася товщою, ніж у звичайних 80-річних, і навіть товщою, ніж у здорових людей віком 50–60 років^[4]. Згодом цю знахідку підтвердили й інші дослідницькі групи^[1].

Два типи мозку суперейджера

На перший погляд може здаватися, що всі суперейджери мають ідеально «чистий» мозок. Але це не так. У деяких із них виявили амілоїдні бляшки й нейрофібрилярні клубки (скупчення білка тау всередині нейронів), які зазвичай пов'язують із хворобою Альцгеймера. Серед перших 10 досліджених мозків суперейджерів у п'яти кора містила помірну або високу щільність бляшок, а в гіпокампі були клубки^[3]. При цьому ознак когнітивного зниження за життя в них не було.

Звідси дослідники дійшли висновку, що є щонайменше два шляхи зберегти молоду пам'ять у старому мозку^[1]:

• Резистентні (стійкі) суперейджери: у їхньому мозку майже не утворюються клубки білка тау та бляшки. Найнижчі стадії ураження клубками трапляються лише в суперейджерів, а в цілому клубків у них менше, ніж в однолітків^[1].
• Резильєнтні (витривалі) суперейджери: такі зміни в мозку є, але на пам'ять вони майже не впливають. Як пояснює одна з авторок досліджень, «вони їх утворюють, але це нічого не робить з їхнім мозком»^[2].

Тобто навіть за наявності типових змін старіння мозок деяких людей зберігає повноцінну роботу. Чому так відбувається, ще з'ясовують, але саме ці механізми дослідники сподіваються колись використати для профілактики.

Коротко: білкові відкладення, типові для хвороби Альцгеймера, не завжди означають втрату пам'яті. Частина суперейджерів просто не накопичує їх, а частина живе з ними без помітних наслідків.

Соціальна активність і емоції

Єдиною рисою, яку дослідники програми змогли узагальнити для більшості суперейджерів, виявилася товариськість^[1]. Вони охоче спілкуються, люблять бувати серед людей і мають багато занять поза домом.

В опитуваннях суперейджери вище, ніж однолітки з середньою для віку пам'яттю, оцінювали свої позитивні стосунки з іншими людьми, а за іншими показниками психологічного благополуччя групи не відрізнялися^[5]. В опитувальнику рис особистості вони здебільшого мали високу екстраверсію, тобто відкритість до спілкування, теплоту в стосунках і жвавість^[3].

Саме ця активність проявляється в реальному житті:

• Спілкуються з іншими: не уникають розмов, охоче підтримують дружні та сімейні зв'язки.
• Виконують громадські ролі: мають заняття поза домом, беруть участь у справах спільноти, допомагають іншим.
• Зберігають емоційне вираження: не приглушують почуттів, проявляють радість, симпатію, співчуття.

Втім, ця картина не така однозначна. У більшому багатоцентровому дослідженні (98 суперейджерів і 128 однолітків, усі 80+) за показниками емоційного благополуччя групи не відрізнялися: настрій і задоволеність життям були загалом добрими в обох^[6]. Тож соціальність може бути спільною рисою успішного старіння загалом. Зворотний бік відомий краще: самотність і соціальна ізоляція входять до переліку чинників, які підвищують ризик деменції^[7].

Звички, які не є вирішальними

Логічно було б припустити, що суперейджери — це люди з ідеальним способом життя: ніколи не курили, харчувалися виключно овочами, медитували щодня. Але дослідники не знайшли якогось одного способу життя, що веде до суперейджингу. Частина учасників дотримувалася всіх можливих порад щодо здоров'я. Інші погано харчувалися, із задоволенням курили й випивали, уникали фізичних вправ, пережили важкі стресові ситуації та погано спали^[1].

До того ж вони приймають приблизно стільки ж ліків, скільки й однолітки з середньою для віку пам'яттю. Тобто за медичними показниками вони не здоровіші за інших^[1].

Це не означає, що здоровий спосіб життя не має значення. Приклад суперейджерів показує лише, що самого режиму недостатньо, щоб пояснити виняткову пам'ять, а неідеальні звички не завжди її руйнують. Невелика кількість учасників і вибір добровольців не дозволяють робити з цих спостережень поради.

Суперейджинг не є формулою, яку можна повторити. Свою роль, імовірно, відіграють генетика, середовище, звички, стрес і темперамент. Навіть генетика дає неоднозначну відповідь: в одному дослідженні в суперейджерів рідше траплявся варіант гена APOE ε4, пов'язаний із вищим ризиком хвороби Альцгеймера^[8], а в іншій когорті ні цей ген, ні поширені генетичні чинники ризику не відрізняли суперейджерів від інших^[9].

Як підтримати мозок у хорошому стані

Стати суперейджером «за планом», найімовірніше, не вийде, але певні звички допомагають зберегти ясність розуму. Одне з найбільших досліджень цього, U.S. POINTER, тривало 2 роки й охопило 2111 людей віком 60–79 років, які мало рухалися, неідеально харчувалися й мали додаткові чинники ризику когнітивного зниження. Обидві групи отримували поради щодо руху, розумових і соціальних занять, харчування та контролю здоров'я. Різниця була в інтенсивності: одна група займалася за чіткою програмою з регулярними зустрічами з командою, інша самостійно. Мислення та пам'ять покращилися в обох групах, а в групі зі структурованою програмою трохи більше: на 0,029 стандартного відхилення на рік^[10]. Різниця невелика, а групи без жодних змін у дослідженні не було, тому воно показує передусім, що регулярність і підтримка додають результату.

Читайте:

Як покращити пам’ять: що справді допомагає

Знову шукаєте ключі чи забули щойно почуте ім’я? Між побутовими прийомами, здоровими звичками й обіцянками «...

Структурована програма, за даними Асоціації Альцгеймера США (Alzheimer's Association), яка фінансувала дослідження, мала чотири складові^[11].

Фізична активність

Рух корисний і для мозку:

• Аеробні навантаження: 30–35 хвилин помірної або інтенсивної активності, як-от швидка ходьба, 4 рази на тиждень.
• Силові вправи й вправи на гнучкість: 2 рази на тиждень, окремо від аеробних тренувань.

Інтелектуальна стимуляція

Мозок потребує нових завдань. У програмі поєднували комп'ютерні тренування й звичайне живе спілкування:

• Тренування пам'яті та мислення: комп'ютерна програма 3 рази на тиждень по 30 хвилин.
• Живе спілкування: регулярні інтелектуально складні й соціальні заняття, наприклад обговорення книжок, спільні ігри, гуртки.

Харчування

Немає чарівного продукту, який захищає мозок. Учасники дотримувалися дієти MIND, що поєднує принципи середземноморської дієти та дієти для зниження тиску:

• Пріоритет: листова зелень, ягоди, горіхи, цільнозернові продукти, риба, оливкова олія.
• Обмеження: цукор і нездорові жири.

Контроль здоров'я

Четвертою складовою програми був регулярний контроль артеріального тиску, маси тіла та лабораторних показників^[11]. Це не випадково. За оцінкою міжнародної комісії журналу The Lancet 2024 року, близько 45% випадків деменції у світі пов'язані з 14 чинниками, на які можна впливати. Серед них високий тиск, високий рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності («поганого» холестерину), цукровий діабет 2 типу, ожиріння, куріння, надмірне вживання алкоголю, мала фізична активність, погіршення слуху, нелікована втрата зору, депресія, соціальна ізоляція, черепно-мозкові травми, низька освіта й забруднене повітря^[7][12].

Ця оцінка розрахункова, для населення загалом. Вона не гарантує конкретній людині, що пам'ять залишиться незмінною. Але тиск, цукор крові, слух і зір можна перевірити й лікувати, і це речі, які реально контролювати в повсякденному житті.

Коротко: рецепта стати суперейджером немає, а от знизити ризик деменції реально: рухатися, тренувати мозок, спілкуватися, лікувати тиск, діабет і порушення слуху.