Як безпечно видалити волосся на пенісі та навколо нього

Коли дослідники з Каліфорнійського університету опитали 4198 чоловіків у США, половина з них (50,5%) сказала, що регулярно доглядає за інтимним волоссям. Найчастіше його прибирають над статевим членом (87%), але 66% обробляють і мошонку, а 57% тіло пеніса^[1]. Саме ці місця й страждають найбільше: в іншому національному опитуванні серед чоловіків, які травмувалися під час такого догляду, 67% поранили мошонку і 35% статевий член^[2]. Тож для цієї зони техніка важить більше, ніж здається.

У зоні статевого члена волосся росте по-різному: в одних чоловіків воно обмежується лобком, в інших охоплює основу пеніса, мошонку і навіть тіло статевого члена (у побуті його називають «стовбуром»). Хворобою це не є, просто так розташовані волосяні фолікули саме в цієї людини. Медичних показань для видалення інтимного волосся, за кількома винятками, немає^[3], проте багато хто прибирає його для комфорту, естетики чи перед сексом. Шкіра статевих органів тонка й чутлива, тому кожен спосіб, від підстригання до салонної епіляції і депіляції, потребує своєї техніки.

Природний ріст волосся у зоні геніталій

Лобкове волосся з'являється під час статевого дозрівання, у хлопців зазвичай між 9 і 14 роками^[4], під впливом андрогенів^[5], передусім тестостерону. Здебільшого воно росте трикутником від лобка до основи пеніса, але в багатьох чоловіків окремі волоски є й на тілі статевого члена та мошонці. Це нормальний варіант, який не потребує жодного лікування.

Густота, колір і жорсткість волосся залежать від спадковості, гормонального фону та віку. З роками волосся може грубішати або, навпаки, рідшати. Вважають, що інтимне волосся зменшує тертя і захищає шкіру від подразнення, але його роль як бар'єру для мікробів прямо не перевіряли.

Міф: без волосся статевий член гігієнічніший. Насправді: гігієну називають причиною догляду 61% чоловіків^[1], але для чистоти досить щодня мити пеніс теплою водою, обережно відсуваючи крайню плоть^[6]. Повне і часте видалення волосся, навпаки, приблизно вдвічі підвищує шанс травмуватися^[2].

Якщо волосся все ж хочеться прибрати чи вкоротити, спосіб обирають з огляду на ділянку. Шкіра лобка витримує більше, ніж тонка зморшкувата шкіра мошонки з густою мережею кровоносних судин.

Підстригання: мінімальне втручання без подразнення

Підстригання підтримує акуратний вигляд інтимного волосся без пошкодження волосяних фолікулів. Лезо шкіри не торкається, тому подразнення і врослого волосся майже не буває: найнадійніший спосіб уникнути врослих волосків, за даними Національної служби охорони здоров'я Великої Британії (NHS), полягає в тому, щоб не голитися^[7]. Метод підходить тим, хто хоче вкоротити волосся і не прагне повної гладкості.

Для процедури беруть ножиці із заокругленими кінцями^[8] або електричний тример із захисною насадкою. Тупі ножиці та пристрої без фіксації довжини легко ранять шкіру. Кучеряве або жорстке волосся перед стрижкою можна зволожити.

Уникнути дискомфорту та мікропошкоджень допоможуть кілька простих правил:

• Вологе волосся: зволоження полегшує зріз, і тример менше тисне на шкіру.
• Положення стоячи: так краще видно ділянки і легше контролювати рух інструменту. Дзеркало внизу додає огляду і трохи акробатики.
• Легкий натяг шкіри: допомагає уникнути нерівностей і випадкового захоплення шкіри насадкою.
• Без надмірного вкорочення: якщо залишати щонайменше 1 мм щетини, волосся рідше вростає^[7], а шкіра менше свербить.

Частоту визначають індивідуально. Більшості досить підстригати волосся раз або двічі на тиждень, щоб тримати бажану довжину.

Цей метод безпечно застосовувати на всіх ділянках інтимної зони: на лобку, основі пеніса, тілі статевого члена і мошонці. Тример або ножиці діють м'яко, тому ризик травм мінімальний навіть там, де шкіра тонка і збирається в складки.

Вищипування: точкове видалення окремих волосків

Пінцет доречний, коли волосся росте лише в кількох місцях, наприклад на тілі статевого члена або окремими волосками на мошонці. Якщо всю зону обробляти не потрібно, вищипування цілком виправдане. Волосина виходить разом із коренем, тому гладкість тримається довше, ніж після гоління, зазвичай кілька тижнів.

Для процедури знадобиться металевий пінцет із тонкими кінцями, що щільно змикаються, продезінфікований до і після використання. Шкіру перед процедурою очищують. Різкі ривки травмують шкіру і можуть обламати волосину під поверхнею, а гострий уламок, відростаючи, часто вростає в шкіру^[9].

Щоб вищипування було менш болісним і безпечним, дотримуйтеся таких кроків:

• Фіксуйте шкіру біля волосини: так менше болить, і шкіра не тягнеться за пінцетом.
• Тягніть волосину за напрямком її росту: так менше шансів зламати волосок усередині фолікула.
• Дезінфікуйте пінцет до і після процедури: бактерії не потраплять у мікротравму.

Вищипування підходить для ділянок, де волосся рідке: тіла статевого члена та окремих місць на мошонці. Для великих площ чи густого волосся метод не годиться, адже на це знадобиться терпіння годинникаря і не один вільний вечір. До того ж вищипування, як і гоління та віск, може спричиняти вросле волосся^[7] і запалення фолікулів.

Гоління: швидкий результат, але більше ризиків

Гоління лишається найпоширенішим способом догляду за інтимним волоссям, бо це швидко і дешево. Водночас саме бритва найчастіше закінчується травмою. За 2002–2010 роки кількість звернень до відділень невідкладної допомоги в США через травми під час догляду за інтимним волоссям зросла вп'ятеро, і у 83% випадків винною була бритва^[10]. Серед усіх таких травм переважають порізи (61%), рідше трапляються опіки (23%) і висипання (12%)^[2]. Шкіра пеніса і мошонки тонка й рухлива, тому техніка гоління тут має вирішальне значення.

Найкраще голитися в душі або одразу після нього, коли шкіра тепла і волога, а волосся м'яке. Засіб для гоління обирають без ароматизаторів і спирту, з позначкою «для чутливої шкіри». Бритва має бути чистою і гострою: лезо або одноразовий станок міняють після 5–7 гоління^[11].

Щоб уникнути типових помилок, дотримуйтеся такої послідовності:

• Тепла вода: розм'якшує волосся й полегшує зріз^[7].
• Гель або крем для гоління: створює шар між лезом і шкірою.
• Гоління за ростом волосся: зменшує ризик вростання та подразнення^[7]. Кожну ділянку краще пройти лише один раз^[9].
• Без натиску: лише легкі рухи, а лезо промивають після кожного проходу^[7].
• Після процедури прохолодна волога серветка: заспокоює подразнену шкіру^[7].
• Зволоження: засіб без запаху допомагає уникнути сухості й почервоніння.

Міф: після гоління волосся росте густішим і темнішим. Насправді: гоління не змінює ні структури, ні кольору, ні швидкості росту волосся, про що окремо нагадує Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA)^[12].

Гоління можна застосовувати на лобку, основі пеніса і, з максимальною обережністю, на тілі статевого члена та мошонці. Сильно натягувати шкіру дерматологи не радять: волосина тоді зрізається нижче поверхні і частіше вростає^[9]. На мошонці складки краще лише злегка розправити пальцями, щоб лезо їх не зачепило. Якщо шкіра чутлива або волосся часто вростає, NHS радить спробувати електробритву замість вологого гоління і не голитися щодня^[7]. Ті самі правила допомагають уникнути подразнення після гоління на інших ділянках тіла, а для лобка вони збігаються з порадами щодо гоління лобкового волосся.

Креми для депіляції: зручно, але не для всіх

Хімічні засоби для видалення волосся, відомі як депіляційні креми, розривають хімічні зв'язки між атомами сірки в білку волосини, кератині^[13]. За кілька хвилин після нанесення волосся розм'якшується і знімається разом із кремом. Агресивна хімія контактує зі шкірою, тож метод потребує особливої обережності.

Підходять лише засоби, на яких зазначено, що вони призначені для зони бікіні чи інтимної зони. Креми для ніг і тіла розраховані на грубішу шкіру, тому на чутливих ділянках частіше подразнюють. Виробники зазвичай радять спершу перевірити засіб на невеликій ділянці шкіри^[12], наприклад на стегні, і зачекати добу.

Щоб процедура була якомога безпечнішою, дотримуйтеся такої послідовності:

• Не голіть ділянку перед процедурою: на запалену або пошкоджену шкіру креми не наносять^[12].
• Проведіть шкірний тест: зачекайте 24 години, щоб переконатися, що реакції немає.
• Тримайте крем лише стільки, скільки вказано в інструкції: довший контакт підвищує ризик подразнення і потемніння шкіри^[9].
• Видаляйте крем ретельно: шпателем або м'якою серветкою, а потім змийте залишки водою.
• Уникайте ароматизованих засобів після процедури: для заспокоєння шкіри оберіть нейтральний зволожувальний засіб.

Депіляційні креми доцільно наносити лише на лобок і зону бікіні. На тіло статевого члена, мошонку, голівку й під крайню плоть вони потрапляти не повинні, і позначка «для інтимної зони» не гарантує безпечності на цих ділянках. Навіть мило й гелі для душу подразнюють шкіру голівки і належать до причин баланіту^[6], а сильніший хімічний засіб може спричинити опік. У медичній літературі описано 32-річного чоловіка, який випадково наніс крем для депіляції на пеніс і отримав глибокий хімічний опік із набряком і болем під час сечовипускання. Свою статтю британські хірурги так і назвали: «Завжди читайте етикетку»^[14]. Почервоніння, свербіж чи висип від складників крему лікарі називають контактним дерматитом.

Воскова депіляція: триваліший ефект, більше болю

Віск висмикує волосся разом із коренем, тому нові волоски з'являються повільніше, ніж після гоління чи крему, зазвичай через 3–4 тижні, а гладкість тримається до 6 тижнів^[15]. Схоже діє шугаринг, тобто депіляція цукровою пастою. Проте процедура болісна, особливо на пенісі й мошонці, де шкіра дуже чутлива і має густу мережу судин.

Віск можна зробити вдома або в салоні. Досвідчений майстер із професійним воском зазвичай працює швидше і менш болісно, а вдома доведеться суворо дотримуватися інструкції. FDA нагадує, що віск не наносять на статеві органи, на подразнену, обвітрену чи обгорілу на сонці шкіру, на родимки, бородавки й варикозні вени, а на етикетках часто є застереження для людей із діабетом і порушеннями кровообігу^[12]. Тим, хто протягом останніх шести місяців приймав ізотретиноїн, Американська академія дерматології (AAD) радить воском не користуватися^[8].

Щоб домашня воскова депіляція минула без ускладнень, підготуйтеся:

• Підстрижіть волосся до довжини 0,6–2 см: надто коротке віск не захопить, надто довге боляче висмикувати^[8].
• Ретельно очистьте шкіру: підійде антисептичний лосьйон або спеціальний засіб для підготовки до депіляції.
• Перевірте температуру: крапля воску на внутрішньому боці зап'ястка має бути теплою, але не пекти^[8].
• Нанесіть віск у напрямку росту волосся: рівним шаром.
• Зірвіть смужку проти росту волосся одним швидким рухом: притримуючи шкіру іншою рукою^[8].
• Після процедури заспокойте шкіру: при болю допоможе холодний компрес, далі вільний одяг і м'який зволожувальний засіб без спирту^[8], наприклад із декспантенолом (у побуті «пантенол»).

Воскова депіляція підходить для лобкової зони та, за бажанням, для основи пеніса. На тілі статевого члена та мошонці віск не застосовують: шкіра тут надто тонка й еластична, високий ризик мікротравм, гематом і пошкодження дрібних судин. Деякі салони обробляють ці ділянки спеціальними восками для чутливої шкіри, але навіть тоді процедура лишається болісною, а домашні набори для цих зон не призначені.

Коротко: тіло статевого члена й мошонку найбезпечніше доглядати тримером із насадкою. Бритва потребує там найбільшої обережності, а крем і домашній віск на ці ділянки не наносять узагалі.

Лазерна епіляція: тривалий результат із мінімальним втручанням

Лазерне видалення волосся (у побуті «лазерна епіляція») руйнує волосяний фолікул сфокусованим світловим променем. Після курсу процедур волосся стає помітно рідшим, а частина волосків не відростає зовсім^[16]. Метод приваблює тих, хто втомився від постійного гоління, воску чи кремів.

Це медична процедура, яку проводять у дерматолога або в клініці з навченим медичним персоналом. Для найкращого результату зазвичай потрібно 4–8 сеансів з інтервалом у кілька тижнів, а згодом можуть знадобитися підтримувальні процедури. Перед курсом уникають сонця, солярію та автозасмаги^[16].

Лазерна енергія нагріває пігмент меланін у волосяному фолікулі, і той руйнується. Тому метод працює найкраще, коли волосся темне, а шкіра світла, і слабше діє на світле, сиве чи руде волосся^[16]. Під час процедури відчувається поколювання або тепло, особливо в чутливих зонах.

Міф: лазер прибирає волосся назавжди. Насправді: лазер зменшує густоту волосся, але ефект з часом доводиться підтримувати, на що вказує британське Товариство дерматології первинної ланки^[9]. Частина волосків відростає, хоч і тоншою^[16]. Постійним методом FDA вважає електроепіляцію (електроліз), бо струм руйнує сам фолікул, але для неї потрібна серія сеансів^[12].

Можливі побічні ефекти:

• Тимчасове почервоніння або набряк: зазвичай минають самі^[12].
• Зміна пігментації шкіри: світліші або темні плями (гіперпігментація), частіше в людей із темною шкірою і в тих, хто не уникав сонця^[16].
• Сухість або подразнення: іноді виникають через неправильний догляд після процедури.
• Пухирі, кірочки й рубці: трапляються нечасто^[16].

Лазер найчастіше застосовують на лобку та біля основи пеніса. Поодинокі волоски на тілі статевого члена теж можна обробляти, але лише в клініці, на відповідному обладнанні та в щадному режимі. Думка, що на мошонці лазер заборонений, неточна: перед деякими реконструктивними операціями на статевих органах лазер і електроепіляцію застосовують саме до шкіри пеніса й мошонки. У такому дослідженні пацієнти пройшли в середньому по 14 сеансів, і лазер вони переносили значно легше, ніж електроепіляцію^[17]. Проте шкіра мошонки тонка, рухлива і часто темніша за навколишню, тому режим і доцільність процедури визначає лікар. Курс ізотретиноїну, за консенсусом дерматологів 2017 року, сам по собі не є підставою відкладати лазерне видалення волосся, але остаточно вирішує дерматолог^[18].

Читайте:

Як безпечно видалити волосся на сідницях

Видалення волосся на сідницях: навіщо воно там росте, як безпечно голити, підстригати, робити воскову депіляц...

Можливі ризики та реакції шкіри

Незалежно від методу, видалення волосся в зоні статевого члена може спричинити тимчасові чи тривалі реакції шкіри. Шкіра тут тонка, і навіть дрібне порушення її захисного бар'єру закінчується подразненням чи мікротравмою. Хоча б раз травмувалася чверть людей, які доглядають за інтимним волоссям^[2], але більшості таких реакцій можна запобігти правильною технікою і гігієною.

Після гоління, депіляції, вищипування чи епіляції найчастіше трапляються:

• Почервоніння та свербіж: реакція на механічне або хімічне подразнення шкіри. Зазвичай минає самостійно.
• Фолікуліт: запалення волосяного фолікула, яке виглядає як болючий червоний горбик, часто з гнійничком на верхівці; у побуті це називають «прищиками після гоління». Коли такі гнійнички з'являються на відростаючому волоссі після гоління, воску чи вищипування, вони часто стерильні, тобто виникають від подразнення без участі бактерій^[19].
• Вросле волосся: волосина загинається і проростає назад у шкіру; лікарі називають цей стан псевдофолікулітом. Він частіше буває в людей із цупким кучерявим волоссям^[9]. Видавлювати чи колупати вросле волосся не можна, бо так легко занести інфекцію^[7].
• Порізи, мікротравми: найчастіше виникають через тупе лезо або поспіх.
• Хімічні опіки: результат надто довгого контакту з кремом або нанесення його на пошкоджену шкіру.
• Зміна кольору шкіри: після лазерної епіляції, електроепіляції або запалення шкіра може темнішати, особливо в людей із темною шкірою^[9].

Щоб зменшити ймовірність таких реакцій, одразу після процедури уникайте тертя (тісної білизни, синтетичних тканин), спиртових засобів, а також гарячої ванни, душу і сауни^[8]. Подразнену шкіру заспокоять прохолодні компреси і гіпоалергенні креми. Охолоджувальний гель алое вера приємний на дотик, хоча доказів його користі для шкіри небагато^[20]. Нові маніпуляції в цій зоні краще відкласти на кілька днів. Якщо запалення фолікулів повертається після кожного гоління чи воску, дерматологи радять зробити перерву у видаленні волосся приблизно на три місяці після того, як шкіра заспокоїться^[19]. Ділянки з висипом, пухирцями чи вузликами взагалі не чіпають. Зв'язок між видаленням лобкового волосся і ризиком статевих інфекцій досі вивчають: у великому опитуванні ті, хто часто і повністю прибирав інтимне волосся, у 4,4 раза частіше згадували перенесені інфекції, що передаються через контакт шкіри зі шкірою, хоча такі дані не доводять причинного зв'язку^[21].

Якщо ділянка дуже болить, гаряча на дотик, набрякла, з'явилися гнійнички або піднялася температура до 38 °C і вище, це вже не типова реакція, і потрібен лікар^[7]. Почервоніння й набряк після воску, що тримаються понад два дні, теж привід показатися дерматологу^[8]. Почервоніння, набряк і біль голівки та крайньої плоті можуть означати баланопостит^[6], який теж потребує огляду лікаря.