Рак підшлункової залози довго розвивається непомітно. Залоза лежить глибоко за шлунком, тож невелику пухлину не намацати й не побачити під час звичайного огляду, а перші скарги легко списати на гастрит чи втому. Через це більшість людей дізнається про діагноз, коли пухлина вже вийшла за межі органа.

Водночас лікування за останні роки змінилося помітно. Сучасні схеми хіміотерапії після операції помітно подовжують життя, частина пухлин має мішені для таргетних препаратів, а план тепер будують з огляду на тип пухлини, її розташування біля судин, молекулярні дослідження й загальний стан людини[1].

Що таке рак підшлункової залози

Підшлункова залоза розташована за шлунком. Вона виробляє ферменти для перетравлення їжі та гормони, зокрема інсулін і глюкагон, які регулюють рівень глюкози крові[2]. Відповідно до цих двох функцій пухлини в ній поділяють на дві великі групи, і перебіг у них дуже різний.

Протокова аденокарцинома

Найчастіше під раком підшлункової залози мають на увазі протокову аденокарциному: пухлину екзокринної частини органа, яка виробляє травні ферменти. Рідше трапляються ацинарноклітинні карциноми та злоякісні кістозні новоутворення[2]. Саме про аденокарциному йдеться в більшості статистики, настанов і досліджень, які наведено нижче.

Нейроендокринні пухлини

Іншу групу становлять нейроендокринні пухлини. Вони походять із клітин, що виробляють гормони, і лікуються інакше. Не кожна така пухлина злоякісна[2]. Гормонально активні пухлини називають за речовиною, яку вони виробляють: інсуліноми, глюкагономи, гастриноми, соматостатиноми, VIPоми. Висновки про прогноз аденокарциноми не можна автоматично переносити на них[3].

Кісти в підшлунковій залозі

Кісти залози іноді знаходять випадково, коли УЗД чи КТ роблять з іншої причини. Окрему увагу привертають кістозні новоутворення, зокрема муцинозні та внутрішньопротокові папілярні муцинозні пухлини (IPMN): людину з кістою, випадково виявленою на УЗД, стандарт МОЗ радить скерувати до онколога. Для їхнього стадіювання застосовують МРТ, а коли МРТ і КТ з контрастом протипоказані, ендоскопічне УЗД[4].

Чому його так пізно виявляють

За оцінками Міжнародного агентства з вивчення раку, рак підшлункової залози посідає лише 11-те місце у світі за кількістю нових випадків, але 6-те серед причин смерті від раку[5].

Одна з причин такої різниці в тому, що рак підшлункової залози часто діагностують на пізній стадії, коли повністю видалити пухлину вже неможливо[6]. Ранні скарги розмиті й схожі на звичні проблеми зі шлунком, а масового обстеження всіх людей без симптомів не рекомендують[7][1]. Навіть коли на знімках пухлина здається операбельною, хірург іноді під час втручання бачить, що повністю видалити її неможливо, а після повного видалення ризик повернення хвороби лишається високим[6].

Реклама

Симптоми раку підшлункової залози

Жоден симптом окремо не доводить рак: такі скарги значно частіше мають інші причини. Насторожувати має поєднання нових, стійких скарг, особливо разом із незрозумілою втратою ваги[8].

Перші неспецифічні скарги

Можливі біль угорі живота або в спині, зниження апетиту, слабкість і втома, нудота й блювання, діарея чи закреп, нетравлення, іноді підвищена температура чи озноб[8][9].

Жовтяниця, світлий кал і темна сеча

Коли пухлина перекриває жовчну протоку, виникає жовтяниця: жовтіють шкіра та білки очей, сеча темнішає, кал стає світлим, шкіра може свербіти. Через нестачу ферментів і жовчі випорожнення бувають жирними, такими, що погано змиваються[9]. Пухлина головки залози, яка лежить поряд із жовчною протокою, нерідко спричиняє жовтяницю раніше, ніж пухлина тіла чи хвоста; ті частіше довго ростуть безсимптомно й дають про себе знати болем і схудненням[9].

Новий діабет і зміни глюкози

Пухлина може порушувати вироблення інсуліну, тому інколи першим сигналом стає новий цукровий діабет або раптове погіршення контролю глюкози. Це привід з’ясувати причину, а не доказ раку[9]. У дослідженні моделі END-PAC поєднання схуднення, швидкого зростання глюкози й віку на момент появи діабету допомагало виділити людей із підвищеною ймовірністю раку; проте навіть серед тих, хто набрав найвищий бал, рак протягом трьох років виявили лише в 3,6%, і автори наголошують, що модель потребує перевірки в нових дослідженнях[10].

Тромби

Рак може супроводжуватися тромбами. Тромбоз глибоких вен проявляється тим, що одна нога набрякає, болить, червоніє або стає гарячою. Раптова задишка чи біль у грудях можуть бути проявом тромбоемболії легеневої артерії[9]. Ці стани мають і багато інших причин, але потребують негайної оцінки.

Симптоми нейроендокринних пухлин

Гормонально активні нейроендокринні пухлини проявляються дією надлишку гормону. Інсулінома спричиняє напади низького цукру в крові, глюкагонома дає діабет і висип на шкірі, VIPома викликає сильну діарею та зневоднення, а при гастриномі можливі виразки шлунка[11].

Читайте:

Жовтяниця: чому жовтіє шкіра та очі
Жовтяниця: чому жовтіє шкіра та очі
Жовтяниця, або пожовтіння шкіри та білків очей: що означає цей симптом, чим відрізняються надпечінкова, печін...

Коли звертатися по допомогу

Пожовтіння шкіри чи очей потребує термінового звернення до лікаря. Не відкладайте консультацію також при незрозумілому схудненні, стійкому болю або змінах травлення, які не минають чи посилюються. Якщо інші незвичні симптоми не поліпшуються протягом двох тижнів, зверніться до лікаря; при погіршенні раніше. Блювання понад дві доби або діарея понад сім днів теж потребують термінової консультації[8].

Набряк, біль і почервоніння однієї ноги, а особливо раптова задишка чи біль у грудях, потребують невідкладної допомоги: телефонуйте 103[9].

Причини й фактори ризику

Точну причину пухлини в конкретної людини встановити зазвичай неможливо. Відомі чинники лише підвищують імовірність, і наявність навіть кількох із них не означає, що рак обов’язково виникне[12].

Чинники, на які можна вплинути

Найсильніший із них куріння. Ризик пов’язаний також з ожирінням і значним професійним контактом із деякими речовинами в хімчистці та металообробці[12]. Надмірне вживання алкоголю може спричиняти хронічний панкреатит, який сам по собі підвищує ризик. Для червоного й переробленого м’яса та малорухливості результати досліджень менш однозначні, ніж для куріння[12].

Хвороби, що підвищують ризик

Ризик вищий у людей із цукровим діабетом, особливо 2 типу, і хронічним панкреатитом[12]. Стандарт МОЗ відносить до груп ризику людей із хронічним, автоімунним чи спадковим панкреатитом, інсулінонезалежним діабетом, ожирінням, сімейними онкологічними синдромами та людей старшого віку[4].

Вік, стать і спадковість

Ризик зростає з віком і дещо вищий у чоловіків. Сімейні випадки та спадкові зміни, зокрема в генах BRCA1, BRCA2, PALB2 або ATM, змінюють оцінку ризику; ті самі гени пов’язані з раком молочної залози. Значення мають також синдроми Лінча (з ним пов’язаний і колоректальний рак), Пейтца—Єгерса та спадковий панкреатит[12]. Синдром фон Гіппеля—Ліндау насамперед пов’язаний із нейроендокринними пухлинами, тож змішувати всі ці стани в один перелік причин аденокарциноми неправильно[13].

Що не доведено

Зв’язок із Helicobacter pylori, цирозом або солодкими напоями не дає підстав називати їх доведеними самостійними причинами цього раку чи встановлювати «небезпечну норму» у дві порції напою на день[12].

Як ставлять діагноз

Симптоми підшлункової залози схожі на прояви гострого чи хронічного панкреатиту, холангіту, холециститу, виразкової хвороби та раку шлунка, і вдома їх не розрізнити[1]. Тому діагноз будується крок за кроком.

Розмова й огляд

Лікар розпитує про симптоми, фактори ризику та сімейну історію раку, оглядає людину й звертає особливу увагу на тих, хто має діабет[4]. Іноді під час огляду виявляють збільшення печінки чи жовчного міхура[9].

Аналізи крові й онкомаркер CA 19-9

Призначають загальний аналіз крові, печінкові проби та онкомаркери CEA і CA 19-9[4]. CA 19-9 допомагає стежити за перебігом хвороби й відповіддю на лікування, але сам по собі не підтверджує й не виключає рак та не підходить як перевірка «про всяк випадок»[14]. При механічній жовтяниці його показник спотворюється, тому за стандартом МОЗ CA 19-9 визначають після відновлення відтоку жовчі й нормалізації білірубіну[4].

КТ, МРТ, ендоскопічне УЗД і ПЕТ-КТ

Основну інформацію про пухлину й судини дає мультидетекторна КТ із контрастуванням за спеціальним панкреатичним протоколом разом із КТ грудної клітки для повного стадіювання[4]. МРТ застосовують, коли пухлину погано видно на КТ, щоб уточнити вогнища в печінці чи стан проток, при алергії на контраст і в людей із високим ризиком[4]. Під час ендоскопічного УЗД датчик підводять до залози через травний тракт[1]. ПЕТ-КТ бажана людям із високим ризиком метастазів поза залозою[4].

Біопсія

Тип пухлини підтверджують дослідженням зразка тканини. Перевагу надають біопсії товстою голкою під контролем УЗД чи КТ, потім тонкоголковій біопсії, зокрема під контролем ендоскопічного УЗД; лапароскопію чи лапаротомію використовують в останню чергу[4]. Якщо пухлину однозначно можна видалити, біопсія до операції не обов’язкова, а при гранично резектабельній пухлині підтвердження обов’язкове, бо до операції почнуть хіміотерапію. Окремо лікарі мають виключити автоімунний панкреатит, щоб уникнути непотрібної операції[4].

Генетичне й молекулярне тестування

За підтвердженого раку рекомендовано генетичне тестування на спадкові мутації незалежно від віку й сімейної історії[1]. Стандарт МОЗ передбачає пошук спадкових змін BRCA1/2 методом секвенування нового покоління, а якщо їх немає, дослідження пухлини на MSI, dMMR, NTRK, KRAS і BRAF[4]. Від цих результатів залежить, чи підійдуть людині таргетні препарати або імунотерапія, а також чи варто обстежити родичів.

Стадії та можливість операції

Стадії TNM

Стадію визначають за розміром пухлини, ураженням лімфовузлів і віддаленими метастазами. Для протокової аденокарциноми I стадія означає пухлину в межах залози до 4 см; II може включати більшу пухлину або ураження 1–3 регіонарних лімфовузлів; III означає ураження щонайменше 4 вузлів або певних великих артерій; IV означає віддалені метастази. Для нейроендокринних пухлин існує окрема система[15].

Чи можна видалити пухлину

Для вибору лікування ще важливіша резектабельність, тобто чи можна видалити пухлину повністю. Вона буває резектабельною, гранично резектабельною, місцево поширеною або метастатичною. Контакт із судинами не завжди виключає операцію: важливі конкретна судина й обсяг ураження[1]. Статус резектабельності за стандартом МОЗ визначає мультидисциплінарна команда після спеціального панкреатичного обстеження[4].

Реклама

Як лікують рак підшлункової залози

Метою може бути повне видалення пухлини, стримування її росту або полегшення симптомів. План узгоджують із людиною з огляду на поширення раку, стан здоров’я, можливі побічні ефекти та її пріоритети[16]. В Україні спеціальне протипухлинне лікування проводять лише в закладах, що надають спеціалізовану онкологічну допомогу; кожен пацієнт має отримати зрозумілу інформацію про всі варіанти та індивідуальний план, погоджений із ним[4].

Головне питання, від якого залежить усе подальше, це резектабельність пухлини. Важить і загальний стан людини: найінтенсивніші схеми хіміотерапії призначають лише тим, хто фізично активний і майже без обмежень обслуговує себе сам[4].

Якщо пухлину можна видалити

Операція є єдиним методом, що дає шанс на вилікування[4]. Її обсяг залежить від розташування пухлини[17].

  • Операція Віппла. При пухлині головки виконують панкреатодуоденектомію: видаляють головку залози, дванадцятипалу кишку, жовчний міхур, частину жовчної протоки й прилеглі лімфовузли; обсяг щодо шлунка залежить від техніки.
  • Дистальна резекція. При пухлині тіла чи хвоста видаляють відповідну частину залози, нерідко разом із селезінкою. Після видалення селезінки потрібні заходи профілактики інфекцій.
  • Тотальна панкреатектомія. Повне видалення залози застосовують за окремими показаннями. Після неї потрібні довічний інсулін і ферменти для травлення.

Хірургічні ризики включають кровотечу, інфекції, витікання секрету залози та порушення спорожнення шлунка[17].

Після операції призначають ад’ювантну хіміотерапію: її починають у межах 12 тижнів і проводять 6 місяців[4]. Оптимальними схемами стандарт МОЗ називає модифікований FOLFIRINOX (лише для людей у доброму фізичному стані) і поєднання гемцитабіну з капецитабіном[4]. У дослідженні PRODIGE 24 за участі 493 людей після видалення пухлини медіана тривалості життя з цією схемою становила 54,4 місяця проти 35,0 місяця з гемцитабіном, проте тяжкі побічні ефекти виникали в 76% проти 53%[18]. Гемцитабін із капецитабіном менш інтенсивний: у дослідженні ESPAC-4 (730 учасників) медіана становила 28,0 місяця проти 25,5 з одним гемцитабіном[19]. Інші варіанти включають монотерапію гемцитабіном, капецитабіном або 5-фторурацилом; для зменшення ризику місцевого рецидиву можлива й променева терапія[4].

Якщо пухлина гранично резектабельна

Коли пухлина тісно прилягає до судин, операцію одразу не виконують. Спершу проводять неоад’ювантну, тобто передопераційну, хіміотерапію тривалістю до 6 місяців, інколи разом із променевою терапією[4]. Потім повторюють CA 19-9 і КТ: якщо пухлина зменшилася або стабілізувалася, розглядають операцію, часто з видаленням і відновленням ділянки судини, щоб краї розрізу були чистими. Якщо хвороба прогресує, змінюють схему[4].

Якщо пухлина місцево поширена

Пухлину, що охопила великі судини, видалити одразу неможливо, але й метастазів немає. Лікування підбирають індивідуально з огляду на стан і супутні хвороби. Першою лінією для людей у задовільному стані є FOLFIRINOX, його модифікована версія або NALIRIFOX, а за наявності мутації BRCA1/2 гемцитабін із цисплатином[4]. Якщо пухлина добре відповідає на лікування, можуть розглянути операцію; якщо метастази так і не з’явилися, після хіміотерапії можливі хіміопроменева терапія або стереотаксичне опромінення (SBRT)[4][6].

Якщо є метастази

На цій стадії лікування не прибирає хворобу, але може стримувати її, подовжувати життя й полегшувати симптоми. Вибір схеми насамперед залежить від стану людини[4].

FOLFIRINOX призначають лише людям у доброму фізичному стані. У дослідженні ACCORD 11 (342 учасники) медіана тривалості життя з ним становила 11,1 місяця проти 6,8 з гемцитабіном, а якість життя погіршувалася рідше, хоча побічних ефектів було більше[20]. Гемцитабін із паклітакселом, зв’язаним з альбуміном (наб-паклітакселом), у дослідженні MPACT (861 учасник) подовжив медіану з 6,7 до 8,5 місяця; через рік були живі 35% проти 22%[21]. Новіша схема NALIRIFOX у дослідженні NAPOLI-3 (770 учасників) дала 11,1 місяця проти 9,2 з гемцитабіном і наб-паклітакселом за схожої частоти тяжких побічних ефектів[22]. Для ослаблених людей обирають менш інтенсивні варіанти, а рішення завжди зважує користь і навантаження лікування.

Людям зі спадковою мутацією BRCA1 або BRCA2, у яких хвороба не прогресувала щонайменше 16 тижнів на платиновій хіміотерапії, стандарт МОЗ рекомендує підтримувальну терапію олапарибом[4]. У дослідженні POLO він подовжив час до прогресування з 3,8 до 7,4 місяця, проте на момент проміжного аналізу тривалість життя між групами не відрізнялася[23].

Таргетна терапія та імунотерапія

Таргетні препарати діють на конкретні молекулярні зміни пухлини; серед підходів є інгібітори PARP, NTRK, EGFR, а також ліки проти змін генів BRAF і RET[24][6]. У 2026 році регулятор у США схвалив таблетований препарат проти мутацій KRAS для поширеного раку після попереднього лікування; чи доступний він в Україні, варто з’ясувати з онкологом[6]. Імунотерапія (пембролізумаб, достарлімаб) підходить лише невеликій частині пухлин із біомаркерами MSI-H, dMMR або високим мутаційним навантаженням[25][6]. Обидва підходи можуть мати серйозні побічні ефекти: для імунотерапії можливі висип, втома, кашель, біль у суглобах та імунні ускладнення[25].

Променева терапія, абляція й емболізація

Променева терапія діє на визначену ділянку й у частини пацієнтів поєднується з хіміотерапією. Вона допомагає контролювати пухлину або біль. Побічні ефекти включають втому, зміни шкіри й порушення травлення. При звичайному опроміненні сеанси проводять п’ять днів на тиждень протягом кількох тижнів, існують і коротші режими[26].

Абляція руйнує тканину теплом або холодом, емболізація перекриває кровопостачання. При цьому раку їх застосовують значно рідше, зокрема для окремих метастазів у печінці й разом з іншими методами. Це не рівноцінна заміна операції: абляція зазвичай придатніша для вогнищ до приблизно 2 см. Можливі біль, інфекція й кровотеча, а при емболізації також температура, нудота та тромбози[27].

Як лікують нейроендокринні пухлини

Для нейроендокринних пухлин підхід інший. Маленькі пухлини низького ступеня злоякісності інколи лише спостерігають. Хірургічне лікування для них поширене й ефективне: від вилущування вузла до операції Віппла чи видалення метастазів у печінці. Аналоги соматостатину (ланреотид, октреотид) можуть сповільнювати ріст пухлини й контролювати гормональні симптоми; застосовують також таргетні препарати (еверолімус, сунітиніб), хіміотерапію та радіонуклідну терапію пептидними рецепторами, коли радіоактивну речовину доставляють безпосередньо до клітин пухлини[11].

Читайте:

Панкреатит: симптоми і лікування
Панкреатит: симптоми і лікування
Панкреатит, або запалення підшлункової залози, буває гострим і хронічним. Чим відрізняються ці форми, що їх с...

Підтримувальна й паліативна допомога

Паліативну допомогу часто плутають з допомогою в останні дні життя, хоча її мета ширша: запобігати й полегшувати страждання на будь-якому етапі[4]. Її можна отримувати поряд із протипухлинним лікуванням[16].

Жовтяниця й непрохідність

Якщо пухлина перекрила жовчну протоку, відтік жовчі відновлюють стентом. Найкраще це робити ендоскопічно, і металевий стент, що розправляється сам, кращий за пластиковий; пластиковий можливий, коли очікувана тривалість життя менша за три місяці[4]. Якщо пухлина блокує вихід зі шлунка, допомагають стент або обхідна операція, яка дозволяє їжі проходити далі й полегшує нудоту та блювання. Самі по собі ці втручання не виліковують рак[6].

Біль

Сильний біль виникає в 50–70% людей із цим раком. Крім знеболювальних, використовують блокаду чревного сплетіння: в огляді Cochrane (6 досліджень, 358 учасників) вона знижувала біль лише трохи сильніше за знеболювальні, але дозволяла приймати менше опіоїдів і тому давала менше їхніх побічних ефектів[28]. За стандартом МОЗ кожна людина з прогресуючою хворобою має отримувати адекватне знеболення[4].

Травлення, вага й харчування

Пухлина й операція часто порушують вироблення травних ферментів. У метааналізі 11 досліджень така недостатність траплялася в 72% людей із поширеним раком, частіше при пухлині головки, а прийом ферментних препаратів з їжею був пов’язаний із довшим життям у середньому на 3,8 місяця та тенденцією до кращої якості життя[29]. Після операції Віппла ферменти під час їжі можуть знадобитися для нормального харчування[6]. Схуднення, слабкість і нездатність їсти теж належать до завдань паліативної допомоги, тож варто залучати дієтолога[6][30].

Цукор у крові

Після видалення частини чи всієї залози інсуліну може бракувати. Після тотальної панкреатектомії інсулін потрібен довічно, а після часткових операцій і під час лікування глюкозу регулярно контролюють і коригують[17][30].

Емоційна підтримка й клінічні дослідження

Психологічна підтримка входить до паліативної допомоги разом зі знеболенням і контролем нудоти[16]; якщо пригнічений настрій не минає, варто сказати лікарю, бо депресія лікується. Також можна обговорити участь у клінічному дослідженні: воно має визначені критерії й не гарантує користі. Доступність спеціалізованої допомоги впливає на результати лікування, тому важливо отримати оцінку профільної команди[30].

Спостереження після лікування

Після операції людину регулярно оглядають: кожні 3–6 місяців протягом двох років, потім кожні 6–12 місяців, загалом щонайменше 5 років. Перші два роки з тією самою частотою визначають CA 19-9 і роблять КТ грудної клітки, живота й таза з контрастом[4]. Якщо хвороба повертається, рецидив бажано підтвердити біопсією; вибір нової хіміотерапії залежить від того, скільки часу минуло після попередньої[4].

Яким буває прогноз

За даними великих реєстрів для діагнозів 2015–2021 років, п’ятирічна відносна виживаність становила 44% при локалізованому процесі, 17% при регіонарному поширенні та 3% при віддалених метастазах; загалом 13%. Це порівняння з виживаністю загальної популяції, а не строк життя конкретної людини. Категорії реєстру не тотожні стадіям I–IV[31].

На прогноз впливають тип пухлини, можливість її видалення, стан здоров’я й відповідь на лікування. Статистика відображає попередні роки й не враховує всіх можливостей нових методів. Нейроендокринні пухлини можуть мати зовсім інший прогноз[31][1].

Чи можна знизити ризик

Спосіб життя

Гарантованого способу запобігти цьому раку немає. Відмова від куріння, здорова вага, регулярний рух і раціон з овочами та фруктами є розумними заходами зниження ризику; радять також обмежувати червоне й перероблене м’ясо та надмірний алкоголь[7].

Спостереження в групах високого ризику

Масове обстеження людей без симптомів не рекомендоване[7]. Для тих, хто має значну сімейну історію або спадкові мутації, міжнародний консорціум CAPS радить спеціальну програму спостереження: її починають не раніше 50 років або на 10 років раніше, ніж захворів наймолодший родич, і щороку роблять ендоскопічне УЗД або МРТ. Мета полягає у виявленні передракових змін і пухлин на найранішій стадії, але експерти наголошують, що таке спостереження варто проводити в досвідчених центрах, а користь, ризики й вартість ще потребують оцінки[32]. В Україні людей із груп ризику спостерігають на рівні первинної допомоги, а за показаннями радять генетичне консультування[4].

Чи допоможуть вітаміни, трави й «альтернативне» лікування

Метааналіз 2018 року об’єднав 25 досліджень із 1 214 995 учасниками й описав зв’язки споживання вітамінів, зокрема D і B12, із ризиком. Це спостережні дані, які не доводять профілактичної дії таблеток[33]. У метааналізі 2020 року з 18 досліджень вищі споживання B6 і рівень його активної форми в крові були пов’язані з нижчим ризиком, але результат щодо споживання спирався переважно на дослідження «випадок — контроль»; у когортних роботах такого зв’язку не підтвердили. Для B12 значущого зв’язку не знайшли[34].

Трави, «очищення» та вітамінні комплекси не повинні підміняти онкологічне лікування. Будь-які добавки обговоріть зі своєю командою: вони можуть взаємодіяти з ліками. Не припиняйте призначені препарати заради альтернативних методів[35].

Читайте:

Шкода куріння: як сигарети руйнують організм
Шкода куріння: як сигарети руйнують організм
Шкода куріння: які речовини містить сигаретний дим, як він уражає серце, судини, легені, мозок, кістки, шкіру, з...

Підсумок

Цю пухлину складно виявити рано, тому нові стійкі симптоми, особливо поєднання схуднення, болю й змін травлення, потребують перевірки, а жовтяниця вимагає термінового звернення. Діагноз встановлюють за КТ за спеціальним протоколом, біопсією та іншими обстеженнями, а не за одним симптомом чи онкомаркером. Лікування залежить насамперед від того, чи можна видалити пухлину: після операції шість місяців хіміотерапії помітно подовжують життя, при поширеній хворобі сучасні схеми стримують її, а генетичне тестування може відкрити шлях до таргетних ліків. Знеболення, ферменти, підтримка харчування й психологічна допомога є повноцінною частиною лікування.

Джерела35
  1. Рак підшлункової залози. Державний експертний центр МОЗ України.
  2. What Is Pancreatic Cancer? | Types of Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
  3. What Are Neuroendocrine Pancreas Tumors?.
  4. dec.gov.ua
  5. World Health Organization
  6. Treatment | Pancreatic Cancer.
  7. Can Pancreatic Cancer Be Prevented?. American Cancer Society.
  8. Symptoms of pancreatic cancer. NHS.
  9. Signs and Symptoms of Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
  10. Дослідження. Sharma A. та ін. Model to Determine Risk of Pancreatic Cancer in Patients With New-Onset Diabetes. Gastroenterology, 2018.
  11. Treatment | Pancreatic Neuroendocrine (Islet Cell) Tumors.
  12. Pancreatic Cancer Risk Factors. American Cancer Society.
  13. Causes & Risk Factors | Neuroendocrine Pancreas Tumors.
  14. Tests for Pancreatic Cancer | Diagnosing Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
  15. Pancreatic Cancer Stages | Staging Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
  16. Treatment | Pancreatic Cancer.
  17. Surgery for Pancreatic Cancer | Pancreatic Cancer Surgery. American Cancer Society.
  18. Дослідження. Conroy T. та ін. FOLFIRINOX or Gemcitabine as Adjuvant Therapy for Pancreatic Cancer. N Engl J Med, 2018.
  19. Дослідження. Neoptolemos JP. та ін. Comparison of adjuvant gemcitabine and capecitabine with gemcitabine monotherapy in patients with resected pancreatic cancer (ESPAC-4): a multicentre, open-label, randomised, phase 3 trial. Lancet, 2017.
  20. Дослідження. Conroy T. та ін. FOLFIRINOX versus gemcitabine for metastatic pancreatic cancer. N Engl J Med, 2011.
  21. Дослідження. Von Hoff DD. та ін. Increased survival in pancreatic cancer with nab-paclitaxel plus gemcitabine. N Engl J Med, 2013.
  22. Дослідження. Wainberg ZA. та ін. NALIRIFOX versus nab-paclitaxel and gemcitabine in treatment-naive patients with metastatic pancreatic ductal adenocarcinoma (NAPOLI 3): a randomised, open-label, phase 3 trial. Lancet, 2023.
  23. Дослідження. Golan T. та ін. Maintenance Olaparib for Germline BRCA-Mutated Metastatic Pancreatic Cancer. N Engl J Med, 2019.
  24. Targeted Therapy for Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
  25. Immunotherapy for Pancreatic Cancer | Keytruda for Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
  26. Radiation Therapy for Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
  27. Ablation or Embolization Treatments for Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
  28. Огляд. Arcidiacono PG. та ін. Celiac plexus block for pancreatic cancer pain in adults. Cochrane Database Syst Rev, 2011.
  29. Мета-аналіз. Iglesia D. та ін. Pancreatic exocrine insufficiency and pancreatic enzyme replacement therapy in patients with advanced pancreatic cancer: A systematic review and meta-analysis. United European Gastroenterol J, 2020.
  30. What Is Pancreatic Cancer?. Cleveland Clinic.
  31. Survival Rates for Pancreatic Cancer. American Cancer Society.
  32. Goggins M. та ін. Management of patients with increased risk for familial pancreatic cancer: updated recommendations from the International Cancer of the Pancreas Screening (CAPS) Consortium. Gut, 2020.
  33. Мета-аналіз. Liu Y. та ін. Vitamin intake and pancreatic cancer risk reduction: A meta-analysis of observational studies. Medicine (Baltimore), 2018.
  34. Мета-аналіз. Wei DH. та ін. Vitamin B6, vitamin B12 and methionine and risk of pancreatic cancer: a meta-analysis. Nutrition Journal, 2020.
  35. Complementary and Alternative Medicine (CAM).