Що таке архетипи Юнга

Персона, тінь, аніма й анімус, самість: що Юнг називав архетипами, звідки, на його думку, вони беруться і як до цієї теорії ставиться сучасна психологія.

Мудрий старець із казки, герой, що рятує світ, пустун-ошуканець — ці постаті впізнають у всіх культурах. Карл Густав Юнг вважав, що це не збіг: такі образи, на його думку, людина успадковує разом з усім людством [джерело].

Він назвав їх архетипами. Сьогодні це слово живе в літературознавстві, кіно й навіть маркетингу, хоча наукова психологія ставиться до теорії Юнга стримано [джерело].

Що таке архетипи

В аналітичній психології Юнга архетипи — це символи, що відбивають різні сторони психіки і походять із накопиченого досвіду людства. Ці успадковані образи зберігаються в колективному несвідомому. Крізь них людина сприймає світ, і на них, як на фундаменті, будується особистість [джерело].

Спершу Юнг називав їх «праобразами», запозичивши цей вираз в історика культури Якоба Буркгардта. У 1917 році він писав про «домінанти колективного несвідомого», а слово «архетип» уперше вжив у 1919 році [джерело].

Юнг не погоджувався, що людина народжується «чистим аркушем», який заповнює лише досвід. Він вважав, що психіка зберігає глибинні несвідомі риси предків, і ці праобрази становлять основу людського в людині. Кожен архетип, за Юнгом, впливає на особистість, але в більшості людей переважає якийсь один. Як саме він проявиться, залежить від культури і власного життєвого досвіду [джерело].

Особисте і колективне несвідоме

Юнг довго був послідовником Зигмунда Фрейда, і їхні стосунки поєднували і згоду, і глибокі розбіжності [джерело]. Зрештою вони розійшлися: Юнг критикував Фрейда за надмірну увагу до сексуальності в розвитку людини і створив власний напрям — аналітичну психологію [джерело].

Юнг погоджувався, що несвідоме відіграє велику роль у поведінці, але розширив цю ідею. Психіка, за його моделлю, має три складники [джерело]:

• Его. Свідома частина, що тримає рівновагу між свідомим і несвідомим.
• Особисте несвідоме. Спогади, думки й почуття з власного досвіду, зокрема витіснені.
• Колективне несвідоме. Спільні для всього людства образи-архетипи, успадковані від предків.

Колективне несвідоме — найглибший і найменш доступний шар психіки. Його вміст проступає в міфах, релігії, інших явищах культури і в снах [джерело].

Чотири головні архетипи

Кількість архетипів, за Юнгом, не обмежена, але кілька з них трапляються особливо часто [джерело]. Головними вважають персону, тінь, аніму з анімусом і самість [джерело].

Персона

Персона — це обличчя, яке людина показує світові, на відміну від глибших і справжніх рис характеру. Слово походить від назви маски, яку носили актори в античному Римі [джерело].

Таких «масок» у людини багато, для різних груп і ситуацій. Ще в дитинстві ми вчимося поводитися так, як від нас чекає суспільство, і персона приховує пориви та емоції, які вважаються неприйнятними. Вона допомагає пристосуватися до оточення. Проте якщо людина надто зливається зі своєю маскою, вона може втратити зв'язок із собою справжньою [джерело].

Тінь

Тінь — «темна сторона» психіки. У неї потрапляє все, що свідоме «я» не готове прийняти: риси, бажання, емоції, причому не лише негативні. Усе це лишається невираженим і прихованим у несвідомому [джерело].

Тінь формується, коли ми намагаємося відповідати нормам культури. Туди відходить те, що засуджують і суспільство, і наші власні цінності: заздрість, жадібність, упередження, ненависть, агресія. Уві сні тінь, за Юнгом, може постати змією, чудовиськом, демоном чи драконом. Такі схильності є в кожному, але люди часто заперечують їх у собі і приписують іншим [джерело].

Аніма й анімус

У пізніх працях Юнга аніма — це несвідомий жіночий бік чоловічої психіки, а анімус — чоловічий бік жіночої [джерело]. У цих образах поєднуються колективне несвідоме, тобто уявлення про те, якою має бути жінка чи чоловік, і особистий досвід стосунків із матір'ю, сестрами, партнерами [джерело].

Юнг вважав, що суспільство зазвичай пригнічує в чоловіках жіноче, а в жінках чоловіче, і жорсткі гендерні ролі гальмують психологічний розвиток. Здоровим він уважав поєднання обох сторін: і емоцій, і розуму, і інтуїції, і логіки. Поєднані аніму та анімуса він називав сизигією, або божественною парою, символом цілісності [джерело]. Цю частину теорії критикують за стереотипні уявлення про жіноче й чоловіче [джерело].

Самість

Самість об'єднує свідоме і несвідоме людини, тобто особистість як ціле [джерело]. Юнг часто зображав її колом, квадратом або мандалою. Его — центр свідомості, а самість — центр усієї особистості. Уявіть коло з крапкою посередині: коло — самість, крапка — его [джерело].

Самість складається через індивідуацію. Так Юнг називав поступове формування цілісної особистості, яка вбирає дедалі більше несвідомого, особистого й колективного, і розв'язує внутрішні суперечності, як-от між замкненістю і відкритістю до світу [джерело]. Розлад між свідомим і несвідомим, на думку Юнга, може призводити до психологічних проблем [джерело].

Читайте:

Що таке самооцінка і як вона впливає на наше життя

Самооцінка — це внутрішнє відчуття власної цінності, яке визначає, як ми сприймаємо себе, будуємо стосунки т�...

Інші архетипи

Скласти повний перелік архетипів неможливо: вони поєднуються, обмінюються рисами, і межу між ними важко провести [джерело]. Серед відомих образів — батько (суворий владний авторитет), герой (захисник і рятівник) і трикстер (ошуканець і баламут) [джерело].

Популярний список із дванадцяти архетипів — правитель, мудрець, блазень, дбайливець, бунтар та інші — часто приписують Юнгу. Насправді його запропонували на початку 2000-х для брендингу, на основі ідей Юнга, але не самим Юнгом [джерело].

Психологічні типи

Окремо від архетипів Юнг описав психологічні типи. У книжці 1921 року він поєднав дві установки — екстраверсію та інтроверсію — з чотирма функціями свідомості: мисленням, почуттям, відчуттям та інтуїцією. Вийшло вісім типів, наприклад «екстравертне мислення» чи «інтровертна інтуїція». Ця схема лягла в основу багатьох типологій особистості, зокрема відомого тесту Майєрс — Бріггс [джерело].

Де проявляються архетипи

Архетипи — не окремі сутності в голові, а шаблони, що впливають на те, як ми діємо і сприймаємо світ. Юнг бачив їх у трьох місцях [джерело]:

• У снах. Архетипи з'являються як повторювані теми й мотиви сновидінь.
• У міфах і легендах. Мудрий старець — один із персонажів, що кочують з історії в історію.
• У символах культури. Схожі образи трапляються в релігійному мистецтві, живописі й літературі.

«Усі найпотужніші ідеї в історії сходять до архетипів», — писав Юнг у праці «Структура і динаміка психіки». Особливо це, на його думку, стосується релігійних ідей, а також понять науки, етики й філософії [джерело] [джерело].

Читайте:

Чому сни повторюються?

Одні сни розчиняються, щойно ми прокидаємось. Інші — впиваються в памʼять і повертаються знову. Чому деякі сн...

Як до архетипів ставиться сучасна психологія

Ідеї Юнга менш популярні, ніж ідеї Фрейда, і в сучасній психології архетипи сприймають прохолодно. Частково через складність його праць, частково тому, що вони часто переходять у містику й псевдонауку. Тож Юнга здебільшого вивчають як історичну постать, у літературознавстві й популярній культурі, а не як автора важливого внеску в науку про психіку [джерело].

Один із закидів — теорію архетипів неможливо ні підтвердити, ні спростувати експериментом. Її також критикують за стереотипне бачення жіночого й чоловічого, спрощення і культурну упередженість: архетипи зводять неповторні культурні явища до загальних шаблонів, відірваних від контексту [джерело].