Італійські лікарі п'ять років спостерігали 120 чоловіків, які вже мали камені з оксалату кальцію. Половині дали класичну пораду обмежити кальцій до 400 мг на добу. Друга половина отримувала 1200 мг кальцію, але менше солі та м'яса. Камені повернулися у 23 чоловіків із першої групи і лише у 12 із другої. А в тих, хто обмежував кальцій, оксалатів у сечі ставало навіть більше[1]. Проблема каменів часто не в тому, чого в тарілці забагато, а в тому, чого бракує, і кальцій тут поводиться зовсім не так, як підказує інтуїція.

Як виникають камені в нирках

Сеча розчиняє багато мінеральних речовин. Коли рідини мало, сеча стає концентрованою, речовини з неї випадають у кристали, а ті з часом злипаються у тверді утворення. Лікарі називають цей стан сечокам'яною хворобою, у побуті кажуть просто «камені в нирках». Найпоширеніші з них — камені з оксалату кальцію (кальцій-оксалатні). Вони утворюються, коли кальцій у сечі з'єднується з оксалатами, тобто солями щавлевої кислоти, яких багато в деяких рослинних продуктах. Камені на основі кальцію становлять близько 85% усіх каменів[2]. Коли в сечі забагато кальцію чи оксалатів або замало рідини, кристалів утворюється більше.

Не завжди причина в надлишку кальцію в раціоні. У деяких людей кальцію в сечі багато, навіть якщо вони їдять його небагато. Найчастіше це ідіопатична гіперкальціурія: організм виводить із сечею більше кальцію без видимої причини. Це найпоширеніший обмінний чинник ризику кальцієвих каменів[2]. Інша можлива причина — гіперпаратиреоз, коли прищитоподібні залози (їх часто називають паращитоподібними) працюють надмірно, і кальцію стає забагато в крові. Найчастіше винна доброякісна пухлина однієї залози, а камені в нирках належать до типових ускладнень[3]. Такі стани виявляють аналізами крові й сечі, і лікувати тут треба саму причину.

Тому кальцій у складі каменя ще не означає, що винен кальцій у тарілці.

Чому не варто боятись кальцію

Міф: щоб не утворилися камені, кальцій у їжі треба обмежити. Насправді: у великому дослідженні понад 45 тисяч американських чоловіків ті, хто отримував із їжею найбільше кальцію, мали камені на 44% рідше за тих, хто отримував найменше[4]. У когорті понад 90 тисяч медсестер ризик у групі з найбільшим споживанням харчового кальцію був на 35% нижчим[5]. Справа в оксалатах. Кальцій, з'їдений під час їди, зв'язує їх ще в кишківнику, і вони виходять із калом. Якщо кальцію мало, вільні оксалати всмоктуються в кров, потрапляють у нирки й кристалізуються з кальцієм уже в сечі[6].

Європейська асоціація урологів (EAU) радить людям, які вже мали камені, достатньо пити, отримувати нормальну кількість кальцію і споживати менше солі та білка[7]. Дорослим від 25 років Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) рекомендує 950 мг кальцію на добу[8].

До продуктів, у яких багато оксалатів, належать[9]:

  • Буряк: його оксалати менше всмоктуються, якщо поруч на тарілці є джерело кальцію.
  • Мигдаль: як і інші горіхи та насіння, містить і корисний білок, і помітну кількість оксалатів[6].
  • Шпинат: один із найбагатших на оксалати продуктів. Через них і кальцій зі шпинату засвоюється в кілька разів гірше, ніж із молока[10].
  • Темний шоколад: какао й шоколад теж є помітним джерелом оксалатів.

Повністю відмовлятися від цих продуктів більшості людей не потрібно. Розумніше їсти їх разом зі стравами, де є кальцій: шпинат із сиром, буряк зі сметаною чи йогуртом.

Коротко: кальцій у їжі працює як «пастка» для оксалатів у кишківнику. Обмежувати його для профілактики каменів не треба, якщо лікар не встановив окремих показань.

Реклама

Коли сіль гірша за кальцій

Часто думають, що камені з'являються через надлишок кальцію з їжі чи добавок. Значно частіше винен надлишок натрію, тобто солі. Виводячи зайвий натрій, нирки разом із ним виводять і більше кальцію. Його концентрація в сечі зростає, і кальцію легше з'єднатися з оксалатами в кристали. У когорті медсестер найвище споживання натрію було пов'язане з ризиком каменів, вищим на 30%[5].

Цей ефект оборотний. В італійському рандомізованому дослідженні 210 людей із кальцій-оксалатними каменями і гіперкальціурією за три місяці малосольної дієти кальцію в сечі стало помітно менше: 271 мг на добу проти 361 мг у тих, хто їв як раніше. Нормальний рівень кальцію в сечі мали 62% людей на малосольній дієті і 34% у контрольній групі[11]. Особливо небезпечне поєднання солоної їжі з нестачею рідини: у дослідженні людей після першого кальцієвого каменя ті, хто пив багато води, за п'ять років мали повторний камінь у 12% випадків, а ті, хто не змінював звичок, у 27%[12].

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) радить дорослим споживати не більше 5 г солі на день[13]. Більшість її ховається в хлібі, ковбасах, сирах, соусах і готових стравах, тому корисніше стежити за ними, ніж за самою сільничкою. Чим відрізняються види солі, для нирок значення не має: важить кількість натрію.

Ще один чинник поруч із сіллю — тваринний білок. У тій самій когорті чоловіків найбільше споживання тваринного білка було пов'язане з ризиком каменів, вищим на 33%[4]. Відмовлятися від м'яса не треба, але норму білка краще не перевищувати.

Читайте:

Коротко: для профілактики каменів перший крок — менше солі й більше води, а не менше кальцію.

Що краще — їжа чи добавки

Кальцій із їжі й кальцій із таблеток впливають на ризик каменів по-різному. У когорті медсестер харчовий кальцій знижував ризик, а добавки підвищували його на 20%. Дві третини жінок приймали добавку не під час їди або з їжею, бідною на оксалати, тобто кальцію не було з чим зв'язуватися в кишківнику[5]. У великому рандомізованому дослідженні жінок після менопаузи кальцій разом із вітаміном D на 17% підвищив ризик каменів у нирках[14]. Тому добавки кальцію мають сенс, коли з їжею його справді надходить мало, наприклад для профілактики остеопорозу за призначенням лікаря. Безпечною верхньою межею для дорослих EFSA вважає 2500 мг кальцію на добу з усіх джерел разом[8].

Інша ситуація — хвороби, за яких кишківник погано засвоює жири. Неперетравлені жири зв'язують кальцій, і оксалатам уже нема з чим з'єднатися, тож вони всмоктуються у великій кількості. Лікарі називають це ентеральною гіпероксалурією. Вона трапляється при хворобі Крона, після видалення частини кишківника і особливо після баріатричних операцій для схуднення[15]. У шведському реєстрі понад 58 тисяч людей після таких операцій мали камені в нирках більш ніж у шість разів частіше, ніж люди без операції[16]. У цих випадках солі кальцію, які приймають разом з їжею, допомагають зв'язати оксалати ще в кишківнику, хоча великих досліджень про те, наскільки це зменшує кількість каменів, поки бракує[15]. Дозу підбирає лікар.

Серед харчових джерел кальцій із молока, йогурту й сиру засвоюється добре і в зручних порціях. Рослинні джерела бувають різними. З капусти кейл, бідної на оксалати, кальцій засвоюється навіть трохи краще, ніж із молока: 41% проти 32%[17]. Збагачені рослинні напої, як-от мигдальне чи соєве, корисні людям із непереносимістю лактози або на веганській дієті, але кальцій зі збагаченого соєвого напою в дослідженні засвоювався лише на 75% так само добре, як із коров'ячого молока[18].

Підсумок

Кальцій у звичайній кількості з їжі нирок не шкодить: дорослим потрібно близько 950 мг на добу, і найкраще отримувати їх із молочних продуктів та інших продуктів під час їди, щоб кальцій зв'язував оксалати в кишківнику. Камені частіше спричиняють нестача рідини, надлишок солі й тваринного білка, а також окремі хвороби обміну речовин чи кишківника. Добавки кальцію доречні за показаннями, їх краще приймати під час їди і не перевищувати 2500 мг на добу з усіх джерел.

Джерела18
  1. Дослідження. Borghi L. та ін. Comparison of two diets for the prevention of recurrent stones in idiopathic hypercalciuria. N Engl J Med, 2002.
  2. Довідник. Leslie SW. та ін. Hypercalciuria. 2024.
  3. Огляд. Bilezikian JP. та ін. Hyperparathyroidism. Lancet, 2018.
  4. Дослідження. Curhan GC. та ін. A prospective study of dietary calcium and other nutrients and the risk of symptomatic kidney stones. N Engl J Med, 1993.
  5. Дослідження. Curhan GC. та ін. Comparison of dietary calcium with supplemental calcium and other nutrients as factors affecting the risk for kidney stones in women. Ann Intern Med, 1997.
  6. Eating, Diet, & Nutrition for Kidney Stones. NIDDK.
  7. Довідник. Skolarikos A. та ін. Metabolic Evaluation and Recurrence Prevention for Urinary Stone Patients: An EAU Guidelines Update. Eur Urol, 2024.
  8. bfr.bund.de
  9. NHS
  10. Дослідження. Weaver CM. та ін. Isotopic exchange of ingested calcium between labeled sources. Evidence that ingested calcium does not form a common absorptive pool. Calcif Tissue Int, 1991.
  11. Дослідження. Nouvenne A. та ін. Effects of a low-salt diet on idiopathic hypercalciuria in calcium-oxalate stone formers: a 3-mo randomized controlled trial. Am J Clin Nutr, 2010.
  12. Дослідження. Borghi L. та ін. Urinary volume, water and recurrences in idiopathic calcium nephrolithiasis: a 5-year randomized prospective study. J Urol, 1996.
  13. 5 recommendations to reduce salt intake to live longer and healthier lives. World Health Organization.
  14. Дослідження. Jackson RD. та ін. Calcium plus vitamin D supplementation and the risk of fractures. N Engl J Med, 2006.
  15. Мета-аналіз. Witting C. та ін. Pathophysiology and Treatment of Enteric Hyperoxaluria. Clin J Am Soc Nephrol, 2021.
  16. Дослідження. Laurenius A. та ін. Incidence of Kidney Stones After Metabolic and Bariatric Surgery-Data from the Scandinavian Obesity Surgery Registry. Obes Surg, 2023.
  17. Дослідження. Heaney RP. та ін. Calcium absorption from kale. Am J Clin Nutr, 1990.
  18. Дослідження. Heaney RP. та ін. Bioavailability of the calcium in fortified soy imitation milk, with some observations on method. Am J Clin Nutr, 2000.