Італійські лікарі п'ять років спостерігали 120 чоловіків, які вже мали камені з оксалату кальцію. Половині дали класичну пораду обмежити кальцій до 400 мг на добу. Друга половина отримувала 1200 мг кальцію, але менше солі та м'яса. Камені повернулися у 23 чоловіків із першої групи і лише у 12 із другої. А в тих, хто обмежував кальцій, оксалатів у сечі ставало навіть більше[1]. Проблема каменів часто не в тому, чого в тарілці забагато, а в тому, чого бракує, і кальцій тут поводиться зовсім не так, як підказує інтуїція.
Як виникають камені в нирках
Сеча розчиняє багато мінеральних речовин. Коли рідини мало, сеча стає концентрованою, речовини з неї випадають у кристали, а ті з часом злипаються у тверді утворення. Лікарі називають цей стан сечокам'яною хворобою, у побуті кажуть просто «камені в нирках». Найпоширеніші з них — камені з оксалату кальцію (кальцій-оксалатні). Вони утворюються, коли кальцій у сечі з'єднується з оксалатами, тобто солями щавлевої кислоти, яких багато в деяких рослинних продуктах. Камені на основі кальцію становлять близько 85% усіх каменів[2]. Коли в сечі забагато кальцію чи оксалатів або замало рідини, кристалів утворюється більше.
Не завжди причина в надлишку кальцію в раціоні. У деяких людей кальцію в сечі багато, навіть якщо вони їдять його небагато. Найчастіше це ідіопатична гіперкальціурія: організм виводить із сечею більше кальцію без видимої причини. Це найпоширеніший обмінний чинник ризику кальцієвих каменів[2]. Інша можлива причина — гіперпаратиреоз, коли прищитоподібні залози (їх часто називають паращитоподібними) працюють надмірно, і кальцію стає забагато в крові. Найчастіше винна доброякісна пухлина однієї залози, а камені в нирках належать до типових ускладнень[3]. Такі стани виявляють аналізами крові й сечі, і лікувати тут треба саму причину.
Тому кальцій у складі каменя ще не означає, що винен кальцій у тарілці.
Чому не варто боятись кальцію
Міф: щоб не утворилися камені, кальцій у їжі треба обмежити. Насправді: у великому дослідженні понад 45 тисяч американських чоловіків ті, хто отримував із їжею найбільше кальцію, мали камені на 44% рідше за тих, хто отримував найменше[4]. У когорті понад 90 тисяч медсестер ризик у групі з найбільшим споживанням харчового кальцію був на 35% нижчим[5]. Справа в оксалатах. Кальцій, з'їдений під час їди, зв'язує їх ще в кишківнику, і вони виходять із калом. Якщо кальцію мало, вільні оксалати всмоктуються в кров, потрапляють у нирки й кристалізуються з кальцієм уже в сечі[6].
Європейська асоціація урологів (EAU) радить людям, які вже мали камені, достатньо пити, отримувати нормальну кількість кальцію і споживати менше солі та білка[7]. Дорослим від 25 років Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) рекомендує 950 мг кальцію на добу[8].
До продуктів, у яких багато оксалатів, належать[9]:
- Буряк: його оксалати менше всмоктуються, якщо поруч на тарілці є джерело кальцію.
- Мигдаль: як і інші горіхи та насіння, містить і корисний білок, і помітну кількість оксалатів[6].
- Шпинат: один із найбагатших на оксалати продуктів. Через них і кальцій зі шпинату засвоюється в кілька разів гірше, ніж із молока[10].
- Темний шоколад: какао й шоколад теж є помітним джерелом оксалатів.
Повністю відмовлятися від цих продуктів більшості людей не потрібно. Розумніше їсти їх разом зі стравами, де є кальцій: шпинат із сиром, буряк зі сметаною чи йогуртом.
Коротко: кальцій у їжі працює як «пастка» для оксалатів у кишківнику. Обмежувати його для профілактики каменів не треба, якщо лікар не встановив окремих показань.
Коли сіль гірша за кальцій
Часто думають, що камені з'являються через надлишок кальцію з їжі чи добавок. Значно частіше винен надлишок натрію, тобто солі. Виводячи зайвий натрій, нирки разом із ним виводять і більше кальцію. Його концентрація в сечі зростає, і кальцію легше з'єднатися з оксалатами в кристали. У когорті медсестер найвище споживання натрію було пов'язане з ризиком каменів, вищим на 30%[5].
Цей ефект оборотний. В італійському рандомізованому дослідженні 210 людей із кальцій-оксалатними каменями і гіперкальціурією за три місяці малосольної дієти кальцію в сечі стало помітно менше: 271 мг на добу проти 361 мг у тих, хто їв як раніше. Нормальний рівень кальцію в сечі мали 62% людей на малосольній дієті і 34% у контрольній групі[11]. Особливо небезпечне поєднання солоної їжі з нестачею рідини: у дослідженні людей після першого кальцієвого каменя ті, хто пив багато води, за п'ять років мали повторний камінь у 12% випадків, а ті, хто не змінював звичок, у 27%[12].
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) радить дорослим споживати не більше 5 г солі на день[13]. Більшість її ховається в хлібі, ковбасах, сирах, соусах і готових стравах, тому корисніше стежити за ними, ніж за самою сільничкою. Чим відрізняються види солі, для нирок значення не має: важить кількість натрію.
Ще один чинник поруч із сіллю — тваринний білок. У тій самій когорті чоловіків найбільше споживання тваринного білка було пов'язане з ризиком каменів, вищим на 33%[4]. Відмовлятися від м'яса не треба, але норму білка краще не перевищувати.
Читайте:
Коротко: для профілактики каменів перший крок — менше солі й більше води, а не менше кальцію.
Що краще — їжа чи добавки
Кальцій із їжі й кальцій із таблеток впливають на ризик каменів по-різному. У когорті медсестер харчовий кальцій знижував ризик, а добавки підвищували його на 20%. Дві третини жінок приймали добавку не під час їди або з їжею, бідною на оксалати, тобто кальцію не було з чим зв'язуватися в кишківнику[5]. У великому рандомізованому дослідженні жінок після менопаузи кальцій разом із вітаміном D на 17% підвищив ризик каменів у нирках[14]. Тому добавки кальцію мають сенс, коли з їжею його справді надходить мало, наприклад для профілактики остеопорозу за призначенням лікаря. Безпечною верхньою межею для дорослих EFSA вважає 2500 мг кальцію на добу з усіх джерел разом[8].
Інша ситуація — хвороби, за яких кишківник погано засвоює жири. Неперетравлені жири зв'язують кальцій, і оксалатам уже нема з чим з'єднатися, тож вони всмоктуються у великій кількості. Лікарі називають це ентеральною гіпероксалурією. Вона трапляється при хворобі Крона, після видалення частини кишківника і особливо після баріатричних операцій для схуднення[15]. У шведському реєстрі понад 58 тисяч людей після таких операцій мали камені в нирках більш ніж у шість разів частіше, ніж люди без операції[16]. У цих випадках солі кальцію, які приймають разом з їжею, допомагають зв'язати оксалати ще в кишківнику, хоча великих досліджень про те, наскільки це зменшує кількість каменів, поки бракує[15]. Дозу підбирає лікар.
Серед харчових джерел кальцій із молока, йогурту й сиру засвоюється добре і в зручних порціях. Рослинні джерела бувають різними. З капусти кейл, бідної на оксалати, кальцій засвоюється навіть трохи краще, ніж із молока: 41% проти 32%[17]. Збагачені рослинні напої, як-от мигдальне чи соєве, корисні людям із непереносимістю лактози або на веганській дієті, але кальцій зі збагаченого соєвого напою в дослідженні засвоювався лише на 75% так само добре, як із коров'ячого молока[18].
Підсумок
Кальцій у звичайній кількості з їжі нирок не шкодить: дорослим потрібно близько 950 мг на добу, і найкраще отримувати їх із молочних продуктів та інших продуктів під час їди, щоб кальцій зв'язував оксалати в кишківнику. Камені частіше спричиняють нестача рідини, надлишок солі й тваринного білка, а також окремі хвороби обміну речовин чи кишківника. Добавки кальцію доречні за показаннями, їх краще приймати під час їди і не перевищувати 2500 мг на добу з усіх джерел.
Джерела18
- Дослідження. Borghi L. та ін. Comparison of two diets for the prevention of recurrent stones in idiopathic hypercalciuria. N Engl J Med, 2002.
- Довідник. Leslie SW. та ін. Hypercalciuria. 2024.
- Огляд. Bilezikian JP. та ін. Hyperparathyroidism. Lancet, 2018.
- Дослідження. Curhan GC. та ін. A prospective study of dietary calcium and other nutrients and the risk of symptomatic kidney stones. N Engl J Med, 1993.
- Дослідження. Curhan GC. та ін. Comparison of dietary calcium with supplemental calcium and other nutrients as factors affecting the risk for kidney stones in women. Ann Intern Med, 1997.
- Eating, Diet, & Nutrition for Kidney Stones. NIDDK.
- Довідник. Skolarikos A. та ін. Metabolic Evaluation and Recurrence Prevention for Urinary Stone Patients: An EAU Guidelines Update. Eur Urol, 2024.
- bfr.bund.de
- NHS
- Дослідження. Weaver CM. та ін. Isotopic exchange of ingested calcium between labeled sources. Evidence that ingested calcium does not form a common absorptive pool. Calcif Tissue Int, 1991.
- Дослідження. Nouvenne A. та ін. Effects of a low-salt diet on idiopathic hypercalciuria in calcium-oxalate stone formers: a 3-mo randomized controlled trial. Am J Clin Nutr, 2010.
- Дослідження. Borghi L. та ін. Urinary volume, water and recurrences in idiopathic calcium nephrolithiasis: a 5-year randomized prospective study. J Urol, 1996.
- 5 recommendations to reduce salt intake to live longer and healthier lives. World Health Organization.
- Дослідження. Jackson RD. та ін. Calcium plus vitamin D supplementation and the risk of fractures. N Engl J Med, 2006.
- Мета-аналіз. Witting C. та ін. Pathophysiology and Treatment of Enteric Hyperoxaluria. Clin J Am Soc Nephrol, 2021.
- Дослідження. Laurenius A. та ін. Incidence of Kidney Stones After Metabolic and Bariatric Surgery-Data from the Scandinavian Obesity Surgery Registry. Obes Surg, 2023.
- Дослідження. Heaney RP. та ін. Calcium absorption from kale. Am J Clin Nutr, 1990.
- Дослідження. Heaney RP. та ін. Bioavailability of the calcium in fortified soy imitation milk, with some observations on method. Am J Clin Nutr, 2000.
