Як позбутися неприємного запаху ніг

Запах «несвіжих шкарпеток» має цілком конкретну хімічну природу. Японські дослідники з'ясували, що головну роль у ньому відіграє ізовалеріанова кислота. Її виробляє епідермальний стафілокок (Staphylococcus epidermidis), звичайний мешканець здорової шкіри, коли розщеплює амінокислоту лейцин із поту. У людей із дуже сильним запахом на підошвах до того ж знаходили сінну паличку (Bacillus subtilis)^[1]. Іще в британському дослідженні ноги з різким запахом відрізнялися від інших густішим заселенням стафілококами та коринеподібними бактеріями^[2]. Лікарі називають такий запах бромодозом (у побуті кажуть просто «смердючі ноги»). Він дуже поширений, соромитися його не варто, і здебільшого з ним можна впоратися самостійно^[3].

Основні причини неприємного запаху ніг

Підвищене потовиділення

Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) називає дві головні причини запаху: накопичення поту й бактерій на стопах і грибкові інфекції^[3]. Стопи належать до ділянок тіла, які втрачають через шкіру найбільше вологи^[4]. Потовиділення саме по собі корисне, бо охолоджує тіло. Проте коли поту стає забагато, волога затримується на шкірі й у взутті та створює ідеальні умови для бактерій. Сильніше пітніють у спеку, під час фізичних навантажень, коли доводиться цілий день стояти, при зайвій вазі, під час гормональних змін (статеве дозрівання, вагітність, менопауза) і через деякі ліки, зокрема антидепресанти^[3]. Окремий стан, коли поту виділяється значно більше, ніж потрібно для охолодження, називають гіпергідрозом. Сам надлишок поту не пахне, але на постійно вологих стопах розростаються звичайні бактерії шкіри, і тоді з'являється запах, свідчить Британська асоціація дерматологів (BAD)^[5]. Якщо ноги весь час вологі, шкіра ще й розм'якшується, легше подразнюється і стає вразливішою до інфекцій.

Міф: ноги смердять через сам піт, тож що більше спітнів, то гірше пахнеш. Насправді: свіжі виділення потових залоз запаху майже не мають. Неприємним його роблять бактерії, які переробляють піт на леткі сполуки^[6], а на стопах це передусім ізовалеріанова кислота^[1].

Бактерії та грибкові інфекції

Бактерії, що живуть на шкірі, харчуються компонентами поту та відмерлими клітинами рогового шару. Продукти їхньої життєдіяльності й дають характерний різкий запах. Найбільше запах залежить від кількості мікробів, здатних розщеплювати жири й білки шкіри: на ногах із сильним запахом таких бактерій значно більше^[2]. Закрите, погано провітрюване взуття тільки пришвидшує цей процес. Ще одна часта причина це мікоз стоп (дерматофітія стоп, у побуті «грибок стопи» або «стопа атлета»)^[3]. За британськими даними, він трапляється приблизно в 15% людей^[7]. Грибок любить вологе тепло, спричиняє свербіж, білуваті плями й лущення між пальцями, тріщини на шкірі, а без лікування може перейти на нігті, і тоді розвивається грибок нігтів^[8].

Ямковий кератоліз

Якщо ноги дуже сильно пахнуть, а на підошвах, найчастіше на п'ятах і під пальцями, видно дрібні ямки діаметром 1–3 мм, це може бути ямковий кератоліз. Це поверхнева бактеріальна інфекція шкіри: коринебактерії, Kytococcus sedentarius та інші мікроби руйнують роговий шар, утворюючи ямки, а сірчисті сполуки, які вони виділяють, дають особливо різкий запах. Ямки помітніші, коли шкіра волога, а сама підошва може бути слизькою на дотик. Частіше хворіють чоловіки, спортсмени, військові, люди, які довго ходять у гумовому чи іншому щільному взутті, а також люди з гіпергідрозом, діабетом чи зайвою вагою. Діагноз дерматолог зазвичай ставить за виглядом. Лікують гігієною стоп і місцевими антибіотиками (кліндаміцином, еритроміцином, мупіроцином, фузидовою кислотою) або бензоїлпероксидом, зазвичай 2–4 тижні, і прогноз дуже добрий^[9]. Схожі зміни інколи дають підошовні бородавки чи грибок, тому з ямками на підошві краще показатися лікарю.

Неправильний догляд за ногами

Щоденний догляд за стопами має бути такою самою звичкою, як чищення зубів. Якщо його пропускати, відмерлі клітини накопичуються, шкіра грубішає, а бруд і мікроорганізми затримуються довше. Нерегулярне миття, поверхове витирання, неувага до натертостей і тріщин відкривають шлях бактеріям і грибкам. Коли бактерій стає більше, запах посилюється. Для людей із цукровим діабетом і порушеною чутливістю ніг непомічені тріщини й ранки небезпечні тим, що можуть довго не загоюватися й інфікуватися, і в такому разі розвивається діабетична стопа.

Матеріали взуття та шкарпеток

Синтетичне взуття та шкарпетки, які погано пропускають повітря, створюють парниковий ефект: волога не випаровується, і мікроорганізми отримують ідеальне середовище. NHS радить обирати для ніг повітропроникні або натуральні матеріали, наприклад бавовну чи шкіру, і не носити тісне взуття^[3]. Дешеві устілки швидко вбирають піт і самі починають пахнути. Навіть кілька годин у щільному взутті в теплому приміщенні вистачає, щоб запах накопичився.

Гігієнічні заходи для усунення запаху

Миття ніг

Перше правило боротьби із запахом це регулярне миття. NHS радить мити ноги щонайменше раз на день, за можливості антибактеріальним милом, і не забувати про проміжки між пальцями, де найбільше вологи і мікробів^[3]. Після тренування чи довгої прогулянки ноги варто помити ще раз. При ямковому кератолізі новозеландський дерматологічний довідник DermNet радить мити стопи двічі на день милом або антисептичним засобом^[9].

Висушування шкіри

Витирання ніг здається дрібницею, але його часто недооцінюють. Залишки води між пальцями створюють осередок для грибка. Шкіру краще промокати, а не терти, і мати для ніг окремий рушник, який регулярно перуть^[8]. Якщо ноги сильно пітніють, можна додатково підсушити їх феном у прохолодному режимі або присипати пудрою для ніг^[3].

Використання антиперспірантів

Дезодорант лише маскує запах і пригнічує бактерії, а антиперспірант тимчасово закупорює протоки потових залоз і зменшує кількість поту. Американська академія дерматології (AAD) називає стопи серед ділянок, де антиперспіранти можна застосовувати^[10]. Основна діюча речовина таких засобів це хлорид алюмінію. Його наносять лише на ніч і лише на суху шкіру, а якщо аптечні засоби не допомагають, лікар може призначити міцніший розчин^[5]. Найчастіша побічна дія це подразнення, а інколи й контактний дерматит. Антиперспірант не прибирає причину пітливості, але добре працює разом з іншими заходами. Коли його замало, далі йдуть рецептурні засоби, іонофорез та ін'єкції: такими сходинками зазвичай і зменшують надмірне виділення поту.

Регулярне відлущування

Загрубіла шкіра й надлишок відмерлих клітин стають їжею для бактерій. NHS радить знімати загрубілу шкіру пилкою для ніг і коротко та охайно підстригати нігті^[3]. Для цього підходять пемза, пилка або м'який скраб раз чи двічі на тиждень. Відлущування робить п'яти гладкішими й зменшує ризик тріщин. Людям із цукровим діабетом не радять користуватися аптечними засобами від мозолів, бо вони можуть пошкодити шкіру^[11], тож загрубілу шкіру їм краще довірити подологу.

Дезінфекція взуття

Навіть ретельний догляд за ногами не допоможе, якщо взуття залишається вологим. У закритих черевиках, особливо спортивних, бактерії швидко розмножуються на устілках і внутрішній поверхні. NHS радить давати взуттю повністю висохнути й не носити одні й ті самі шкарпетки чи взуття два дні поспіль^[3]. Для дезінфекції застосовують спеціальні спреї, ультрафіолетові сушарки, обробку внутрішньої поверхні спиртовмісними розчинами або просто провітрювання на свіжому повітрі. Порівняльних досліджень цих способів немає, тож головне правило залишається простим: взуття має встигати висохнути. Шкарпетки DermNet радить прати за 60 °C, а сухі устілки щодня міняти, щоб стопи не стояли на вологому^[9]. Позичати взуття іншим людям і брати чуже теж не варто.

Вибір правильного взуття та шкарпеток

Матеріали та конструкція взуття

Для щоденного носіння краще обирати взуття з натуральних або повітропроникних матеріалів: шкіри, текстилю, сучасних синтетичних тканин із вентиляційними вставками. Взуття має бути за розміром і не тиснути, бо тертя й зайва волога лише поглиблюють проблему^[3]. Гумові чоботи та інше щільне взуття, у якому стопи довго залишаються вологими, підвищують ризик ямкового кератолізу^[9]. Кросівки, які пахнуть навіть після прання й просушування, можливо, пора міняти, а стерта підошва й продавлена устілка підкажуть, коли міняти взуття для ходьби.

Заміна устілок

Устілки накопичують залишки поту, пил і мікроби. Їх можна виймати, прати й сушити або замінити на нові. В аптеках продають лікувальні устілки, засоби для ніг з антибактеріальними компонентами й антибактеріальні шкарпетки, і фармацевт допоможе з вибором^[3]. Устілки з активованим вугіллям чи сріблом поглинають запах або пригнічують бактерії, але надійних порівняльних досліджень щодо них небагато, тож регулярна заміна й сушіння залишаються основою.

Правильний вибір шкарпеток

Шкарпетки важать не менше за взуття. NHS радить свіжі шкарпетки щодня й вважає бавовняні найкращими при грибку стопи^[8], а DermNet рекомендує вбирні бавовняні шкарпетки й часту їх зміну^[9]. Деякі сучасні синтетичні тканини з технологією швидкого висихання добре відводять вологу, тому під час спорту теж можуть підійти. При гіпергідрозі шкарпетки варто міняти щонайменше двічі на день^[3]. Існують також моделі з антимікробним просоченням.

Коротко: найдієвіша проста схема це щоденне миття й ретельне висушування ніг, свіжі шкарпетки щодня і дві пари взуття, які чергуються, щоб кожна встигала висохнути.

Домашні методи усунення запаху

Ванночки для ніг

Теплі ванночки розслаблюють і пом'якшують шкіру, тому після них легше зняти загрубілі ділянки. Проте досліджень, які б довели, що якась ванночка прибирає запах ніг, немає. Найпоширеніші варіанти такі:

• Сольова ванночка: пів склянки англійської солі (сіль Епсома, магнію сульфат) розчинити в мисці з теплою водою й потримати ноги 15–20 хвилин. Вода з сіллю приємно розслабляє, але популярне твердження, що магній при цьому всмоктується через шкіру, наукових підтверджень не має ні для ванночки для ніг, ні для повної ванни з сіллю Епсома^[12].
• Оцтова ванночка: 1 частину яблучного оцту розвести у 2 частинах води й потримати ноги близько 15 хвилин. Робити її не варто при ранах і тріщинах. Нерозведений оцет, якщо тримати його на шкірі довго, може спричинити хімічний опік^[13].
• Чайна ванночка: кілька пакетиків чорного чаю заварити, остудити й розвести теплою водою до комфортної температури. Чорний чай містить таніни (дубильні речовини) з в'яжучою дією, але чи справді така ванночка зменшує пітливість ніг, не досліджували.

Після будь-якої ванночки ноги треба ретельно висушити, особливо між пальцями, і за потреби нанести зволожувальний крем, але не в проміжки між пальцями. Людям із цукровим діабетом ванночки радять не робити взагалі: тривале замочування пошкоджує шкіру, тому ноги краще просто мити щодня теплою водою з м'яким милом^[11].

Натуральні засоби

Удома часто беруть те, що є під рукою:

• Сода: харчова сода вбирає вологу й запахи, тому її можна насипати на ніч у взуття, а вранці витрусити. На шкіру соду краще не наносити: її розчин лужний, а природна поверхня шкіри кисла, у середньому з pH близько 4,7, і саме така кислотність корисна для бар'єра шкіри та нормальної мікрофлори^[14].
• Крохмаль: як і пудра для ніг, вбирає вологу й робить середовище менш сприятливим для мікроорганізмів.
• Лимонний сік: про його дію на запах ніг досліджень немає, а на тріщинах і натертостях кислота пече. У лабораторних дослідах пахучі речовини цитраль, цитронелаль і гераніол, які є в лемонграсі та цитрусових, пригнічували утворення ізовалеріанової кислоти бактеріями без шкоди для нормальної мікрофлори шкіри^[1]. Тому їх додають у деякі засоби для ніг, але це не те саме, що натерти стопи лимоном.

Медичні методи лікування

Іонофорез

Під час процедури стопи занурюють у ванночки з водою з-під крана, через яку пропускають слабкий електричний струм. Іонофорез зменшує пітливість долонь і стоп, а також пахв і обличчя. Початковий курс зазвичай складається з 2–3 процедур на тиждень протягом 3–4 тижнів, після чого полегшення відчувають до 85% людей із пітливістю рук і ніг^[15]. Ефект тимчасовий, тому потрібні підтримувальні сеанси, а частину з них можна проводити вдома зі спеціальним приладом. Той самий метод застосовують, коли турбує пітливість долонь. Цей спосіб безпечний і підходить людям із помірним і тяжким гіпергідрозом.

Ін'єкції ботулінічного токсину

Ін'єкції ботулінічного токсину (у побуті «ботокс») блокують нервові сигнали до потових залоз. AAD зазначає, що на стопах результат тримається 3–6 місяців^[10], після чого процедуру доводиться повторювати. BAD попереджає, що на підошвах і долонях такі уколи застосовують нечасто: вони болючі й можуть тимчасово послабити м'язи стопи^[5]. Тому до них вдаються, коли антиперспіранти та іонофорез не допомогли.

Протигрибкові препарати

Якщо запах пов'язаний із грибком стопи, допомагають протигрибкові креми, спреї чи пудри з аптеки. Вони діють зазвичай за кілька тижнів, а щоб інфекція не повернулася, догляд за ногами треба продовжувати й після курсу^[8]. Якщо аптечні засоби не допомогли, лікар може призначити сильніші протигрибкові препарати, а при ураженні нігтів інколи потрібні таблетки^[3].

Коли звертатися до лікаря

Неприємний запах ніг здебільшого не небезпечний, але інколи консультація потрібна. NHS радить звернутися до лікаря, якщо самостійний догляд не допоміг або запах заважає повсякденному життю. Лікар з'ясує, чи немає за ним хвороби, і за потреби направить до фахівця з догляду за стопами^[3]. В Україні з такими проблемами звертаються до сімейного лікаря, дерматолога або подолога. Не відкладайте візит, якщо з'явилися свербіж, лущення, болючі тріщини, ранки, пухирці чи дрібні ямки на підошві. Якщо стопа чи гомілка стала гарячою, червоною й болючою, це може бути серйозніша інфекція, наприклад бактеріальний целюліт, і до лікаря треба звернутися швидко. Людям із цукровим діабетом при грибку стопи радять показатися лікарю, а не обмежуватися аптечними засобами^[8]. Так само уважними мають бути люди з ослабленим імунітетом, бо в них ушкодження шкіри гояться повільніше і частіше ускладнюються.

Читайте:

Страх неприємного запаху тіла (бромідрофобія)

Бромідрофобія, або страх неприємного запаху тіла: як цей страх проявляється, чим відрізняється від звичайної...