Ванна з сіллю Епсома: користь і способи застосування

Найчастіше цитований «доказ» того, що магній із ванни потрапляє в кров, ніколи не виходив у науковому журналі. У тому експерименті 19 добровольців тиждень щодня по 12 хвилин сиділи в розчині солі Епсома за температури 50–55 °C, а результати опублікували лише на комерційному сайті асоціації виробників цієї солі, без незалежного рецензування^[1]. Для порівняння: Управління з охорони праці та здоров'я Великої Британії (HSE) вважає воду, гарячішу за 44 °C, ризиком опіку для вразливих людей^[2]. Тож якщо ванна з сіллю Епсома вам допомагає, причина, найімовірніше, в іншому. Розібратися в цьому корисно, бо від правильного пояснення залежить, як готувати ванну, чого від неї чекати і де вона може нашкодити.

Що таке сіль Епсома

Сіль Епсома, в побуті «англійська» або «гірка сіль», за складом зовсім не схожа ні на кухонну, ні на морську сіль для ванн. Це сульфат магнію (в аптеці його назва звучить як «магнію сульфат»). На вигляд вона нагадує крупні білі або прозорі кристали, легко розчиняється у воді, не має запаху і має гіркий смак. Її використовують у побуті, косметичних процедурах та офіційній медицині: у лікарнях сульфат магнію вводять внутрішньовенно при тяжкій прееклампсії, і в огляді Кокранівської співпраці (Cochrane) він більш ніж удвічі знижував ризик еклампсії, тобто судомного нападу під час вагітності^[3]. Домашня ванна з цим лікарським застосуванням нічого спільного не має.

Назва походить від містечка Епсом в Англії. Влітку 1618 року, під час посухи, місцевий житель Генрі Вікер натрапив на джерело, з якого спраглі корови відмовлялися пити^[4]. Корови, як з'ясувалося, були першими скептиками: вода виявилася гіркою. Після випаровування вона залишала сіль із помітним проносним ефектом, і наступні 350 років цю сіль використовували як засіб від закрепу^[4]. У 1695 році англійський лікар Неемія Грю отримав королівський патент на «гірку проносну сіль»^[5]. Сам магній як окремий хімічний елемент першим розпізнав шотландський хімік Джозеф Блек у 1755 році^[4].

Роль магнію в організмі

Магній належить до макроелементів: дорослим його потрібно кілька сотень міліграмів на день^[6]. У тілі дорослої людини його близько 25 г, і 50–60% цього запасу зберігається в кістках^[6]. Головне джерело магнію: їжа, зокрема зелені листові овочі, бобові, горіхи, насіння й цільнозернові продукти.

За даними Управління дієтичних добавок Національних інститутів здоров'я США (ODS), магній виконує в організмі такі функції^[6]:

• регулює скорочення та розслаблення м'язів
• забезпечує провідність нервових імпульсів
• підтримує нормальний ритм серця
• бере участь у синтезі білків і формуванні кісткової тканини
• допомагає контролювати рівень глюкози в крові та артеріальний тиск
• є кофактором, тобто необхідним «помічником», для понад 300 ферментних систем.

Як працює сіль Епсома при зовнішньому застосуванні

Найбільше цю сіль знають як добавку до ванни, після якої люди відчувають розслаблення і спокій. Її розчиняють у теплій воді й використовують для купання або місцевих процедур. Головне питання тут одне: чи справді магній із цієї солі потрапляє в організм через шкіру?

Міф: у ванні магній і сульфати легко проникають крізь шкіру й заповнюють дефіцит магнію краще, ніж таблетки. Насправді: німецькі автори огляду 2017 року дійшли висновку, що поширення ідеї трансдермального (через шкіру) магнію наукою не підтверджене^[1]. Зовнішній роговий шар шкіри складається з мертвих клітин і погано пропускає речовини ззовні. Іони магнію можуть потроху проходити хіба що через волосяні фолікули й потові залози, а вони займають лише 0,1–1% поверхні шкіри; чи має це значення для здоров'я, ніхто не показав^[1]. Дефіцит магнію виправляють їжею або добавками всередину, ефективність яких добре вивчена^[1].

Попри це, багато людей відчувають після таких ванн полегшення. Його пояснюють кількома чинниками: тепла вода розслабляє м'язи, усамітнення зменшує напругу, а ритуал догляду за собою додає відчуття відпочинку. Усе це працює і без прямої дії магнію.

Найчастіше після ванн із сіллю Епсома описують такі суб'єктивні відчуття:

• розслаблення м'язів після фізичного навантаження
• відчуття легкості в ногах
• спокій і зменшення емоційної напруги
• кращий сон, якщо ванна була ввечері.

Коротко: ванна з сіллю Епсома може бути приємним ритуалом, але магнієвою таблеткою вона не стане, хоч скільки солі насипте.

Як приготувати ванну з сіллю Епсома

Приготувати ванну просто, але від пропорцій і температури залежить, чи буде процедура приємною і безпечною.

Наповніть ванну приємно теплою водою, трохи вищою за температуру тіла (близько 37–40 °C). Дуже гаряча вода розширює судини, тому може спричинити запаморочення під час вставання з ванни. Особливо обережними мають бути люди зі схильністю до низького артеріального тиску: Клініка Клівленда (США) радить їм не приймати дуже гарячих ванн і душу^[7]. Повністю розчиніть сіль, перш ніж занурюватися. Тривалість: 15–20 хвилин; за порадою Клініки Клівленда, 15 хвилин цілком достатньо^[8].

Більше солі не означає більше користі. Надто концентрований розчин робить воду слизькою і може сушити шкіру^[9].

Орієнтири для дозування:

• близько 300 г (приблизно 1¼ склянки) на повну стандартну ванну^[8]; у ванні на 150–200 л це приблизно 1,5–2 г солі на літр води
• для ножної ванночки чи часткової ванни така сама концентрація означає близько двох чайних ложок (приблизно 10 г) на тазик у 5 л води
• поради на кшталт «склянка солі на 4 л води», які трапляються в інтернеті, дають розчин у десятки разів солоніший за звичайну ванну; доказів, що така концентрація корисніша, немає, а сухість і печіння шкіри стають імовірнішими.

Перед першою ванною зробіть тест на чутливість: розчиніть трохи солі у воді, нанесіть на невелику ділянку шкіри й поспостерігайте за реакцією^[9]. Якщо з'явилося подразнення, від процедури краще відмовитися. Не занурюйте в розчин пошкоджену шкіру: сіль може пекти й посилювати запалення.

Інші способи використання

Крім повної ванни, сіль використовують і для місцевих процедур. Вони швидші й зручніші, коли повна ванна не потрібна або недоступна.

Місцеві процедури

До місцевого застосування належать ножні ванночки, компреси і так звані «детокс-ванни». Міф: ванна з сіллю Епсома «виводить токсини». Насправді: очищення від продуктів обміну речовин виконують печінка й нирки, а доказів, що сіль у воді щось «витягує» через шкіру, немає; про недоведеність навіть самого всмоктування магнію йшлося вище^[1]. У ЄС заяви на косметичних продуктах мають бути правдивими й підкріпленими доказами (Регламент Комісії (ЄС) № 655/2013)^[10], тож обіцянка «детоксу» на упаковці має насторожити. Реальна користь місцевих процедур: тепло, локальне полегшення та відчуття, що ноги «відпочили».

Найпоширеніші способи місцевого застосування:

• Ванночка для ніг: при втомі або після тривалого стояння; людям із цукровим діабетом розпарювати ноги не рекомендують
• Теплий компрес: при напруженні окремої ділянки, наприклад шиї чи литок
• Часткова ванна: для рук, литок або окремих зон при локальному дискомфорті.

Побутове використання

У побуті сіль Епсома додають до води під час догляду за ступнями: розпарена шкіра стає м'якшою, і її легше обробити пемзою, якщо турбують мозолі та натоптні. Інколи до розчину додають кілька крапель ефірної олії, але олія не розчиняється у воді й краплями потрапляє на шкіру. Ефірні олії належать до частих причин контактного дерматиту, тому з ними краще не перестаратися; при чутливій шкірі їх краще не додавати зовсім.

Можливі переваги для організму

Попри відсутність доказів проникнення магнію через шкіру, сіль Епсома широко використовують для полегшення різних неприємних відчуттів. Ці застосування спираються переважно на особистий досвід. Частина ефектів справді має пояснення, але воно стосується тепла води, а не солі.

Поширені показання

Найчастіше сіль Епсома використовують як засіб домашнього догляду при неприємних, але не небезпечних станах. Результат залежить від індивідуальної реакції, регулярності та способу застосування.

Стани, при яких найчастіше роблять ванни з сіллю Епсома, і що про них відомо:

• М'язовий біль після навантаження: у великому огляді фізичних методів при болю в м'язах після тренування тепло показало помітний ефект через добу після навантаження, але якість цих доказів низька^[11]. Сіль Епсома окремо не вивчали. Для порівняння теплих і холодних процедур є матеріал про гарячий чи холодний душ після тренування.
• Біль у суглобах: тепла ванна може бути приємним допоміжним засобом, але при остеоартриті основою лікування за настановою Національного інституту охорони здоров'я та досконалості допомоги Великої Британії (NICE) залишаються лікувальні вправи і контроль ваги^[12].
• Свербіж шкіри: зокрема після контакту з деякими рослинами; досліджень солі Епсома тут немає, а на розчухах і запаленій шкірі сіль може щипати й посилювати подразнення^[13].
• Сонячний опік: тепла сольова ванна тут не найкращий вибір. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить охолоджувати шкіру прохолодним душем, ванною або вологим рушником і наносити засіб після засмаги чи зволожувальний крем без запаху^[14]. При сильних опіках із пухирями сольові ванни не застосовують^[8].
• Психоемоційне напруження: тепла ванна ввечері справді може допомогти заснути. У метааналізі 13 досліджень ванна чи душ із температурою 40–42,5 °C за 1–2 години до сну, навіть тривалістю лише 10 хвилин, скорочувала час засинання й покращувала самооцінку якості сну^[15]. Механізм пов'язаний з охолодженням тіла після ванни, тож сіль для цього не потрібна; інші перевірені поради зібрано в матеріалі про домашні засоби від безсоння.

Безпека та можливі побічні ефекти

При зовнішньому застосуванні сіль Епсома зазвичай безпечна, якщо дотримуватися простих правил. Застереження стосуються передусім чутливої шкіри та схильності до алергічних реакцій. Клініка Клівленда не радить таких ванн при тяжкому запаленні шкіри, шкірних інфекціях, відкритих ранах і сильних опіках^[8]. Те саме стосується шкіри одразу після косметичних процедур, що порушують цілісність епідермісу, тобто зовнішнього шару шкіри.

Людям із цукровим діабетом не варто робити ножних ванночок. Британська благодійна організація Diabetes UK радить мити ноги щодня теплою водою, перевіряючи температуру зап'ястям чи ліктем, але не розпарювати їх, бо від тривалого замочування шкіра легше травмується^[16]. При зниженій чутливості стоп людина може не відчути ні опіку, ні подразнення, а будь-яка ранка загрожує ускладненнями діабетичної стопи.

Не наносьте розчин на обличчя, слизові оболонки та ділянки з почервонінням невідомого походження. Якщо після процедури з'явилися неприємні відчуття, змийте розчин чистою водою і нанесіть зволожувальний крем, щоб підтримати захисний бар'єр шкіри. Якщо прояви не минають, зверніться до лікаря.

Пити сіль Епсома «для очищення» чи як проносне без порад лікаря або точного дотримання інструкції до лікарського засобу не можна. Клініка Клівленда попереджає, що вживання цієї солі всередину може спричинити сильну діарею^[8]. Дуже великі дози проносних із магнієм пов'язані з отруєнням магнієм: падінням тиску, блюванням, утрудненим диханням, порушеннями ритму серця, описано й смертельні випадки^[6]. Ризик вищий при хворобах нирок^[6], але описано тяжке отруєння і в 56-річного чоловіка, який випив сіль Епсома як проносне: йому знадобилися інтубація і діаліз^[17]. Якщо турбує закреп, безпечніше почати з порад лікаря чи фармацевта.

Можливі реакції шкіри на сіль Епсома:

• Почервоніння: як ознака подразнення шкіри
• Свербіж або печіння: при індивідуальній чутливості
• Висип: у вигляді дрібних плям чи пухирців
• Погіршення стану шкіри: у разі застосування на інфікованих або ушкоджених ділянках.

Що говорить наука

Наукова база для зовнішнього застосування солі Епсома слабка. Сіль активно використовують удома, але якісних клінічних досліджень саме ванн із сульфатом магнію фактично немає.

Огляд 2017 року в журналі Nutrients, який часто наводять на підтвердження користі таких ванн, насправді дійшов протилежного висновку: ідея всмоктування магнію через шкіру наукою не підтверджена. Наявні роботи малі, методично слабкі або не пройшли рецензування^[1].

Інше часто згадуване дослідження 2005 року стосувалося не солі Епсома, а солі Мертвого моря з високим вмістом хлориду магнію. Добровольці з сухою атопічною шкірою шість тижнів занурювали одне передпліччя на 15 хвилин у 5-відсотковий сольовий розчин, а друге у звичайну воду; на «сольовій» руці шкіра краще утримувала вологу, була менш шорсткою і почервонілою^[18]. Ці дані стосуються солі Мертвого моря при екземі, і переносити їх на домашню ванну з сіллю Епсома не можна: інша сіль, інша концентрація і лише одна ділянка шкіри.

Читайте:

Молочна ванна: м’яка шкіра та повне розслаблення вдома

Молочна ванна: що молоко у воді справді робить зі шкірою, яке молоко обрати, як приготувати ванну вдома, чим її...