Наприкінці 1970-х років виробники дитячих сумішей вирішили зробити свою продукцію «здоровішою» і прибрали з неї додану сіль: тоді саме почали активно боротися з надлишком солі через ризик гіпертензії. Через кілька тижнів до лікарень потрапили близько 200 немовлят, які харчувалися лише цими сумішами. Діти погано набирали вагу, відмовлялися від їжі, мали закрепи, м'язову слабкість і відставали в розвитку. Аналізи показали різке зниження хлору й калію в крові та порушення кислотно-лужного балансу. Коли малюків перевели на суміші з нормальним вмістом хлориду, усі симптоми зникли менш ніж за тиждень[1].
Ця історія добре показує: хлорид, який довго вважали «другорядним» супутником натрію, насправді життєво важливий.
Хлор і хлорид: у чому різниця
Коли говорять про хлор у харчуванні, мають на увазі не отруйний газ, а хлорид — заряджену частинку (іон) хлору. Саме у формі хлориду він міститься в кухонній солі (хлориді натрію), продуктах і нашому тілі.
Хлор як газ і його сполуки використовують для знезараження водогінної води. ВООЗ вважає безпечним для пиття вміст залишкового хлору у воді до 5 мг/л[2].
Коротко: організму потрібен не газоподібний хлор, а хлорид — та сама частина кухонної солі.
Навіщо організму хлорид
Хлорид — головний негативно заряджений іон у рідині, що оточує клітини, і найближчий «партнер» натрію. Разом вони визначають, скільки води утримується в тканинах і крові, підтримують об'єм крові та кислотно-лужний баланс. Із хлориду утворюється соляна кислота шлункового соку, яка потрібна для перетравлення їжі та захисту від мікробів[3].
Обмін хлориду в організмі тісно пов'язаний з обміном натрію, і з сечею обидва виводяться в схожих кількостях[4].
Скільки хлориду потрібно
Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) вважає безпечним і достатнім для дорослих, зокрема вагітних і жінок, які годують грудьми, 3,1 г хлориду на день. Для дітей 1–3 років це 1,7 г, 4–6 років — 2,0 г, 7–10 років — 2,6 г, 11–17 років — 3,1 г[4].
Майже весь хлорид ми отримуємо з кухонної солі: близько 60% її маси становить хлорид. Тобто 3,1 г хлориду — це приблизно 5 г солі, що збігається з порадою ВООЗ споживати менше 5 г солі на день[5].
Де міститься хлорид
Головне джерело хлориду — сіль, а отже продукти, у які її додають: хліб, сири, ковбаси, соління, соуси й снеки. Натурально хлориду небагато в молоці, м'ясі й морепродуктах[5]. У таблиці — вміст солі й орієнтовний вміст хлориду, розрахований за сіллю:
| Продукт (100 г) | Сіль, г | Хлорид (оцінка), г |
| Соєвий соус | 14,2 | 8,6 |
| Сир фета | 2,9 | 1,8 |
| Варена ковбаса | 2,4 | 1,5 |
| Оселедець маринований | 2,2 | 1,3 |
| Шинка | 2,1 | 1,3 |
| Мариновані огірки | 2,1 | 1,2 |
| Сосиски | 1,9 | 1,1 |
| Квашена капуста | 1,7 | 1,0 |
| Сир чедер | 1,6 | 1,0 |
| Картопляні чипси | 1,3 | 0,8 |
| Білий хліб | 1,2 | 0,8 |
| Кисломолочний сир | 0,8 | 0,5 |
| Молоко | 0,1 | 0,07 |
Дані про вміст натрію — USDA FoodData Central[6]. Як бачимо, чотири скибки хліба й кілька скибок ковбаси вже дають половину денної норми хлориду.
Коротко: хлорид надходить з тими самими продуктами, що й сіль, тож нестача з їжею майже неможлива.
Читайте:
Коли хлориду бракує
Низький рівень хлориду в крові (гіпохлоремія) рідко виникає через раціон. Зазвичай причина — втрати хлориду з організму[1]:
- Тривале чи багаторазове блювання. Разом зі шлунковим вмістом організм втрачає соляну кислоту, тобто хлорид.
- Посилена втрата з сечею або через кишківник, зокрема при деяких захворюваннях нирок і кишківника.
- Надмірна втрата солі з потом, характерна для муковісцидозу.
- Раціон майже без солі, як у випадку з дитячими сумішами.
Нестача хлориду порушує кислотно-лужний баланс: розвивається метаболічний алкалоз, тобто «залуження» крові, часто разом зі зниженням рівня калію. У немовлят з історії про суміші це проявлялося поганим набиранням ваги, відмовою від їжі, м'язовою слабкістю й затримкою розвитку[1].
Читайте:
Хлорид і муковісцидоз
Саме з хлоридом пов'язаний головний аналіз для діагностики муковісцидозу — спадкової хвороби, що вражає легені й травну систему. При ній порушується робота білка CFTR, який переносить хлорид через оболонки клітин, і піт стає надто солоним. Тому діагноз підтверджують «потовим тестом»: вимірюють вміст хлориду в поті[7].
Коли хлориду забагато
Надлишок хлориду в їжі майже завжди означає надлишок солі. У середньому дорослі у світі споживають близько 11 г солі на день — більш ніж удвічі більше за рекомендовані 5 г. Надлишок солі підвищує артеріальний тиск і ризик серцево-судинних захворювань, а також пов'язаний із раком шлунка, ожирінням, остеопорозом і хворобами нирок. За оцінкою ВООЗ, через надлишок натрію щороку помирають 1,7 мільйона людей[5].
Читайте:
Чи потрібні добавки хлориду
Окремі добавки хлориду здоровій людині не потрібні: з сіллю ми отримуємо його навіть більше, ніж треба. Препарати з хлоридом калію чи натрію використовують лише за призначенням лікаря, коли аналізи показують порушення електролітного балансу.
Коротко: хлорид не потрібно приймати окремо, а кількість солі в раціоні краще зменшувати, а не збільшувати.
Читайте:
Підсумок
Організму потрібен не газоподібний хлор, а хлорид — та сама частина кухонної солі. Він підтримує водний і кислотно-лужний баланс та потрібен для утворення шлункового соку. Дорослим достатньо близько 3,1 г хлориду на день, що відповідає 5 г солі. Нестача хлориду з їжею майже неможлива, а зазвичай виникає через блювання, хвороби нирок чи кишківника або втрату солі з потом при муковісцидозі. Набагато поширеніша проблема — надлишок солі, а отже й хлориду, який підвищує тиск і ризик серцево-судинних захворювань.
Джерела7
- Огляд. Signorelli GC. та ін. Dietary Chloride Deficiency Syndrome: Pathophysiology, History, and Systematic Literature Review. Nutrients, 2020.
- Настанова. Guidelines for drinking-water quality: fourth edition incorporating the first and second addenda. World Health Organization.
- Настанова. EFSA
- Настанова. Turck D. та ін. Dietary reference values for chloride. EFSA J, 2019.
- Довідник. Sodium reduction. World Health Organization.
- Довідник. USDA FoodData Central.
- Настанова. Farrell PM. та ін. Diagnosis of Cystic Fibrosis: Consensus Guidelines from the Cystic Fibrosis Foundation. J Pediatr, 2017.