Мідь

У 2008 році американські неврологи описали чотирьох пацієнтів із загадковою хворобою нервової системи, причину якої довго не могли знайти. Усіх їх об'єднувало одне — вони роками використовували дуже багато крему для фіксації зубних протезів. Як з'ясувалося, крем містив цинк, а надлишок цинку заблокував засвоєння міді. У пацієнтів розвинулася тяжка нестача міді, що вразила нервову систему^[1].

Ця історія добре показує, наскільки тонким є баланс мікроелементів. Міді в тілі дорослої людини лише 50–120 мг, але без неї не можуть працювати десятки важливих процесів^[2].

Навіщо організму мідь

Мідь входить до складу ферментів, які називають купроферментами. Вони беруть участь у виробленні енергії в клітинах, обміні заліза, утворенні сполучної тканини, синтезі нейромедіаторів і пігменту меланіну^[2].

Найважливіший із цих білків — церулоплазмін, який переносить понад 95% міді в крові. Він потрібен, щоб залізо могло вбудовуватися в гемоглобін. Тому нестача міді часто проявляється анемією, яка не минає від препаратів заліза^[2]. Приблизно дві третини міді в організмі зосереджено в кістках і м'язах, а її надлишок організм виводить переважно з жовчю^[2].

Скільки міді потрібно

Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) вважає достатнім для дорослих чоловіків 1,6 мг міді на день, для жінок — 1,3 мг, для вагітних і жінок, які годують грудьми, — 1,5 мг. Для дітей норма становить від 0,7 мг у 1–3 роки до 1,1–1,3 мг у підлітковому віці. За оцінкою EFSA, явної нестачі міді в європейців немає^[3].

Організм добре підлаштовується під раціон: коли міді в їжі мало, він засвоює до 75% її, а коли багато — лише близько 12%^[2].

Де шукати мідь

Найбільше міді в печінці, устрицях, какао, горіхах і насінні. Ось скільки її в популярних продуктах:

Дані — USDA FoodData Central^[4]. Жменя кеш'ю (30 г) дає близько 0,7 мг міді — приблизно половину денної потреби. А от молочні продукти міді майже не містять.

Читайте:

Цинк

Цинк згадують, коли починається застуда, але його роль значно ширша: від смаку їжі до росту дитини й загоєння ...

Нестача міді: рідко, але підступно

Через бідний раціон нестача міді трапляється рідко. Здебільшого вона виникає тоді, коли мідь погано засвоюється^[2]:

• Надлишок цинку. Цинк і мідь конкурують за засвоєння в кишківнику. Уже 60 мг цинку на день протягом кількох тижнів знижують активність мідь-залежних ферментів. Джерелом надлишку можуть бути добавки з цинком або, як у тій історії, крем для протезів^[1].
• Хвороби й операції на кишківнику. Приблизно в 15% людей із целіакією виявляють нестачу міді через пошкодження слизової кишківника.
• Хвороба Менкеса. Рідкісне спадкове захворювання хлопчиків, при якому мідь майже не засвоюється з кишківника. Без раннього лікування ін'єкціями міді діти зазвичай гинуть до 3 років.

Як проявляється нестача? Найчастіше анемією та підвищеною схильністю до інфекцій. Також можливі остеопороз, посвітління шкіри й волосся, підвищений холестерин і неврологічні порушення: хиткість ходи, оніміння в руках і ногах^[2].

Коротко: нестача міді частіше виникає через надлишок цинку чи хвороби кишківника, ніж через раціон, і проявляється анемією та ураженням нервів.

Надлишок міді і хвороба Вільсона

Отримати забагато міді з їжею майже неможливо. EFSA у 2023 році встановила, що споживання до 5 мг міді на день не призводить до її накопичення в організмі, а загальне споживання міді в підлітків і дорослих у Європі цю межу не перевищує^[5]. У США верхня межа для дорослих становить 10 мг на день^[2].

Гостре отруєння міддю трапляється рідко й викликає біль у животі, спазми, нудоту, блювання й діарею^[2].

Найсерйозніша проблема з надлишком міді — спадкова хвороба Вільсона. Через генетичну поломку печінка не може виводити мідь із жовчю, і метал накопичується в печінці, мозку та інших органах. Без лікування це призводить до цирозу печінки й неврологічних порушень^[2]. Хворобу діагностують за рівнем церулоплазміну, виведенням міді із сечею, вмістом міді в печінці та генетичним аналізом, а лікують хелаторами — пеніциламіном і триєнтином — або солями цинку^[6].

Коротко: здоровій людині надлишок міді з їжею не загрожує, а небезпечне накопичення міді виникає при спадковій хворобі Вільсона, яку лікують усе життя.

Мідь, серце й мозок: що відомо

Мідь часто рекламують «для серця» й «для пам'яті». Насправді дані суперечливі: в одних дослідженнях вищий вміст міді в раціоні пов'язаний із кращими показниками тиску й холестерину, в інших високий рівень міді в крові — з більшим ризиком смерті від хвороб серця. А в 12-місячному дослідженні добавки з 8 мг міді не покращили пам'ять і мислення в людей із хворобою Альцгеймера^[2].

Чи допомагають мідні браслети

Мідні браслети від болю в суглобах — один із найпоширеніших народних засобів. Їх перевірили в рандомізованому подвійному сліпому дослідженні: 70 людей із ревматоїдним артритом по черзі носили мідний браслет, магнітний браслет і їх неактивні «плацебо-копії». Жоден пристрій не вплинув на біль, запалення, рухливість суглобів чи потребу в ліках більше, ніж плацебо^[7].

Чи лікує мідний браслет артрит? У рандомізованому дослідженні ефекту понад плацебо не виявлено. Дані досить переконливо свідчать, що браслет не допомагає.

Коротко: мідний браслет — прикраса, а не ліки від артриту.