Терапія червоним світлом: чи ефективна?

Найсильнішу офіційну рекомендацію червоне світло має зовсім не в косметології. Міжнародні онкологічні настанови MASCC/ISOO радять його для профілактики болючого мукозиту ротової порожнини у людей, яким пересаджують стовбурові клітини або опромінюють ділянку голови й шиї^[1]. А от для акне, улюбленої теми реклами, кокранівський огляд 71 дослідження з 4211 учасниками знайшов лише докази низької достовірності, причому дві третини цих робіт фінансували виробники^[2].

Терапія червоним світлом (англ. red light therapy, RLT) зацікавила широке коло людей обіцянками розв'язати різні проблеми шкіри: від зморшок і шрамів до прищів і розтяжок. У медицині її розглядають як можливе доповнення до звичного лікування, зокрема для зменшення запалення і швидшого відновлення тканин. Проте великих якісних досліджень досі мало, тож багато тверджень лишаються гіпотезами.

Інтерес до методу частково підігріли дослідження, пов'язані з NASA: світлодіоди червоного спектра спершу створили для вирощування рослин у космосі, а згодом випробували для загоєння ран^[3]. Звідти мода перейшла в дерматологію і косметологію: салони й клініки пропонують процедури для омолодження шкіри, а дедалі більше людей купують прилади, щоб спробувати світлотерапію вдома і швидко побачити результат.

Що таке терапія червоним світлом?

Це метод фототерапії, тобто лікування світлом: шкіру опромінюють червоним світлом низької інтенсивності, яке не нагріває і не обпікає тканини. Найчастіше її застосовують у дерматології та косметології, а в інших галузях медицини поки що здебільшого досліджують^[4]. Виробники і прихильники методу стверджують, що він може:

• покращувати стан шкіри, зменшуючи зморшки, рубці, розтяжки та пігментацію
• допомагати в лікуванні деяких шкірних хвороб, таких як псоріаз, акне, екзема
• зменшувати запалення та набряки
• стимулювати загоєння ран і відновлення м'язових тканин
• сприяти оновленню клітин і здоровому старінню.

Наукова назва методу, фотобіомодуляція, описує сам процес: клітини поглинають світло червоного (620–700 нм) або ближнього інфрачервоного (700–1440 нм) діапазону, і це змінює їхню активність^[5]. Тому в дослідженнях червоне і ближнє інфрачервоне світло часто вивчають разом.

Метод має десятки назв, через що в них легко заплутатися. Серед найпоширеніших:

• низькоінтенсивна лазерна терапія (LLLT)
• лазерна терапія малої потужності (LPLT)
• м'яка лазерна терапія
• холодний лазер
• біостимуляція
• фотонна стимуляція.

Відкриття та історія розвитку

Перші спостереження зробив угорський хірург Ендре Местер у Будапешті наприкінці 1960-х років, невдовзі після винайдення лазера. Він опромінював мишей лазером малої потужності і помітив, що на поголених ділянках швидше відростає шерсть; результати опубліковано 1968 року^[6]. Тож починалася фотобіомодуляція, по суті, з догляду за мишачою шерсткою. Метод почали застосовувати насамперед для загоєння ран, зменшення болю і запалення, і на кілька десятиліть за ним закріпилася назва «низькоінтенсивна лазерна терапія»^[7].

У 1990-х роках світлодіоди, розроблені для експериментів NASA з вирощування рослин у космосі, почали випробовувати в медицині. Дослідники повідомляли, що таке світло прискорювало ріст клітин у лабораторії, зменшувало рани у щурів, пришвидшувало загоєння дрібних травм у військових і на 47% зменшувало біль у дітей з мукозитом ротової порожнини після протипухлинного лікування^[3]. Ці дані стали поштовхом для подальших досліджень.

Як працює терапія червоним світлом?

Головна мішень червоного світла, за сучасними уявленнями, це мітохондрії, «енергетичні станції» клітин. Вони виробляють аденозинтрифосфат (АТФ), основне «паливо» для біохімічних процесів. Світло поглинає фермент дихального ланцюга мітохондрій цитохром-с-оксидаза; після цього посилюється транспорт електронів, зростає вироблення АТФ, змінюється кровотік і запускаються сигнальні механізми, пов'язані з відновленням тканин^[8]. Частина цих ланок описана на клітинах і тваринах, тож у людей механізм вивчений неповністю.

Глибина проникнення залежить від довжини хвилі: синє і зелене світло діє переважно на поверхні шкіри, а червоне і ближнє інфрачервоне проникає глибше, тому для глибших тканин зазвичай обирають довші хвилі^[8].

Чому світлодіоди (LED) замінили лазери?

Перші 40 років у фотобіомодуляції використовували майже виключно лазери, але тепер дедалі популярніші світлодіодні (LED) пристрої^[7]. Їхні переваги:

• не потребують таких запобіжних заходів, як лазери, і за правильного застосування не спричиняють опіків
• можуть опромінювати велику ділянку шкіри одночасно, наприклад усе обличчя
• значно дешевші і придатні для домашнього використання, зокрема у формі масок, які можна носити.

Світлодіодні прилади мають терапевтичний потенціал, але для остаточного підтвердження потрібні великі клінічні випробування^[9].

Можлива користь терапії червоним світлом

Огляд 2018 року, присвячений порівнянню лазерів і світлодіодів, описує безліч напрямів, у яких метод вивчали, від загоєння ран до болю та запалення^[10]. Але сила доказів для різних станів дуже різна. Систематичний огляд 31 рандомізованого дослідження світлодіодів у дерматології дав рекомендацію рівня B лише для акне, простого й оперізувального герпесу та загоєння свіжих ран; решта станів отримали нижчі оцінки^[9]. За останні десятиліття дослідження показали, що червоне світло може сприяти:

• Загоєнню ран і відновленню тканин: консенсус дерматологів 2025 року вважає метод ефективним для загоєння виразок різного походження, зокрема пролежнів і виразок при діабетичній стопі^[11].
• Зменшенню побічних ефектів протипухлинного лікування: профілактиці мукозиту ротової порожнини (запалення і виразок слизової рота) за певних схем лікування^[1], гострого променевого дерматиту^[11] і, ймовірно, зменшенню набряку при лімфедемі після лікування раку молочної залози^[12].
• Росту волосся: при андрогенетичній алопеції (спадковому облисінні) у метааналізі 38 досліджень щільність волосся після 4–26 тижнів зростала більше, ніж від імітації процедури^[13].
• Полегшенню синдрому зап'ястного каналу: тут дані слабкі. У кокранівському огляді 22 досліджень з 1153 учасниками переваги над плацебо не підтвердилися; якість доказів була низькою або дуже низькою^[14].
• Уповільненню прогресування міопії (короткозорості) у дітей: у метааналізі 5 досліджень з 833 дітьми щоденні короткі сеанси світла 650 нм уповільнювали подовження ока за рік^[15]. Це окрема методика з лазерним світлом, яке спрямовують просто в око, і вона має власні ризики для сітківки.
• Зменшенню проявів псоріазу і рубців від опіків: оглядові роботи описують зменшення запалення і поліпшення вигляду гіпертрофічних рубців, але досліджень мало^[8].
• Полегшенню нейропатичного болю: консенсус дерматологів вважає метод ефективним при периферичній нейропатії^[11].
• Покращенню когнітивних функцій: є гіпотеза, що світло, спрямоване на голову, підтримує роботу нейронів при деменції, зокрема при хворобі Альцгеймера. У систематичному огляді 36 робіт лише 10 провели за участі пацієнтів, і ці дослідження були малими, часто без плацебо^[16].
• Покращенню стану шкіри та вироблення колагену: у контрольованому дослідженні 136 добровольців після 30 сеансів (двічі на тиждень) шкіра стала гладшою, з меншою кількістю нерівностей і дрібних зморшок, а щільність колагену зросла; незалежна оцінка фотографій теж показала покращення порівняно з контрольною групою^[17].
• Зменшенню болю та запалення в ахілловому сухожиллі: у невеликому плацебо-контрольованому дослідженні опромінення знижувало рівень медіатора запалення простагландину E2 і болючість при загостренні тендиніту^[18].

Червоне світло також застосовують разом зі спеціальними речовинами-фотосенсибілізаторами, які роблять клітини чутливими до світла. Це фотодинамічна терапія: світло активує препарат, і той руйнує уражені клітини. Так лікують деякі види раку шкіри та передракові стани, акне і бородавки^[4]. Це вже інший метод, ніж звичайна фотобіомодуляція без препаратів.

Коротко: найпереконливіші дані червоне світло має в медицині (профілактика мукозиту, загоєння виразок, андрогенетична алопеція), а косметичні обіцянки спираються переважно на невеликі дослідження.

Чи є терапія червоним світлом ефективною?

Більшість експертів визнають, що доказів недостатньо, щоб підтвердити ефективність терапії червоним світлом для всіх заявлених цілей^[4]. Опубліковані роботи показують можливу користь при певних станах, але для остаточних висновків потрібні нові клінічні випробування. Метод ще розвивається, і для більшості застосувань сильних доказів поки немає.

Наукові стандарти для визначення ефективності

«Золотим стандартом» перевірки лікування є рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження. Учасників, подібних за віком, статтю та іншими характеристиками, випадково розподіляють у групи: одні отримують справжню процедуру, інші плацебо, тобто імітацію (наприклад, прилад, який світить, але без робочої дози). Так можна відокремити ефект світла від очікувань людини.

У частині досліджень новий метод порівнюють і з уже визнаним лікуванням. Тоді видно, чи дає червоне світло щось більше, ніж плацебо, і чи не поступається стандартному лікуванню цієї хвороби.

Обмеження існуючих досліджень

Роботи з терапії червоним світлом мають низку обмежень^[9]:

• Мало учасників, часто менше 20, що знижує надійність результатів.
• Немає групи плацебо або засліплення в частині випробувань.
• Багато даних отримано на тваринах або клітинних культурах, а не на людях.

Ще одна проблема в тому, що дослідники використовують дуже різні довжини хвилі, дози і тривалість курсу, тому результати важко порівнювати між собою^[2]. Науковці сходяться на тому, що результати обнадійливі, але потрібні якісніші дослідження з більшою кількістю учасників.

Безпека та ризики

За правильного короткочасного використання терапія червоним світлом вважається безпечною і не пов'язана із серйозними побічними ефектами. Вона неінвазивна, тобто не пошкоджує шкіру, і делікатніша за багато косметичних процедур^[4]. На відміну від ультрафіолету сонця чи солярію, який спричиняє рак шкіри і фотостаріння, червоне світло не пошкоджує ДНК клітин шкіри^[11].

Можливі ризики та побічні ефекти

Попри загальну безпечність, неправильне або надмірне використання має ризики:

• Пошкодження шкіри: у дослідженні дуже високих доз червоного світла в окремих учасників з'являлися пухирі й тривале почервоніння, а у людей з темнішою шкірою такі реакції виникали за нижчих доз^[19].
• Неправильне застосування: описано опіки й пухирі у людей, які користувалися приладом довше 30 хвилин або засинали з ним, а також через пошкоджені дроти чи корозію приладу^[20].
• Ризик для очей: світлодіоди безпечніші за лазери, але без захисту можливе пошкодження очей. Описано випадок пошкодження сітківки у 12-річної дівчинки після курсу лазерного червоного світла від короткозорості^[21], а при перевірці чотирьох таких приладів два лазерні сягали безпечної межі опромінення за 1,4–2,8 секунди, хоча сеанс триває 180 секунд^[22].
• Недостатньо вивчений довгостроковий вплив: даних про наслідки багаторічного використання поки немає^[4].

Як мінімізувати ризики?

Щоб уникнути побічних ефектів, корисно дотримуватися таких правил:

• Не перевищувати рекомендовану тривалість сеансу. Міф: що довше світити, то сильніший ефект. Насправді: реакція тканин на світло двофазна, і занадто велика доза здатна пригнітити ефект або пошкодити тканини^[8].
• Завжди захищати очі окулярами і ніколи не дивитися просто у джерело світла.
• Стежити за станом приладу і не користуватися пошкодженим обладнанням.
• Порадитися з дерматологом перед початком процедур, якщо є хронічні шкірні хвороби, темніша шкіра або схильність до пігментних плям, вагітність чи ліки, що підвищують чутливість до світла^[20]. Таку фоточутливість можуть спричиняти, зокрема, тетрацикліни, фторхінолони, ретиноїди (ізотретиноїн), деякі нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) і звіробій^[23].

Перед сеансом варто ретельно змити макіяж і жирний крем: вони можуть заважати світлу проникати в шкіру^[8].

Розширене медичне застосування

Окрім косметичних цілей, червоне світло вивчають як допоміжний метод при:

• Ревматоїдному артриті та інших хворобах суглобів. Кокранівський огляд 2005 року знайшов короткочасне зменшення болю і ранкової скутості^[24], але новіший метааналіз 18 досліджень не підтвердив переваги інфрачервоного лазера над імітацією; щодо червоного дані дуже непевні^[25].
• Тендиніті, синдромі зап'ястного каналу та хронічному болю в м'язах або сухожиллях.
• Побічних ефектах хіміо- і променевої терапії, зокрема мукозиті ротової порожнини, який важко піддається звичайному лікуванню.
• Профілактиці рецидивів герпесу на губах (у побуті «застуда на губах»): у систематичному огляді всі 6 досліджень повідомили про користь без побічних ефектів, але вони дуже різнилися за схемами, тож потрібні якісніші випробування^[26].

Переконливих доказів, що червоне світло допомагає схуднути, позбутися целюліту чи лікує психічні розлади, немає^[4]. Міф: червоне світло лікує зимову хандру. Насправді: при сезонній депресії (сезонному афективному розладі) застосовують яскраве біле світло, а в дослідженні з червоними світлодіодами яскраве і тьмяне світло дали однаковий результат, тобто, ймовірно, діяло плацебо^[27].

Коротко: обіцянки «засобу від усього» не мають наукового підґрунтя; досліджені ефекти стосуються конкретних станів і конкретних схем лікування.

Домашні гаджети з червоною терапією та їх ефективність

На ринку багато приладів для домашнього використання: LED-маски для обличчя, панелі, портативні ліхтарики або навіть «ковдри» зі світлодіодами, тож засвітитися вдома можна майже з голови до п'ят. Реклама обіцяє «салонний ефект, не виходячи з дому». Певна частка правди в цьому є, адже багато виробників копіюють принцип дії професійних ламп. Проте є важливі нюанси:

• Потужність і довжина хвилі. Клінічні прилади мають чітко задану довжину хвилі і можуть працювати з вищою інтенсивністю. Домашні прилади зазвичай слабші^[4], а в дешевих моделях характеристики випромінювання бувають неточними, що може зменшити реальний ефект.
• Контроль параметрів. Дерматолог або косметолог добирає тривалість і частоту сеансів під конкретну людину і стан шкіри. Удома зазвичай керуються загальною інструкцією або порадами з інтернету, тож легко помилитися з дозою: сеанси бувають і надто довгими, і надто короткими.
• Безпека очей. У клініці дають спеціальні окуляри чи накладки, а вдома багато хто нехтує захистом. Червоне світло не таке небезпечне, як ультрафіолет, але перевищення часу і відсутність захисту можуть шкодити очам.

Позначка «FDA cleared» на коробці не означає, що ефективність приладу доведено. Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) дає такий дозвіл (clearance) приладам середнього ризику, якщо виробник показав, що вони суттєво подібні до вже дозволеного пристрою; це не те саме, що схвалення (approval)^[28]. Домашні прилади можуть бути корисними, якщо людина розуміє, як вони діють, точно виконує інструкцію і не чекає миттєвих чудес. Краще обирати прилад із чітко вказаною довжиною хвилі та потужністю і періодично показувати шкіру дерматологу, щоб оцінити результат.

Читайте:

Дарсонваль: критичний погляд

Дарсонваль, або місцева дарсонвалізація: звідки взявся метод, як працює апарат зі скляним електродом, що йому...

Що ще потрібно знати про терапію червоним світлом?

Перед початком процедур варто врахувати кілька чинників, які впливають на результат і витрати:

• Скільки процедур знадобиться? Більшість шкірних проблем потребує регулярних сеансів: зазвичай 1–3 рази на тиждень упродовж тижнів або місяців, іноді з підтримувальними процедурами після основного курсу^[4]. Це помітні витрати часу і грошей.
• Чи гарантує терапія очікуваний результат? Ні. Шкіра в кожного своя, а від довжини хвилі залежить, наскільки глибоко проникає світло; клінічні та домашні прилади можуть давати різний результат. Від домашнього приладу не варто чекати сильного ефекту.
• Де краще проходити процедури? Процедури пропонують косметологічні центри, салони засмаги, спортзали і велнес-центри, тому варто перевірити кваліфікацію персоналу^[4]. Найкраще спершу звернутися до дерматолога або в спеціалізовану клініку.
• Чи є цей метод найкращим вибором? Для багатьох проблем шкіри є краще перевірене лікування. Наприклад, при акне дерматолог спершу підтвердить діагноз і порадить, чи має сенс додавати світлотерапію до основного лікування. Те саме стосується червоного світла при розацеа: спершу діагноз і основне лікування, а світлотерапія лише як можливе доповнення.