Неприємний запах з пупка? Причини і як його очищати

Учені, які дослідили мазки з пупків учасників великого проєкту громадської науки, знайшли в одному пупку в середньому 67 різних філотипів, тобто умовних видів бактерій. Більшість із них виявилися рідкісними: лише 6 філотипів траплялися в понад 80% людей, зате саме на них припадала приблизно третина всіх прочитаних генетичних послідовностей^[1]. Пупок виявився густонаселеним мікросвітом, і запах з'являється тоді, коли його мешканцям стає надто затишно.

Чому з’являється запах з пупка

Пупок має форму заглиблення, у якому затримуються піт, відмерлі клітини шкіри, бруд, шкірне сало й ворсинки з одягу^[2]. Якщо не мити цю зону з милом і не висушувати, там залишається волога, а з нею й умови для мікробів. На шкірі постійно живуть бактерії та грибки. У нормі вони не шкодять, проте в теплому вологому середовищі їх стає більше, і продукти їхньої життєдіяльності дають неприємний запах. Коли гігієни бракує, шкідливі бактерії можуть узяти гору над корисними й спричинити інфекцію^[2]. Пупкові складки утримують це середовище всередині заглиблення, тому навіть у охайної людини пупок інколи пахне після спекотного дня чи тренування.

Пупковий камінь

Рідкісна, але показова причина запаху й запалення має назву омфалоліт, або пупковий камінь. Він утворюється в незвично глибокому пупку з кератину (рогової речовини шкіри) і шкірного сала, а його появі зазвичай сприяє недостатня гігієна^[3]. Зовні видно лише темно-коричневу або чорну верхівку, яку легко сплутати з брудом чи родимкою. Частіше камінь буває в людей із глибоким пупком, зайвою вагою та густим волоссям на тілі^[4]. Роками він може нічим себе не виявляти, доки не спричинить запалення чи інфекцію^[3]. В описаному випадку 18-річного юнака повторний бактеріальний целюліт шкіри навколо пупка спричиняв щільний клубок волосся в заглибині, і після його видалення інфекція більше не поверталася^[5]. Лікар зазвичай розм'якшує камінь фізіологічним розчином або стерильною оливковою олією й обережно витягує, а виколупувати його вдома не радять^[4].

Грибкова інфекція Candida

Дріжджоподібний грибок Candida (кандида) живе на шкірі та слизових і зазвичай не завдає клопоту. Коли шкіра довго перебуває в теплі й волозі, грибка стає більше, і тоді виникає ураження. Candida спричиняє різні види кандидозу, який у побуті називають молочницею: у роті та горлі, у піхві (вагінальний кандидоз), а в шкірних складках, зокрема в пупку, кандидозне інтертриго. Інтертриго означає запалення шкіри у складці від тертя, вологи й поганої вентиляції, яке в побуті називають попрілістю, і воно часто ускладнюється саме кандидою^[6].

Кандидоз у складці розвивається швидко. Шкіра в зоні ураження стає червоною, вологою, свербить і лущиться, а поруч можуть з'являтися дрібні вузлики та гнійнички^[7]. Грибкова інфекція пупка здатна давати й виділення з неприємним запахом^[2]. Червона пляма в пупку буває і проявом іншої хвороби: пупок належить до місць, де найчастіше з'являються бляшки псоріазу^[8], тому псоріаз у пупку інколи довго лікують як грибок.

Лікування ґрунтується на протигрибкових кремах, наприклад із клотримазолом або тербінафіном, та уважному догляді за шкірою^[7]. Ділянку тримають чистою, прохолодною та сухою, уникаючи тісного одягу, який утримує тепло й вологу. Після душу й фізичного навантаження складку ретельно висушують, зручно користуватися феном у холодному режимі, а сильні гормональні мазі в складках не застосовують, бо вони потоншують шкіру^[7].

Інфікована кіста

Кіста являє собою невелике підшкірне утворення, яке зазвичай не болить. Найчастіше трапляється епідермоїдна кіста: порожнина під шкірою, заповнена кератином. У побуті її називають атеромою, «жировиком» або «сальною кістою», хоча ні жиру, ні шкірного сала всередині немає^[9]. Вона виглядає як рухомий горбик кольору шкіри або жовтувато-білий, часто з крихітним отвором посередині, повільно росте й роками не турбує, доки не запалиться, не розірветься чи не почне тертися об одяг^[9]. Запалена кіста стає червоною, набряклою та болючою під час дотику. Іноді з неї виходить гній із різким неприємним запахом. Такі прояви свідчать, що всередині утворення накопичилися бактерії та розвинулося запалення.

Пупок має й власну, рідкісну причину кіст. У плода сечовий міхур з'єднаний із пуповиною протокою, яку називають урахусом, і зазвичай вона заростає. Якщо частина протоки зберігається, може утворитися кіста урахуса, яка інфікується й виділяє з пупка каламутну або кров'янисту рідину^[2]. Такі аномалії частіше виявляють у дітей, але деякі з них дають про себе знати лише в дорослому віці. Підозру викликають постійне мокнення пупка, виділення з нього, повторні інфекції пупка та інфекції сечової системи^[10].

Видавлювати або розривати кісту вдома не можна, оскільки це підвищує ризик інфекції та поглиблює її^[2]. Якщо з'являються припухлість, біль чи виділення, потрібен огляд лікаря для визначення подальших дій.

Коли варто звернутись до лікаря

Деякі зміни в зоні пупка свідчать про інфекційний процес і потребують огляду. Серед характерних ознак почервоніння, свербіж або набряк, які з'являються без видимої причини. Інколи у складці накопичується рідина чи гній: після висихання вони твердішають і утворюють кірку. Якщо до цього додаються відчуття тепла в ділянці пупка, біль або болючість під час торкання, це також може вказувати на запалення. Гарячка, озноб, пітливість, болючість м'язів живота чи загальне нездужання посилюють підозру на інфекцію^[2] і потребують звернення по медичну допомогу для уточнення стану.

Лікування та догляд

Підхід до усунення запаху залежить від причини. Якщо в заглибині накопичилися піт, шкірне сало та частинки шкіри, допомагає ретельне очищення. Коли ж у зоні пупка виникає інфекція, потрібні рекомендації лікаря та призначення відповідних засобів. Обидві ситуації вимагають акуратного догляду, адже в складках пупка легко утримується волога.

Коротко: запах без почервоніння, болю й виділень майже завжди означає скупчення поту та шкірного сала, і його прибирає щоденне миття з ретельним висушуванням; свербіж, червоність, гній чи біль вказують на інфекцію, яку лікують залежно від збудника.

Коли проблема — у забрудненні

Якщо неприємний запах спричинений звичайним накопиченням бруду й вологи, достатньо регулярно мити пупок під час душу. Мило й тепла вода прибирають залишки шкірного сала, мила, ворсинки та частинки відмерлої шкіри, які затримуються всередині заглиблення^[2].

Коли проблема — інфекція

Якщо симптоми свідчать про запалення, лікар може призначити протигрибкові або антибактеріальні засоби залежно від виду інфекції. Без огляду, а інколи й без мазка чи зішкрібу складно визначити збудника^[6], тому самостійне лікування навмання часто не дає результату: протигрибковий крем не подіє на бактерії, і навпаки.

Як правильно мити пупок

Для очищення пупка використовують теплу воду та м’яке мило. Шкіру навколо й усередині заглиблення обережно протирають пальцем або м'якою серветкою без сильного тертя. Після цього пупок промивають чистою теплою водою, щоб змити залишки мила, і ретельно висушують, прибираючи всю вологу із заглиблення. Мити пупок радять щодня^[4], а висушувати обов'язково після купання, душу чи плавання. Колупати й розчісувати пупок не варто. Вільний одяг із натуральних тканин допомагає шкірі залишатися сухою^[2].

Читайте:

Як позбутися неприємного запаху ніг

Неприємний запах ніг: звідки він береться, яку роль відіграють піт, бактерії й грибок, як допомагають гігієна,...

Що робити, якщо неприємний запах статевого члена

Неприємний запах статевого члена: звідки він береться, як відрізнити накопичення смегми від баланіту, молочн...

Фактори ризику

Деякі обставини підвищують імовірність того, що в пупку з'являться запах або подразнення. Вони пов'язані зі змінами шкіри та умовами, у яких мікроорганізмам легше розмножуватися. Тоді пупок потребує уважнішого щоденного догляду, особливо в спеку та за тривалого носіння одягу, що утримує тепло.

Найпоширеніші ситуації, які підсилюють ризик появи запаху або інфекції:

• Цукровий діабет: підвищений рівень глюкози, слабша імунна відповідь і змінене середовище шкіри полегшують розвиток грибкових інфекцій, зокрема кандидозу шкіри^[11].
• Недавній пірсинг: свіжий прокол є відкритою раною, через яку можуть проникати бактерії^[2].
• Нещодавня операція: зелені чи жовті виділення з пупка після операції можуть означати внутрішню інфекцію, яку потрібно лікувати негайно^[2].
• Надмірна вага: у складках шкіри створюються теплі та вологі умови, а пупок стає глибшим; зайва вага особливо тісно пов'язана з інтертриго^[7].
• Підвищена пітливість: гіпергідроз теж належить до чинників ризику запалення в складках^[7].

За наявності цих чинників ділянку пупка варто частіше оглядати, щоб вчасно помітити зміни.

Пірсинг пупка

Пірсинг у зоні пупка може інфікуватися, і тоді навколо проколу з'являються виділення. Гній буває білим, жовтим або зеленим^[12], а саме неприємний запах виділень найбільше вказує на інфекцію^[13]. Після висихання виділення утворюють тверду кірку. До проявів інфекції також належать почервоніння, набряк довкола проколу, відчуття тепла, біль або кровотеча з пупка. Водночас у перші тижні після проколу легка болючість, свербіж, почервоніння і світла кірочка є нормою^[12], а повністю пірсинг пупка загоюється до року й довше^[13]. Схоже подразнення інколи спричиняє алергія на нікель чи інший метал прикраси: у людей із пірсингом вона трапляється майже вшестеро частіше^[14]. Алергічна реакція зазвичай виглядає як сверблячі сухі плями чи пухирі й рідко мокне, а безпечнішими металами вважають медичну сталь, титан і золото 14–18 карат^[13].

Якщо з'являються гарячка, озноб або людина почувається зле, потрібен якнайшвидший огляд лікаря^[12]. Прикрасу не виймають, доки лікар не порадить інакше^[12]: так канал проколу не закривається над інфекцією^[13]. Лікар може призначити антибіотик у вигляді крему, мазі чи таблеток^[12]. Прокол очищують двічі на день теплою підсоленою водою, яка розм'якшує кірочки, обережно прокручують прикрасу, висушують чистим паперовим рушником і не здирають кірочки^[12].