Що таке ларингіт і як його лікувати

Майже кожна третя людина хоча б раз у житті стикається з розладом голосу, який лікарі називають дисфонією^[1], і найчастіше за ним стоїть ларингіт. Коли голос починає хрипіти або зникає, це не завжди наслідок застуди чи грипу. Гортань реагує навіть на незначне перевантаження або подразнення: під час запалення голосові складки набрякають, втрачають еластичність, і звук стає глухим чи зникає зовсім. Ларингіт виникає раптово, але часто пов'язаний із нашими звичками, від того, як ми говоримо, до того, що вдихаємо.

Що таке ларингіт і як він впливає на організм

Ларингіт — це запалення гортані, частини дихальних шляхів, де утворюється голос. Усередині гортані розташовані голосові складки (у побуті їх називають голосовими зв'язками): дві складки слизової оболонки над хрящем і м'язом, які під час дихання розходяться, а під час мовлення змикаються. У нормі вони коливаються плавно й рівномірно, і завдяки цьому формується звук. Коли слизова запалюється, складки набрякають і вібрують неправильно, тому голос стає хрипким, глухим або зникає повністю^[2].

Здебільшого ларингіт починається раптово й посилюється протягом перших трьох днів^[3]. Спочатку виникає подразнення в горлі, потім захриплість (те, що в побуті кажуть «сів голос»), іноді кашель або дискомфорт під час ковтання. У деяких людей голос зводиться до шепоту або пропадає зовсім; лікарі називають це афонією, і вона свідчить про сильний набряк складок. Запалення також дає сухість або відчуття «грудки» в горлі, бо слизова пересихає і реагує навіть на слабке подразнення.

Ларингіт поділяють на два типи. Гострий триває менше трьох тижнів^[2], а зазвичай минає сам за 1–2 тижні^[3]; найчастіше він пов'язаний з інфекцією чи перенавантаженням голосу. Хронічний діагностують, коли запалення триває понад три тижні^[4], наприклад при постійному контакті з тютюновим димом або при кислотному рефлюксі. Він не зникає сам і потребує усунення причини.

Ларингіт часто плутають із фарингітом, але це різні стани. При фарингіті запалюється глотка, частина, що починається за носом і закінчується над гортанню. Ларингіт стосується саме гортані, тобто «голосової скриньки», розташованої трохи нижче. Обидва дають біль у горлі, проте лише ларингіт помітно змінює тембр або силу голосу.

Читайте:

Що таке тонзиліт і як його лікувати

Тонзиліт, у побуті ангіна: що відбувається з мигдаликами, чим вірусне запалення відрізняється від стрептокок...

Причини ларингіту

Запалення гортані виникає через різні чинники, як короткочасні, так і постійні. Умовно їх поділяють на причини гострого й хронічного ларингіту, залежно від тривалості й характеру подразнення.

Гострий ларингіт

Ця форма зазвичай короткочасна і зникає, коли минає інфекція або припиняється подразнення. До неї призводять такі чинники^[2]:

• Перенапруження голосу: гучний спів, тривалі розмови або крик змушують складки коливатися різко й з силою, і після цього голос хрипне або зникає.
• Вірусна інфекція: найпоширеніша причина, яка часто супроводжує застуду, грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). Найчастіше винні риновіруси, рідше віруси грипу, парагрипу, аденовіруси, а також віруси кору і вітряної віспи.
• Бактеріальна інфекція: рідкісна, але можлива; ризик вищий у курців і людей з ослабленим імунітетом. Окремий випадок становить дифтерія: на слизовій дихальних шляхів утворюється щільний сірий наліт, через який важко дихати й ковтати, а без лікування вона вбиває близько 30% невакцинованих хворих; найнадійніший захист від неї дає щеплення^[5].
• Грибкова інфекція (кандидоз): грибки роду Candida уражають гортань переважно в людей з ослабленим імунітетом або тих, хто користується інгаляційними кортикостероїдами.
• Подразники та алергени: тютюновий і промисловий дим, токсичні випари, пил, алергени.
• Механічне подразнення: тривалий кашель, звичка постійно прокашлюватися, травма гортані.

Після усунення причини складки поступово повертаються до нормального стану.

Хронічний ларингіт

Хронічна форма виникає при постійному впливі подразників. Вона може тривати місяцями й повертатися після коротких покращень. За тривалого запалення на складках можуть утворюватися вузлики й поліпи^[4]. У великому опитуванні в Південній Кореї хронічний ларингіт мали 3,37% дорослих, частіше чоловіки, курці та старші люди^[6]. Найпоширеніші чинники такі:

• Постійне перенавантаження голосу: характерне для вчителів, співаків, акторів, тренерів та всіх, хто багато говорить.
• Хронічний синусит: слиз, що стікає з приносових пазух по задній стінці горла, подразнює гортань.
• Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): шлунковий вміст закидається вгору аж до гортані. Такий ларингофарингеальний рефлюкс є найчастішою причиною повторного ларингіту в людей, які не курять, і він не завжди супроводжується печією^[2].
• Куріння, зокрема пасивне: дим пересушує й ушкоджує слизову гортані; у корейському дослідженні куріння підвищувало шанс хронічного ларингіту в 1,4 раза^[6].
• Зловживання алкоголем: алкоголь посилює кислотний рефлюкс, який подразнює гортань^[7].
• Інгаляційні кортикостероїди: люди з бронхіальною астмою, які довго користуються такими інгаляторами, частіше мають захриплість і кандидоз ротоглотки, ніж ті, хто їх не застосовує^[8].
• Забруднене повітря: вищий рівень дрібного пилу PM10 у повітрі був пов'язаний із вищим ризиком хронічного ларингіту^[6].

Без корекції звичок або середовища запалення повертається знову, і голос може лишатися охриплим навіть після лікування.

Симптоми та перебіг ларингіту

Перші прояви ларингіту часто з'являються раптово: людина прокидається з хрипким голосом, подразненням або сухістю в горлі. Чим швидше голос отримує спокій, тим швидше слабшають симптоми; затяжна захриплість натомість підказує, що подразник нікуди не зник.

До найпоширеніших ознак ларингіту належать^[3]:

• Захриплість або слабкий голос: голос звучить глухо, змінює тембр або взагалі зникає.
• Тимчасова втрата голосу: при сильному набряку складки не можуть повноцінно вібрувати, і мова зводиться до шепоту.
• Біль у горлі: запалена слизова пече або болить під час ковтання.
• Першіння й постійна потреба прокашлятися: виникає відчуття «дряпання» або лоскотання.
• Сухий кашель: зазвичай непродуктивний, дратівливий і посилюється під час розмови.
• Сухість у горлі: слизова стає чутливою до пилу, сухого повітря або диму.

Оскільки ларингіт часто супроводжує застуду чи грип, до цих ознак можуть додаватися нежить, головний біль, невисока температура, збільшені лімфовузли й слабкість^[2]. У дітей при ларингіті буває температура 38 °C і вище, а також відмова від їжі й пиття^[3].

Коротко: ларингіт, спричинений вірусом, заразний так само, як застуда чи грип, що його спричинили. Запалення від перенавантаження голосу, диму чи рефлюксу іншим людям не передається, тому причина визначає і те, чи треба берегти близьких, і те, як довго відновлюватиметься голос.

Ларингіт у дітей: круп і епіглотит

У маленьких дітей запалення гортані часто поширюється на трахею й бронхи. Такий стан називають крупом (гострим обструктивним ларингітом); у побуті кажуть «несправжній круп», щоб відрізнити його від «справжнього», дифтерійного. Найчастіше круп буває у дітей від 6 місяців до 3 років, восени й на початку зими, а спричиняє його переважно вірус парагрипу^[9]. Ознаки: «гавкаючий» кашель, схожий на гавкіт тюленя, хрипкий голос і гучний свистячий або хриплячий звук на вдиху (стридор); зазвичай усе починається як застуда, а вночі посилюється^[10].

Легкий круп часто минає сам за 48 годин, але дитину з підозрою на круп варто показати лікареві, бо кортикостероїд (дексаметазон або преднізолон, які в дослідженнях діяли однаково) полегшує симптоми вже через 2–6 годин^[11]. Удома дитину тримають у положенні сидячи, заспокоюють (плач посилює задишку), дають пити, а при високій температурі чи дискомфорті дають парацетамол або ібупрофен^[10].

Міф: при крупі дитину треба посадити у ванну, повну пари, або дати подихати над каструлею. Насправді: Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) прямо радить не садити дитину в парну кімнату й не давати їй дихати парою^[10]; гаряча пара до того ж загрожує опіками.

Набагато небезпечніший за круп епіглотит, гостре запалення надгортанника (хрящового «клапана», що прикриває вхід у гортань під час ковтання). Він швидко перекриває дихальні шляхи: людина дихає з гучним звуком на вдиху, їй легше сидіти, нахилившись уперед, вона не може ковтати, і в неї тече слина. Це невідкладний стан, який лікують лише в лікарні. Найчастіше епіглотит спричиняє бактерія Haemophilus influenzae типу b, від якої захищає щеплення в дитинстві^[12].

Діагностика

Більшість людей розпізнають ларингіт самостійно за зміною голосу, кашлем або болем у горлі. Лікар зазвичай ставить діагноз після розпитування й огляду горла, вух і носа; аналізи чи знімки при гострому ларингіті потрібні рідко^[2]. Якщо ж симптоми не минають або повертаються, треба знайти причину, і тоді можуть знадобитися такі обстеження:

• Мазок із горла (бактеріологічне дослідження, посів): зразок слизу беруть ватною паличкою із задньої стінки горла^[3]. Мікроби є в горлі й у здорових людей, тому значення має лише виявлення конкретного збудника, і при хронічному запаленні, якщо лікар підозрює бактеріальну інфекцію, посів рекомендують зробити до лікування^[13].
• Ларингоскопія: огляд гортані дзеркальцем або гнучким ендоскопом з камерою, який вводять через ніс. Це основний метод, коли симптоми тривають: лікар бачить набряк, почервоніння, вузлики, поліпи чи інші утворення на складках^[2]. Оглянути гортань варто, якщо захриплість не минає або не зменшується за 4 тижні, а за підозри на серйозну причину (курець, утворення на шиї, утруднене дихання, нещодавня операція чи інтубація) не чекаючи цього строку^[1].
• Біопсія: виконують, коли на складках помітне ущільнення чи утворення. Маленький фрагмент тканини відправляють до лабораторії, щоб виключити пухлину та інші захворювання.

Комп'ютерну чи магнітно-резонансну томографію через саму лише зміну голосу до огляду гортані не роблять^[1]. У більшості випадків достатньо догляду за голосом, а ліки призначають, коли знайдено конкретну причину.

Лікування і відновлення голосу

Гострий ларингіт зазвичай не потребує ліків. Основу лікування становлять відпочинок для голосу, зволожене повітря й достатнє пиття; антигістамінні, судинозвужувальні засоби, кортикостероїди й антибіотики загалом не потрібні, якщо не виявлено конкретного збудника чи іншої причини^[2].

Медикаментозна терапія

Препарати підбирають залежно від причини захворювання. У лікуванні можуть застосовуватися:

• Антибіотики: лише при підтвердженій бактеріальній інфекції й за рішенням лікаря. Міф: антибіотик швидше поверне голос. Насправді: за Кокранівським оглядом, при гострому ларингіті в дорослих антибіотики не покращували голос за об'єктивними вимірюваннями, а невелика користь для самопочуття не переважає побічних ефектів і ризику стійкості бактерій^[14]. Американська академія оториноларингології та хірургії голови й шиї (AAO-HNS) наполегливо радить не призначати їх при захриплості рутинно^[1].
• Протигрибкові засоби: при підтвердженому кандидозі гортані, який частіше буває в людей з ослабленим імунітетом.
• Кортикостероїди: зменшують набряк і запалення гортані, але рутинно до огляду гортані їх не призначають^[1]; інколи лікар-оториноларинголог (ЛОР-лікар) дає короткий курс при тяжкому набряку або людям, для яких голос є робочим інструментом.
• Знеболювальні: парацетамол або ібупрофен^[3], а також інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), як-от напроксен, зменшують біль і полегшують ковтання. Дітям і підліткам до 16 років аспірин не дають без призначення лікаря через ризик синдрому Рея^[15].
• Лікування причини хронічного ларингіту: при рефлюксі допомагають зміни харчування й способу життя та ліки, що знижують кислотність^[2], але призначати їх лише через захриплість, без огляду гортані, AAO-HNS не радить^[1]. При вузликах і подібних станах першим кроком є голосова (фонопедична) терапія з фахівцем із голосу, а операцію пропонують, якщо утворення не зменшується після консервативного лікування або є підозра на пухлину^[1].

Домашній догляд

Навіть без ліків відновлення може відбуватися швидше, якщо дотримуватися правильного режиму. Корисними будуть такі поради^[3]:

• Відпочинок для голосу: говорити якомога менше, не кричати, не співати і не шепотіти, щоб не напружувати складки.
• Рясне пиття: вода, теплі напої чи трав'яний чай зволожують слизову.
• Зволоження повітря: центральне опалення й кондиціонер сушать повітря, тому допоможе зволожувач або миски з водою в кімнаті.
• Полоскання теплою солоною водою: пів чайної ложки солі на склянку теплої води; розчин не ковтають. Маленьким дітям полоскання не підходить.
• Без диму й пилу: не курити, не перебувати в задимлених і запилених приміщеннях, не зловживати алкоголем і кавою.
• Не застосовувати судинозвужувальні засоби без потреби: вони пересушують горло й підсилюють подразнення^[2].

Людям, які користуються гормональними інгаляторами, після кожної інгаляції варто прополоскати рот водою або почистити зуби, а також користуватися спейсером: так рідше буває захриплість і молочниця в роті^[16].

Голосові складки потребують часу, щоб повністю відновитися, як м'язи після перевантаження. Тому після гострого ларингіту краще уникати надмірного говоріння навіть тоді, коли голос уже звучить краще.

Профілактика

Ларингіт не завжди можна попередити, проте зміна звичок і турбота про слизову гортані помітно зменшують ризик. Основні поради, які допомагають зберегти здоровий голос:

• Не курити та уникати місць із тютюновим димом: дим подразнює слизову й висушує голосові складки.
• Їсти невеликими порціями й не пізно ввечері: при рефлюксі NHS радить не їсти за 3–4 години до сну й підняти узголів'я ліжка на 10–20 см, щоб кислота не закидалася до горла^[7].
• Не прочищати горло надто часто: така звичка змушує складки різко змикатися й сама підтримує подразнення^[3].
• Уникати гострої їжі, якщо є рефлюкс: гострі й жирні страви належать до його частих провокаторів^[7].
• Обмежити алкоголь і каву: Міф: кава зневоднює і «сушить» горло. Насправді: у людей, які звикли до кави, чотири чашки на день не змінювали водний баланс порівняно з тією самою кількістю води^[17]. Обмежити каву, як і алкоголь, все ж варто тим, у кого вона провокує рефлюкс^[7].
• Підтримувати водний баланс: достатня кількість рідини зберігає слиз у горлі рідким і полегшує очищення дихальних шляхів.
• Мити руки й уникати контактів із хворими: за Кокранівським оглядом, регулярне миття рук зменшує кількість гострих респіраторних інфекцій приблизно на 14%^[18], а саме вони найчастіше закінчуються гострим ларингітом. Від грипу додатково захищає щорічне щеплення^[3].
• Робити перерви в роботі голосом: тим, хто багато говорить чи співає, варто давати голосу паузи протягом дня, говорити без крику й не перекрикувати шум.

Регулярне зволоження повітря, відпочинок для голосу й уважне ставлення до відчуттів у горлі допомагають запобігти запаленню навіть під час сезонних інфекцій.

Коли звертатися до лікаря

У більшості випадків ларингіт не становить небезпеки та минає без медичного втручання. Але якщо голос не відновлюється протягом двох тижнів або ларингіт повторюється знову й знову, варто звернутися до сімейного лікаря^[3]. Людям від 45 років зі стійкою захриплістю без зрозумілої причини Національний інститут охорони здоров'я та досконалості допомоги Великої Британії (NICE) радить направлення на обстеження для виключення раку гортані^[19], особливо якщо людина курить.

Звернутися до лікаря варто, якщо з'являються такі ознаки:

• Утруднене дихання: може свідчити про набряк гортані; у такому разі, як і при гучному свистячому звуці на вдиху (стридорі), слинотечі чи неможливості ковтати, треба негайно викликати швидку (103 або 112)^[3][12].
• Висока або стійка гарячка: може свідчити про ускладнення, наприклад бактеріальну інфекцію чи епіглотит^[12].
• Посилення болю й утруднене ковтання: сильний біль у горлі чи болісне ковтання потребують огляду в той самий день^[3].
• Кашель із кров'ю: небезпечний симптом, який вимагає негайного обстеження.
• «Гавкаючий» кашель або шумне дихання в дитини: так проявляється круп, і дитину варто показати лікареві^[10].

Якщо є сумніви, чи це звичайний ларингіт, краще звернутися по медичну допомогу. Лікар оцінить стан гортані, визначить причину захриплості та допоможе не пропустити перехід гострої форми в хронічну.

Поширені запитання

Чи може ларингіт бути симптомом COVID-19?

Так, і зовсім не рідко. У європейському дослідженні серед людей з легким і середньотяжким COVID-19 порушення голосу мали 26,8%, а частіше захриплість виникала в жінок і курців^[20]. Хрипота в таких випадках є наслідком запалення слизової при вірусній інфекції, а не окремою хворобою.

Чому не можна шепотіти під час ларингіту?

Шепіт здається щадним, але зазвичай створює більшу напругу в гортані. Коли 100 пацієнтів зі скаргами на голос оглянули ендоскопом під час звичайної мови і шепоту, у 69% шепіт посилював надмірне напруження м'язів над голосовими складками; лише в 13% він був легшим за звичайну мову^[21]. Тому найкраще мовчати або говорити тихо й спокійно, без напруження.

Чи переходить ларингіт у бронхіт або пневмонію?

Зазвичай ні. Але якщо людина вже має бронхіт чи пневмонію, інфекція може поширюватися й на гортань. У такому разі лікують насамперед основне захворювання.