Запах тухлих яєць, яким славиться сірководень, довго вважали лише ознакою отрути. Аж ось з'ясувалося, що організм сам виробляє сірководень у крихітних кількостях і використовує його як сигнальну молекулу для серця й судин, нервової, імунної системи, нирок і кишківника[1]. А запах роздавленого часнику дає алліцин, сірковмісна речовина, якою рослина захищається від мікробів[2]. Сірка взагалі трапляється в організмі частіше, ніж ми звикли думати.
Роль сірки в організмі
Сірка є одним із найпоширеніших мінеральних елементів в організмі після кальцію й фосфору. Майже вся вона надходить із білками: із 20 амінокислот, з яких складаються білки, сірку містять дві, метіонін і цистеїн. Метіонін організм не може синтезувати сам, тож він має надходити з їжею, а цистеїн утворюється з метіоніну[3].
Сірку містять і інші важливі речовини[4]:
- глутатіон, один із головних антиоксидантів клітин;
- таурин;
- S-аденозилметіонін, донор метильних груп для багатьох реакцій обміну;
- хондроїтин- і глюкозамінсульфати хряща.
Сірку містять також вітамін B1 й біотин, коензим A та гепарин. А дисульфідні містки між молекулами кератину роблять волосся й нігті міцними, і у волоссі є особливі білки з високим вмістом сірки[5].
Скільки сірки потрібно
Окремої норми сірки немає. Американські експерти з харчових норм не встановили для сульфату ні рекомендованого, ні верхнього рівня споживання, бо організм отримує сульфат із сірковмісних амінокислот, і потреба в ньому покривається, коли людина їсть достатньо білка[6]. Рекомендована кількість метіоніну й цистеїну разом становить 14 мг на кілограм маси тіла на день, тобто близько 1,1 г для людини вагою 70 кг. Білок містить 3–6% сірковмісних амінокислот, тож 75–85 г білка на день дають близько 3,5–4 г цих амінокислот[3].
Чи потрібно щодня отримувати 1–1,5 г сірки? Ні, такої норми не існує. Офіційних рекомендацій щодо сірки немає, а цифра близько 1,1 г стосується амінокислот метіоніну й цистеїну, а не чистої сірки[6][3]. Це добре встановлено.
Продукти, що містять сірку
Головні джерела сірки є водночас головними джерелами білка: м'ясо, риба, яйця, молочні продукти, бобові й горіхи. Невелику частку сірки в неорганічній формі дають часник, цибуля, броколі й брюссельська капуста[3]. Ще одне джерело сульфату становить питна вода: у середньому людина отримує близько 500 мг сульфату на день, переважно з їжею[6].
Сірку «витрачають» і ліки. Парацетамол приблизно на 35% виводиться у вигляді сполуки із сульфатом, тож прийом 4 г на добу забирає еквівалент близько 0,9 г сірковмісних амінокислот[3].
Чи буває нестача сірки
Як окремий діагноз нестача сірки не визнана. Потреба в ній покривається білковою їжею[6]. Тому твердження, що «нестача сірки» спричиняє акне, депресію чи атеросклероз, не мають доказів. Отримувати мало сірковмісних амінокислот можуть люди, які їдять дуже мало білка, зокрема при незбалансованому веганському харчуванні, але це питання достатності білка в раціоні[4].
Коротко: нестачі сірки як окремої хвороби не існує, а сірку організм отримує з білків, тож головне їсти достатньо білкової їжі.
Метіонін і гомоцистеїн
Коли метіонін перетворюється на цистеїн, утворюється проміжна речовина гомоцистеїн. Велике споживання метіоніну, 5–6 г на день, підвищує рівень гомоцистеїну в крові[3]. Високий гомоцистеїн пов'язують із хворобами серця, проте зниження його вітамінами B6, B9 та B12 у дослідженнях майже 45 тисяч людей не зменшило кількості інфарктів і смертей, хоча трохи знизило ризик інсульту[7].
Сульфат у воді
Високий вміст сульфату погіршує смак води й може діяти як проносне. Агентство з охорони довкілля США встановило для питної води естетичну межу 250 мг/л через солонуватий присмак[8]. Проносний ефект спостерігали в 62% людей, коли сульфату в колодязній воді було понад 1000 мг/л[6].
Сульфіти в їжі
Сполуки сірки широко використовують як консерванти, наприклад діоксид сірки E220 чи метабісульфіт натрію E223 у вині, сухофруктах і соках. У чутливих людей вони можуть спричиняти дерматит, кропив'янку, почервоніння, падіння тиску й діарею, аж до анафілаксії. Найчастіше страждають люди з астмою: чутливість до сульфітів мають 3–10% із них, причому ризик вищий у дітей і людей із тяжкою астмою, які залежать від гормональних препаратів[9].
Читайте:
МСМ і сірчані ванни для суглобів
Метилсульфонілметан (МСМ) продається як «органічна сірка» для суглобів. У невеликому дослідженні 50 людей з остеоартритом коліна 6 г МСМ на день протягом 12 тижнів трохи зменшили біль[10]. Але метааналіз трьох досліджень із 326 учасниками показав, що зменшення болю було невеликим, статистично недостовірним і клінічно незначущим[11].
Сірчані й мінеральні ванни теж використовують при остеоартриті. Кокранівський огляд 7 досліджень із 498 учасниками показав, що ванни з водою Мертвого моря та сірчані ванни зменшували симптоми одразу після курсу, але через 3 місяці ефект не зберігався, а якість доказів була низькою[12]. Для псоріазу систематичний огляд 22 досліджень різної якості припустив, що бальнеотерапія може зменшувати тяжкість висипань[13].
Чи лікує МСМ артрит? Ні, судячи з наявних даних. Метааналіз рандомізованих досліджень не знайшов клінічно значущого зменшення болю[11]. Даних уже чимало, але остаточного висновку вони не дають.
Сірка для шкіри
Мазі із сіркою використовують у дерматології давно. При корості Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) називають 5–10% сірчану мазь на вазеліні безпечним варіантом навіть для немовлят молодших за 2 місяці[14]. У ретроспективному дослідженні 10% сірчана мазь лікувала коросту навіть ефективніше, ніж 5% перметрин[15].
Для акне сірка входить до складу деяких засобів, але Кокранівський огляд 49 досліджень дійшов висновку, що докази її ефективності непевні[16].
Підсумок
Сірка є одним із найпоширеніших мінералів в організмі. Вона входить до складу амінокислот метіоніну й цистеїну, глутатіону, таурину, кератину, вітаміну B1 і біотину. Окремої норми сірки немає: потребу в ній покриває достатня кількість білка, а «дефіциту сірки» як хвороби не існує. МСМ і сірчані ванни мають слабкі докази користі для суглобів, сірчана мазь допомагає при корості, а сульфіти в їжі можуть спричиняти реакції в людей з астмою.
Джерела16
- Огляд. Wang R. Physiological implications of hydrogen sulfide: a whiff exploration that blossomed. Physiol Rev, 2012.
- Огляд. Borlinghaus J. та ін. Allicin, the Odor of Freshly Crushed Garlic: A Review of Recent Progress in Understanding Allicin's Effects on Cells. Molecules, 2021.
- Огляд. Nimni ME. та ін. Are we getting enough sulfur in our diet?. Nutr Metab (Lond), 2007.
- Огляд. Parcell S. Sulfur in human nutrition and applications in medicine. Altern Med Rev, 2002.
- Огляд. Alibardi L. Ultrastructural localization of hair keratins, high sulfur keratin-associated proteins and sulfhydryl oxidase in the human hair. Anat Sci Int, 2017.
- Довідник. Read. The National Academies Press.
- Мета-аналіз. Martí-Carvajal AJ. та ін. Homocysteine-lowering interventions for preventing cardiovascular events. Cochrane Database Syst Rev, 2017.
- Довідник. Secondary Drinking Water Standards: Guidance for Nuisance Chemicals. US EPA.
- Огляд. Vally H. та ін. Clinical effects of sulphite additives. Clin Exp Allergy, 2009.
- Дослідження. Kim LS. та ін. Efficacy of methylsulfonylmethane (MSM) in osteoarthritis pain of the knee: a pilot clinical trial. Osteoarthritis Cartilage, 2006.
- Мета-аналіз. Brien S. та ін. Meta-analysis of the related nutritional supplements dimethyl sulfoxide and methylsulfonylmethane in the treatment of osteoarthritis of the knee. Evid Based Complement Alternat Med, 2011.
- Мета-аналіз. Verhagen AP. та ін. Balneotherapy for osteoarthritis. Cochrane Database Syst Rev, 2007.
- Огляд. Moini Jazani A. та ін. Efficacy of hydrotherapy, spa therapy, and balneotherapy for psoriasis and atopic dermatitis: a systematic review. Int J Dermatol, 2023.
- Довідник. Clinical Care of Scabies. CDC.
- Дослідження. Ertugrul G. та ін. Comparison of sulfur ointment and permethrin treatments in scabies. Dermatol Ther, 2022.
- Мета-аналіз. Liu H. та ін. Evidence-based topical treatments (azelaic acid, salicylic acid, nicotinamide, sulfur, zinc, and fruit acid) for acne: an abridged version of a Cochrane systematic review. J Evid Based Med, 2020.