Вітамін B1

Наприкінці XIX століття в Ост-Індії тисячі людей хворіли на загадкову хворобу берібері: слабкість, оніміння ніг, набряки, задишка, а часто й смерть від серцевої недостатності. Лікарі шукали мікроб-збудник, але розгадку підказали кури. Голландський лікар Христіан Ейкман помітив, що птахи, яких годували білим шліфованим рисом, втрачали здатність ходити, а ті, кого годували нешліфованим, залишалися здоровими. Його наступник Геррит Грейнс зробив сміливий висновок: у їжі є невідомі речовини, без яких не може працювати нервова система. У 1926 році цю речовину вперше виділили в чистому вигляді, а в 1936-му — синтезували. Її назвали тіаміном^[1].

Ця історія — не лише про минуле. Там, де основою харчування є білий рис чи борошно, берібері трапляється й досі, а в розвинених країнах дефіцит тіаміну загрожує передусім людям з алкогольною залежністю й після операцій на шлунку^[2].

Навіщо організму тіамін

Тіамін — водорозчинний вітамін групи B. В організмі він перетворюється на активну форму, яка допомагає ферментам «спалювати» глюкозу й отримувати з неї енергію^[3]. Тому від нестачі тіаміну першими страждають ті органи, які витрачають найбільше енергії: мозок, нерви й серце. Тіамін також бере участь у проведенні нервових імпульсів і підтримці оболонок нервових волокон^[2].

Запасів тіаміну в організмі небагато, а надлишок швидко виводиться із сечею. Тож він має надходити з їжею постійно, і при повному припиненні надходження дефіцит може розвинутися вже за кілька тижнів^[3].

Де шукати тіамін

Історія з рисом пояснює головне правило: тіамін зосереджений в оболонці зерна, тож при шліфуванні й очищенні він втрачається. Білий рис без збагачення містить у кілька разів менше тіаміну, ніж нешліфований^[2]. Ось скільки тіаміну в популярних продуктах:

Дані — USDA FoodData Central^[4]. Свинина — найкраще м'ясне джерело тіаміну: 100 г корейки покривають майже всю денну потребу. Серед рослинних продуктів лідирують насіння соняшника, горіхи, вівсянка й цільнозерновий хліб. А от варений білий рис, якщо його не збагачували, дає тіаміну майже нуль.

Помітну кількість тіаміну дають і морепродукти: 85-грамова порція форелі містить близько 0,4 мг, мідій 0,3 мг, тунця 0,2 мг. Порція збагачених сніданкових пластівців може містити 1,2 мг, тобто всю добову норму дорослого чоловіка^[3]. Менше вітаміну, але все ж трохи, є в яйцях, картоплі, цвітній капусті, спаржі, апельсинах і кейлі.

Тіамін чутливий до приготування: він руйнується при тривалому нагріванні й переходить у воду, у якій вариться їжа^[3]. Тому крупи краще варити в такій кількості води, яка повністю вбереться, а відвар від бобових чи овочів — використовувати для супу. Пара, запікання чи швидке обсмажування без великої кількості води зберігають більше вітаміну, ніж тривале кип'ятіння.

Читайте:

Значення та джерела вітамінів групи B для здорового організму

Вітаміни групи В беруть участь у виробленні енергії, роботі імунітету та нервової системи. Наслідки для здор...

Скільки тіаміну потрібно

Потреба в тіаміні залежить від того, скільки енергії ми витрачаємо: чим більше калорій, тим більше глюкози треба «переробити». Тому Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) встановило норму у вигляді 0,1 мг тіаміну на кожен мегаджоуль енергії раціону^[5]. Для більшості дорослих це близько 0,8–1,2 мг на день — стільки, скільки є в порції свинини чи жмені насіння соняшника з вівсянкою на сніданок.

Національні інститути здоров'я США (NIH) наводять рекомендовані норми споживання за віком і статтю: дорослим чоловікам потрібно 1,2 мг тіаміну на день, жінкам 1,1 мг, а під час вагітності й грудного вигодовування потреба зростає до 1,4 мг^[3]. Добові норми тіаміну, мг:

*Для немовлят наведено адекватне споживання (AI), бо даних для встановлення точної норми недостатньо. Джерело: NIH Office of Dietary Supplements^[3].

При різноманітному харчуванні набрати цю кількість нескладно. Набагато частіше проблема не в тому, що тіаміну мало в тарілці, а в тому, що він погано засвоюється або швидко втрачається.

Кому загрожує дефіцит

Найчастіша причина дефіциту тіаміну в розвинених країнах — алкоголь. Він заважає тіаміну всмоктуватися в кишківнику, а люди з алкогольною залежністю до того ж часто погано харчуються^[3]. До групи ризику також належать^[3]:

• люди після баріатричних операцій (зменшення шлунка для схуднення), особливо якщо після операції часто блюють;
• люди з цукровим діабетом, у яких тіамін швидше виводиться із сечею;
• літні люди, які погано харчуються;
• люди з ВІЛ-інфекцією;
• люди із серцевою недостатністю, які довго приймають сечогінні препарати (фуросемід та інші), що посилюють виведення тіаміну;
• вагітні й жінки, які годують груддю: їхня норма зростає до 1,4 мг на день^[3];
• пацієнти з хронічною хворобою нирок на діалізі: під час такого лікування рівень тіаміну може знижуватися^[6];
• ті, хто має анорексію або виснажений тривалим голодуванням; ризик особливо великий, коли після виснаження харчування відновлюють (рефідинг-синдром, або синдром відновленого харчування)^[6][2];
• онкологічні пацієнти, які отримують фторурацил: на тлі цього препарату описані випадки берібері та енцефалопатії Верніке^[3].

Крім того, дефіцит загрожує при тривалому блюванні, зокрема при тяжкому токсикозі вагітних, при хронічній діареї та хворобах кишківника з порушенням всмоктування, як-от целіакія чи хвороба Крона^[7].

Коротко: про тіамін варто подбати людям, які зловживають алкоголем, перенесли операцію на шлунку, мають діабет, серцеву недостатність чи тривале блювання.

Берібері й синдром Верніке-Корсакова

Що відбувається, коли тіаміну не вистачає довго? Перші ознаки неспецифічні, а з часом до них додаються серйозніші^[3][2]:

• втома й дратівливість;
• втрата апетиту та схуднення без змін у харчуванні;
• сплутаність думок і погіршення короткочасної пам'яті;
• слабкість у м'язах, особливо в ногах або руках;
• прискорене серцебиття, збільшення серця;
• задишка, особливо після навантаження;
• набряки, найчастіше на ногах.

Далі розвивається берібері, та сама хвороба з Ост-Індії. Суха форма вражає нерви: з'являються оніміння й печіння в ногах, м'язова слабкість, людині стає важко ходити. Волога форма вражає серце: виникають набряки, задишка, прискорене серцебиття, серцева недостатність^[2].

Найнебезпечніший наслідок дефіциту — синдром Верніке-Корсакова. Його перша, гостра фаза — енцефалопатія Верніке: порушення руху очей, хитка хода й сплутаність свідомості. Це загрозливий для життя стан, який потребує негайного лікування. Якщо його пропустити, може розвинутися синдром Корсакова: людина втрачає здатність запам'ятовувати нове й мимоволі «заповнює» прогалини в пам'яті вигаданими історіями^[7].

Коротко: тривалий дефіцит тіаміну вражає нерви й серце, а гостра енцефалопатія Верніке — невідкладний стан, який лікують тіаміном якомога швидше.

Що заважає засвоювати тіамін

Деякі продукти містять речовини, які руйнують тіамін або заважають його використанню. Це чай і кава, а також сира риба й морепродукти, у яких є фермент тіаміназа^[2]. Для людини з нормальним раціоном чашка кави чи суші раз на тиждень не становлять проблеми. Ризик з'являється тоді, коли таких продуктів дуже багато, а тіаміну в раціоні мало. Подібно діє жування бетелю: у дослідженні на північному сході Таїланду відмова від цієї звички покращувала тіаміновий статус, а після її відновлення показники знову погіршувалися^[8].

Тіаміну потрібен і помічник — магній: без нього вітамін не перетворюється на активну форму. Тому при дефіциті тіаміну лікарі перевіряють і рівень магнію^[2].

Чи потрібні добавки

Здоровій людині з різноманітним раціоном добавки тіаміну не потрібні. Для тіаміну не встановлено верхньої безпечної межі, бо випадків отруєння тіаміном з їжі чи добавок не описано: надлишок просто виводиться із сечею^[3]. Але й «енергії» додаткові дози тіаміну людині без дефіциту не дають.

Добавки й лікувальні дози тіаміну потрібні людям з груп ризику, особливо при алкогольній залежності, після баріатричних операцій і при ознаках дефіциту. Дозу й форму (таблетки чи ін'єкції) визначає лікар. Тіамін зазвичай добре переноситься; серед описаних побічних ефектів є нудота й кропив'янка, а анафілаксію спостерігали після ін'єкційного введення^[6]. Тіамін часто входить до комплексів вітамінів групи B.

Коротко: тіамін безпечний, але «для бадьорості» не працює; добавки потрібні тим, хто входить до груп ризику.