Перелом статевого члена: причини, симптоми, лікування

У спокої оболонка, що обгортає печеристі тіла статевого члена, має товщину близько 2 мм, а під час ерекції розтягується і стоншується до 0,25–0,5 мм^[1]. Тому орган без жодної кістки все ж може «зламатися»: різкий згин на піку ерекції розриває цю тонку оболонку з характерним хрускотом. Травма рідкісна, але від того, як швидко чоловік потрапить на операційний стіл, залежить, чи залишиться статевий член рівним і чи збережеться ерекція^[2].

Будь-яке пошкодження статевих органів лякає й бентежить, особливо коли воно сталося під час сексу. Проте сором тут поганий порадник: біль, хрускіт і раптова втрата ерекції означають серйозне ушкодження, з яким треба їхати до лікаря одразу.

Що таке перелом статевого члена

Перелом статевого члена є умовною назвою, адже кісток у пенісі немає^[3]. У побуті кажуть «зламав член» чи «перелом пеніса», а точний медичний опис травми звучить як розрив білкової оболонки печеристого тіла^[1]. Білкова оболонка (лат. tunica albuginea) є міцним волокнистим футляром навколо тканин, які наповнюються кров'ю під час ерекції, і саме вона надає статевому члену твердості. Коли ерегований член різко згинають або вдаряють, оболонка не витримує тиску і розривається. У цю мить людина часто чує хрускіт або клацання^[1].

Усередині пеніса розташовані три трубчасті структури. Два печеристі (кавернозні) тіла проходять уздовж верхньої частини органа, а губчасте тіло тягнеться знизу й охоплює сечівник (уретру), канал, яким виходять сеча і сперма^[3]. Рветься саме білкова оболонка печеристого тіла (іноді обох), а в 10–22% пацієнтів одночасно ушкоджуються губчасте тіло або сечівник^[1].

Коли статевий член наповнений кров'ю, тиск усередині високий, а розтягнута оболонка стає в кілька разів тоншою. Різкий згин чи удар у цей момент перевищує її міцність: виникає розрив, різкий біль, і ерекція зникає. Такий розрив і називають переломом статевого члена.

Точної статистики немає. За різними оцінками, перелом трапляється в одного з 10 тисяч або навіть одного зі 100 тисяч чоловіків^[3]. Аналіз звернень до відділень невідкладної допомоги США дав приблизно 1 випадок на 100 тисяч чоловіків на рік^[4]. Справжня кількість, імовірно, більша: багато хто не розуміє, що це невідкладний стан, і через збентеження не йде до лікаря^[3].

Коротко: перелом статевого члена потребує невідкладної допомоги. Без операції часто залишаються викривлення і стійкі проблеми з ерекцією, тому до лікаря їдуть одразу, навіть якщо біль стих.

Симптоми і прояви

Після перелому статевого члена все відбувається дуже швидко: ерекція миттєво зникає, з'являється сильний біль, а член набрякає через гематому, що наростає^[1]. Набряклий, синюшно-фіолетовий і вигнутий набік орган лікарі образно називають «деформацією баклажана»^[5]. Якщо порвалася ще й глибока фасція статевого члена, кров може розтікатися аж до низу живота^[1]. Ознаки зазвичай настільки виражені, що більшість чоловіків одразу розуміють: сталося щось серйозне.

Основні симптоми виглядають так^[3]:

• Звук під час травми: різке клацання або хрускіт у момент удару чи згинання.
• Втрата ерекції: настає миттєво й супроводжується різким болем.
• Синці та набряк: з'являються через крововилив під шкіру, тобто гематому.
• Кров у сечі або кров із зовнішнього отвору сечівника: разом з утрудненим сечовипусканням свідчить, що травмовано ще й сечівник^[6].
• Біль при сечовипусканні: виникає через подразнення або розрив сечівника.
• Неможливість помочитися при повному сечовому міхурі: класична ознака повного розриву сечівника^[1].

Біль після травми буває таким сильним, що до статевого члена неможливо торкнутися. Іноді він швидко минає, а іноді тримається довго^[3]. Стихлий біль не означає, що травма несерйозна: розрив залишається, і без лікування на його місці утворюються рубці. Від інших причин, через які болить після сексу або виникає кровотеча під час сексу, перелом відрізняє поєднання хрускоту, миттєвої втрати ерекції та набряку, що швидко збільшується.

Причини перелому

Така травма виникає лише тоді, коли статевий член перебуває в стані ерекції: тканини напружені, а оболонка максимально стоншена. У метааналізі 58 досліджень, що охопили 3213 пацієнтів, статевий акт спричинив 48% переломів, а мастурбація та примусове згинання разом 39%^[2]. Співвідношення залежить від регіону: у західних країнах переважає секс, у східних частіше трапляються переломи від силового згинання^[7].

Найпоширеніші причини такі^[3]:

• Під час статевого акту: член вислизає і з розгону вдаряється об лобкову кістку чи промежину партнера, і оболонка розривається миттєво.
• Груба або надмірна мастурбація: різкі рухи можуть сильно зігнути ерегований член.
• Побутові травми: падіння на ерегований член, перевертання на нього уві сні, удар об стіну чи двері в темному приміщенні.
• Такаандан: звичка, поширена на Близькому Сході та в Центральній Азії, коли ерекцію навмисно «збивають» різким згинанням члена. У дослідженні 172 випадків з іранського Керманшаха саме такаандан був найчастішим механізмом перелому^[8].

Переломи частіше трапляються в чоловіків до 40 років з активним статевим життям^[3]. Що міцніша ерекція, то вищий тиск усередині і то тонша оболонка. В аналізі понад 5800 госпіталізацій з приводу перелому статевого члена в пацієнтів частіше траплялося зловживання алкоголем чи іншими психоактивними речовинами: 26,4% проти 18,1% у контрольній групі^[9].

Діагностика

Найчастіше уролог ставить діагноз уже після розпитування та огляду: набряк, деформація, синюшний колір шкіри, інколи під пальцями відчувається сам розрив оболонки^[1]. Обстеження потрібні, коли картина неясна, а також щоб оцінити розмір розриву і стан сечівника.

До основних методів діагностики належать:

• Ультразвукове дослідження (УЗД): допомагає побачити місце і розмір розриву оболонки^[3].
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): дає найдетальнішу картину і точніше за ультразвук виявляє розрив, проте доступна не скрізь^[1].
• Ретроградна уретрографія: рентгенівський знімок сечівника після введення контрасту через його зовнішній отвір. Її роблять, якщо є видима кров у сечі або інші ознаки розриву сечівника; під час операції сечівник можуть також оглянути гнучким цистоскопом^[1].

Схожі прояви дає так званий хибний перелом, наприклад розрив поверхневої вени статевого члена без ушкодження оболонки^[10]. На нього вказують відсутність хрускоту і поступове зникнення ерекції. Розпізнати хибний перелом важливо, щоб уникнути непотрібної операції^[1].

Лікування

Справжній перелом статевого члена лікують хірургічно: Європейська асоціація урологів дає цій рекомендації найвищу силу^[1]. Уролог знаходить розрив і зашиває білкову оболонку розсмоктувальними нитками, а також перевіряє сечівник^[3]. Якщо розірваний і він, його відновлюють під час тієї ж операції, і після такого негайного відновлення звуження сечівника розвивається лише у 2% випадків. Систематичний огляд, на який посилається асоціація, радить оперувати протягом 24 годин після звернення, але й пізнє звернення не є причиною відмовлятися від операції^[1][11]. Після втручання зазвичай потрібне коротке перебування в стаціонарі^[12].

Буває, що обстеження показує цілу оболонку, наприклад при забої чи розриві поверхневої вени. Тоді операція не потрібна, і лікування консервативне, під контролем лікаря^[1].

До таких заходів належать^[3]:

• Холодові компреси: прикладають, щоб зменшити біль і набряк.
• Сечовий катетер (катетер Фолея): тонка трубка в сечовому міхурі забезпечує відтік сечі, якщо набряк або забій сечівника заважають мочитися.
• Знеболювальні засоби: нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) або парацетамол.

Намагатися обійтися без операції при справжньому розриві небезпечно. За метааналізом, у прооперованих чоловіків значно рідше трапляються еректильна дисфункція, викривлення та болісні ерекції, ніж після консервативного лікування^[2]. Без ушивання оболонки рубцювання та викривлення розвиваються приблизно в 35% чоловіків, а порушення ерекції до 62%^[1].

Можливі ускладнення після операції

Навіть після успішного хірургічного втручання можливі ускладнення. Їх описують у до 20% пацієнтів, і найчастіше це ущільнення або вузлики на місці шва (13,9%); викривлення (2,8%) та еректильна дисфункція (1,9%) трапляються значно рідше^[1]. Більшість ускладнень пов'язані із загоєнням і формуванням рубцевої тканини.

До можливих ускладнень належать^[3]:

• Викривлення статевого члена: наслідок нерівномірного рубцювання тканин.
• Ослаблення тканин і нориця (фістула): рідкісний стан, коли на місці слабкої тканини утворюється патологічний отвір.
• Болісні ерекції: можуть турбувати в період загоєння.
• Еректильна дисфункція: може виникнути навіть після операції; частіше в чоловіків, старших за 50 років, і тоді, коли розірвані обидва печеристі тіла^[1].

Якщо чоловік звертається вчасно, прогноз зазвичай сприятливий, а більшість ускладнень після операції не заважають статевому життю.

Відновлення та сексуальна активність

Після виписки лікування не завершується. Потрібні повторні огляди, щоб лікар переконався, що тканини загоюються правильно і проблем із сечовипусканням немає^[3]. У перші дні після операції можливі дискомфорт, синці та помірний біль.

Від будь-якої сексуальної активності, включно з мастурбацією, утримуються щонайменше місяць^[3]. Часто радять 4–6 тижнів без сексу та важких фізичних навантажень^[12]. У цей час стежать за ерекціями: як вони відновлюються, чи немає болю або викривлення. До статевого життя повертаються лише після дозволу лікаря.

Поспіх може призвести до повторного ушкодження на місці шва. Травма статевих органів нерідко зачіпає і психіку: страх повторення чи тривога перед близькістю можуть заважати сексу навіть після загоєння. Європейська асоціація урологів радить зважати на такі наслідки і за потреби рано залучати психолога^[1], особливо якщо подія переживається як психологічна травма.

Прогноз

Якщо перелом статевого члена лікують вчасно, результат зазвичай добрий: операція успішна більш ніж у 90% випадків^[3], і до 90% чоловіків повністю відновлюють ерекцію^[12]. Після загоєння біль минає, а форма статевого члена здебільшого залишається природною.

Зовсім інша ситуація, якщо травму залишити без лікування. Нелікований перелом може залишити викривлення, рубцеву тканину, проблеми із сечовипусканням і втрату здатності до ерекції^[3]. Ці зміни з часом стають стійкими, і виправити їх значно важче, ніж зашити свіжий розрив.

Читайте:

Що таке парафімоз

Парафімоз, або защемлення голівки статевого члена крайньою плоттю: чим він відрізняється від фімозу, чому ви...

Профілактика

Ризик знижує контроль рухів під час ерекції. Найчастіше травма стається, коли член вислизає під час статевого акту, а рух триває за інерцією^[3]. У метааналізі 12 досліджень (490 пацієнтів) переломи значущо частіше були пов'язані з позами, у яких домінує чоловік: «ззаду» і «чоловік зверху»; для пози «жінка зверху» такого зв'язку не виявили^[13].

Щоб запобігти травмі, допомагають кілька простих правил^[3]:

• Керувати рухами: направляти член рукою, якщо він вислизнув або змінюється поза, і не робити різких поштовхів навмання.
• Використовувати лубрикант (змазку): він зменшує тертя і ризик випадкового згинання.
• Обережність у позах без зорового контакту, передусім «ззаду»: у бразильській серії з 216 переломів усі чотири травми під час анального сексу сталися саме в цій позі^[14].

З віком ерекції можуть ставати м'якшими, а м'якший член легше випадково зігнути під час сексу. Тому про ослаблення ерекції варто сказати лікарю: він може призначити інгібітори фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ-5), як-от силденафіл, тадалафіл, варденафіл чи аванафіл, що посилюють приплив крові до статевого члена^[3]. Дозу підбирає лікар, бо засоби від еректильної дисфункції можуть спричинити пріапізм, тобто болісну ерекцію, що не минає годинами^[15].

Коли звертатися до лікаря

Травму ерегованого члена не можна залишати без уваги: якщо є біль чи набряк, потрібен негайний огляд, навіть якщо біль зменшився або зовнішні прояви здаються незначними. З ознаками перелому їдуть до найближчого приймального відділення^[3].

Негайно звертайтеся по допомогу, якщо після травми ерегованого члена є такі ознаки^[3]:

• Травма під час ерекції: супроводжується різким болем або характерним клацанням.
• Набряк або кров у сечі: можуть свідчити про пошкодження внутрішніх тканин чи сечівника.
• Труднощі із сечовипусканням: біль або неможливість помочитися.
• Відсутність ерекції або біль під час неї: ознака можливого розриву оболонки.
• Зміна кольору шкіри: червоний, фіолетовий, синій чи майже чорний відтінок указує на крововилив.

Після операції до лікаря звертаються при сильному болі, кровотечі або ознаках інфекції, як-от озноб, гарячка чи головний біль^[3]. Такі стани потребують швидкої оцінки, щоб загоєння не ускладнилося.