Клізма: види, проведення та можливі ризики

Аптечна фосфатна клізма зазвичай спрацьовує за 1–5 хвилин^[1]. Так швидко не діє жодна таблетка від закрепу, тож клізму легко сприйняти як нешкідливу побутову дрібницю. Але в систематичному огляді побічних ефектів таких клізм автори нарахували 12 смертей. Дві третини постраждалих були молодші за 18 років, ще чверть старші за 65, а майже всі ускладнення пов'язані з порушенням водно-сольового балансу^[2]. Клізма стоїть на межі між домашнім засобом і медичною маніпуляцією, і правила в неї медичні.

Що таке клізма і для чого її застосовують

Клізма означає введення рідини в пряму кишку, нижній відділ товстої кишки; під час деяких обстежень разом із рідиною вводять трохи повітря^[3]. Рідина розтягує кишку і запускає рефлекс, через який з'являється позив до випорожнення^[4]. Найчастіше клізму роблять при закрепі (у побуті часто кажуть «запор», хоча українською правильно «закреп»). Її також використовують для підготовки до обстежень і для введення ліків. Вдома для цього беруть гумову грушу (спринцівку), для великого об'єму рідини кружку Есмарха, а в аптеках продають готові одноразові клізми у флаконі з наконечником.

У медичній практиці клізми вважають допоміжним методом. При закрепі до них вдаються, коли не допомогли зміни в харчуванні, рух і проносні засоби, які приймають усередину^[4]. Клізма потрібна і при каловій пробці, коли щільний кал застряг у кишці й сам не виходить: це значно м'якший спосіб, ніж видаляти пробку хірургічно^[4]. Її можуть призначити перед операціями на кишківнику та перед обстеженнями. Перед колоноскопією кишківник зазвичай очищують проносним, яке п'ють^[5], а перед гнучкою сигмоскопією, оглядом лише нижньої частини товстої кишки, часто досить однієї фосфатної клізми вдома^[6]. Ще одне призначення: ліки, які діють місцево в кишці або всмоктуються через слизову прямої кишки.

Щоденним доглядом за кишківником клізма не є. Це інструмент із чіткими показаннями, який застосовують, коли інші підходи не спрацювали або потрібна спеціальна підготовка до обстеження чи лікування.

Типи клізм

Клізми розрізняють за складом розчину, метою та об'ємом. Малооб'ємні, до 500 мл, очищують нижню частину товстої кишки, великооб'ємні, від 500 до 1000 мл, заходять вище^[4]. За призначенням виділяють чотири основні види.

Очисна клізма

Її мета полягає в тому, щоб швидко звільнити нижні відділи кишківника. Таку клізму роблять при закрепі та перед деякими обстеженнями. Аптечні очисні клізми найчастіше містять фосфати натрію (сольовий розчин, що притягує воду в кал), гліцерин або бісакодил, який посилює перистальтику; у лікарні використовують і звичайну воду^[4]. Після введення рідина швидко збуджує перистальтику, і кишківник виводить розчин разом із каловими масами. Домашні «рецепти» з милом, оцтом, молоком чи кавою ніхто не перевіряв на безпечність, і вони можуть подразнити або травмувати кишку^[4]. Мило й оцтова кислота входять до переліку речовин, що спричиняють хімічний коліт, тобто опік слизової товстої кишки^[7].

Утримувальна клізма

Рідину з такої клізми не випускають одразу: її тримають усередині стільки, скільки вказано в інструкції. Класичний приклад цього виду, масляна клізма, змащує кишку й кал, щоб він легше вийшов^[4]. До неї вдаються, коли кал дуже твердий і сухий. Утримувальними є й лікувальні клізми: ліки мають встигнути подіяти на слизову.

Барієва клізма (іригоскопія)

Це діагностична процедура, яка до лікування закрепу стосунку не має. Українською її називають іригоскопією. Через трубку в пряму кишку вводять рідину з сульфатом барію, яка робить стінки кишки видимими на рентгенівському знімку; іноді додають трохи повітря, щоб розправити кишку (подвійне контрастування)^[3]. Так лікар бачить поліпи, пухлини, дивертикули, звуження чи непрохідність. Сьогодні іригоскопію роблять рідко, частіше обирають колоноскопію або КТ-колонографію^[3]. У дослідженні SIGGAR з 3838 пацієнтами з тривожними симптомами КТ-колонографія частіше знаходила колоректальний рак або великі поліпи (7,3% проти 5,6%) і пропустила 3 раки з 45, тоді як барієва клізма 12 з 85^[8].

Лікувальна (лікарська) клізма

Через пряму кишку вводять і ліки, щоб вони діяли просто на місці запалення. Так лікують, наприклад, виразковий коліт^[4]. При виразковому проктиті, коли запалена лише пряма кишка, метааналіз 53 досліджень показав: місцеві препарати 5-аміносаліцилової кислоти (месалазин) і кортикостероїди частіше за плацебо приводять до ремісії^[9]. Ректально вводять і ліки для всього організму, коли ковтати неможливо: при блюванні, судомах, перед операцією. Проте через пряму кишку більшість ліків всмоктується повільніше й у меншій кількості, ніж із шлунка й кишківника після ковтання^[10].

Підготовка до проведення клізми

Щоб процедура пройшла безпечно і комфортно, підготуйтеся заздалегідь.

Насамперед подбайте про чистоту. Стерильності домашня клізма не потребує, але все, що торкається тіла, має бути чистим, бо брудне приладдя може занести бактерії^[4]. Багаторазову грушу чи наконечник ретельно мийте; одноразові аптечні набори в цьому плані зручніші.

Наконечник змащують, щоб він легко ввійшов і не травмував слизову. Підійде вазелін або медичний гель^[4]. Розчин має бути кімнатної температури: надто гаряча чи холодна рідина спричиняє біль^[4].

Перед обстеженнями лікар дає окремі інструкції щодо харчування. Перед іригоскопією, наприклад, 1–3 дні дотримуються дієти з прозорих рідин: вода, бульйон, чай, проціджені соки^[3]. Для домашньої клізми таких вимог немає, але перед процедурою зручно помочитися, бо далі доведеться якийсь час лежати й утримувати рідину.

Місце підготуйте біля туалету й підстеліть рушник або пелюшку на випадок протікання^[4]. Наскільки глибоко вводити наконечник, вказано в інструкції до набору; силою його не просувають^[4].

Як правильно робити клізму

Процедура трохи відрізняється залежно від того, де її проводять: у медичному закладі чи вдома.

У медичному закладі

Якщо людина ніколи раніше не робила клізму, має тяжкий закреп чи калову пробку, безпечніше провести процедуру в лікарні чи поліклініці. Там її роблять фахівці, які можуть виконати й обстеження на кшталт іригоскопії. Медичний працівник також пояснить, як надалі користуватися аптечними наборами вдома.

Вдома

Вдома головне правило одне: точно дотримуватися інструкції до конкретного набору, бо набори відрізняються^[4]. Загальні кроки виглядають так:

• Підготовка місця: оберіть спокійне місце біля туалету, підстеліть рушник і тримайте поруч годинник, щоб знати, коли має з'явитися позив^[4].
• Гігієна: ретельно вимийте руки, зніміть одяг з нижньої частини тіла.
• Положення тіла: лікарняні інструкції радять лягти на лівий бік і підтягнути коліна до грудей^[6]; пряма і сигмоподібна кишка вигинаються ліворуч, тож рідина затікає легше. Cleveland Clinic допускає й інший бік, якщо так зручніше вводити наконечник робочою рукою^[4].
• Введення наконечника: змастіть його й обережно введіть у пряму кишку; якщо відчуваєте опір або біль, зупиніться^[6].
• Випускання рідини: повільно стискайте флакон чи грушу, доки не введете кількість, указану в інструкції, потім акуратно вийміть наконечник. Зайва рідина може пошкодити кишку^[4].
• Очікування ефекту: полежте спокійно, доки розчин не подіє. Фосфатну клізму перед обстеженням просять утримати хоча б 2–5 хвилин^[6].

Якщо під час процедури виникає сильний біль, її зупиняють. Нормальним вважається лише легкий дискомфорт. Будь-які незвичні симптоми після клізми потребують консультації лікаря.

Результати та очікуваний ефект

Результат залежить від виду клізми та її мети. Більшість клізм дає полегшення в межах від кількох хвилин до години, найчастіше до 15 хвилин, тож першу годину краще залишатися поблизу туалету^[4].

При очисній клізмі позив з'являється майже одразу. Кишківник виводить рідину разом із каловими масами, і може бути кілька повторних випорожнень упродовж найближчих годин. Якщо після фосфатної клізми позиву немає 5 хвилин, варто спробувати спорожнити кишківник, а якщо за 30 хвилин рідина так і не вийшла, слід звернутися до лікаря, бо можливе зневоднення^[1].

Утримувальна клізма працює м'якше: розчин спершу розм'якшує і змащує кал, а позив з'являється пізніше. Аптечна клізма з мінеральною олією зазвичай спрацьовує за 2–15 хвилин^[11].

Після барієвої клізми головний результат полягає в знімках кишківника. Кілька днів після обстеження кал буває білим, і це нормально; цим він відрізняється від світлого чи білого калу без видимої причини. Протягом 2–4 днів радять пити більше рідини, а якщо кал став твердим, запитати лікаря про проносне^[3].

Лікувальна клізма не призначена для очищення. Її ефект полягає в тому, що ліки потрапляють просто на слизову прямої кишки, а деякі з них всмоктуються і діють на весь організм.

Якщо після будь-якої клізми результату немає або з'являються кров, біль чи інші незвичні симптоми, це сигнал негайно звернутися по допомогу.

Що каже наука про клізми

Для лікування закрепу і підготовки до обстежень клізми працюють, хоча й залишаються допоміжним засобом. А от регулярне «очищення організму» клізмами доказів не має. Ідея спирається на стару теорію «автоінтоксикації», за якою речовини з калу всмоктуються й отруюють тіло, і жодних підтверджень цієї теорії немає^[12]. Те саме стосується салонної гідроколонотерапії, яка промиває всю товсту кишку.

Міф: після незвичного кольору калу кишківник треба «вичистити» клізмою. Насправді: барвник, через який буває, наприклад, синій кал, виходить сам зі звичайними випорожненнями, досить прибрати з раціону його джерело^[13].

Коротко: для «детоксу» клізми не потрібні, а саморобні розчини додають ризику. У систематичному огляді кавових клізм знайшли 9 описів ускладнень, здебільшого коліту після процедури вдома, і жодного дослідження, яке показало б користь^[14].

Сучасна медицина визнає клізми корисними в певних випадках: для полегшення закрепу, очищення перед операціями чи обстеженнями та введення ліків. Доказів, що вони покращують загальний стан організму, немає.

Потенційні ризики і протипоказання

Клізма безпечна, якщо робити її правильно і за показаннями, але помилки трапляються^[4]. Тому варто знати, які ризики вона несе і коли її робити не можна.

Можливі ускладнення

Порушення техніки або занадто часте використання клізми може спричинити низку проблем. Найчастіші з них:

• Перфорація кишки: розрив стінки прямої чи сигмоподібної кишки через грубе введення наконечника або надлишок рідини^[4]. Це небезпечно для життя, бо може розвинутися перитоніт. Серед 13 пацієнтів хірургічного відділення з перфорацією після клізми троє померли, і в усіх трьох діагноз поставили запізно^[15].
• Пошкодження слизової: проявляється болем, подразненням або кровотечею після процедури. Яскраво-червона кров у калі після клізми може свідчити про надрив прямої кишки^[4].
• Залежність кишківника: інструкції до аптечних клізм попереджають, що надмірне чи тривале використання може зробити випорожнення залежним від них^[11]. Якісних досліджень цього ефекту немає, а для проносних у рекомендованих дозах страх «звикання» не підтвердився^[12]. Реальніша проблема в тому, що часті клізми знімають симптом і відкладають пошук причини закрепу^[4].
• Інфекційні ризики: нечисте приладдя або саморобні розчини можуть занести бактерії в кишківник^[4].
• Порушення водно-сольового балансу: головна небезпека фосфатних клізм. У згаданому огляді 68% людей з ускладненнями мали супутні хвороби, найчастіше порушення моторики кишківника, хвороби серця і ниркову недостатність^[2]. Фосфати, натрій і кальцій належать до електролітів, від рівня яких залежить робота серця, м'язів і нервів.

Фактори ризику

Деякі групи людей вразливіші до ускладнень після клізми:

• Літні люди: у лікарні, де пацієнтам із тяжким закрепом робили фосфатні клізми, перфорація трапилася в 1,4% випадків, а 30-денна смертність становила 3,9%. Коли клізми стали призначати рідше й без фосфату натрію, ці показники знизилися до 0 і 0,7%^[16]. У дослідженні з перфораціями 10 із 13 пацієнтів жили в будинках для літніх людей^[15].
• Діти: фосфатні клізми дітям до 2 років протипоказані, а дітям від 2 до 11 років використовують лише дитячі форми^[1].
• Люди з ослабленим імунітетом: організм гірше справляється з бактеріями, які може занести клізма^[4].
• Пацієнти з гемороєм чи випадінням прямої кишки: механічний вплив може посилити симптоми, тому наконечник вводять особливо обережно^[4].
• Люди після операцій на кишківнику: ослаблена тканина легше розривається, якщо ввести забагато рідини^[4].

Коли клізму застосовувати не можна

Є стани, за яких клізма може погіршити ситуацію. До протипоказань належать:

• Імунодефіцитні стани: організм не має достатнього захисту від інфекцій, тому лікарі можуть порадити уникати клізм^[4].
• Кишкова непрохідність: введення рідини в заблокований кишківник може спричинити сильний біль і серйозні ускладнення.
• Біль у животі, нудота чи блювання: за таких симптомів клізму без лікаря не роблять^[1], бо вони можуть свідчити про гостру хворобу, наприклад апендицит.
• Хвороби нирок, серця і зневоднення: при них не можна застосовувати фосфатні клізми^[1].
• Післяопераційний період: рубці та незагоєні ділянки слизової підвищують небезпеку пошкодження.
• Випадіння прямої кишки: будь-яке механічне втручання може травмувати кишку й посилити симптоми.
• Пологи: раніше клізму робили всім перед народженням дитини, але в Кокранівському огляді 4 досліджень з 1917 жінками вона не зменшувала інфекцій у матері та дитини, не впливала на розриви промежини і тривалість пологів, тому рутинно її не роблять^[17].

Альтернативи клізмам

Клізма не повинна бути єдиним рішенням проблеми закрепу. Здебільшого допомагають простіші методи, які підтримують роботу кишківника без ризиків процедури і дають тривалий результат.

Основні альтернативи такі:

• Харчування з клітковиною: овочі, фрукти, бобові й цільнозернові продукти допомагають формувати м'який об'ємний кал. Якщо їжі з клітковиною мало, допоможе добавка на кшталт псиліуму.
• Достатня кількість рідини: пити варто достатньо, особливо коли збільшуєте клітковину. Проте сама по собі додаткова вода лікує закреп лише в людей зі зневодненням^[12].
• Фізична активність: щоденна прогулянка чи пробіжка допомагає ходити в туалет регулярніше^[18].
• Проносні засоби: якщо зміни способу життя не допомагають, лікар чи фармацевт порадить препарат, який приймають усередину. Настанова Американської гастроентерологічної асоціації та Американського коледжу гастроентерології 2023 року дає сильні рекомендації, зокрема, поліетиленгліколю (макроголу) і натрію пікосульфату^[19]. Навіть при каловій пробці в дітей у двох дослідженнях зі 170 учасниками макрогол діяв майже так само, як клізма, хоча частіше давав рідкий кал^[20].

Читайте:

Закреп: як позбутися вдома і що справді допомагає

Як позбутися закрепу вдома: які продукти, напої й добавки допомагають, чи справді працюють кава, рух і підстав...

Такі методи нормалізують роботу кишківника і зменшують потребу в процедурах, пов'язаних із ризиками.