Як безпечно фарбувати лобкове волосся вдома

У світовому опитуванні людей віком 45–65 років сивину на голові мали 74% учасників^[1]. Волосся на тілі сивіє здебільшого пізніше, а в пахвах, на грудях і на лобку може посивіти менше або не посивіти взагалі^[2]. Тому перша сива волосина «там» часто стає несподіванкою.

Про лобкове волосся не прийнято говорити вголос, хоча воно є в кожного. Думка пофарбувати його може здатися дивною, проте вона зовсім не рідкісна: хтось хоче повернути природний колір, а хтось просто спробувати щось нове. В обох випадках процедура має свої особливості, і нехтувати ними не варто.

Чому люди фарбують лобкове волосся

Сиве лобкове волосся не виняток. Посивіння є однією з ознак старіння волосся: з віком волосяні фолікули виробляють менше пігменту меланіну, і волосся світлішає, аж поки не стане білим. Коли і як сильно людина сивіє, визначають переважно гени, а вітаміни, добавки й інші засоби посивіння не зупиняють і не сповільнюють^[2]. Для когось поява сивини в інтимній зоні є сигналом змін, для когось звичайною частиною догляду. Причини фарбування бувають різні: дехто хоче, щоб колір пасував до пофарбованого волосся на голові, інші роблять це заради експерименту чи впевненості в собі. Принаймні тут ніхто не спитає, чи це ваш натуральний колір. Бажання щось змінити у своїй зовнішності цілком звичайне, незалежно від ділянки тіла.

Потенційні ризики фарбування інтимного волосся

Шкіра в інтимній зоні тонша й чутливіша, ніж на більшості ділянок тіла, і легше пропускає речовини всередину. У дослідженні з гідрокортизоном крізь шкіру великих статевих губ проникало 7,7% нанесеного засобу, а крізь шкіру передпліччя лише 1,3%^[3]. В оглядах досліджень статеві органи разом із головою та шиєю належать до ділянок, де всмоктування найвище^[4]. Інструкції й попередження на фарбах розраховані на волосся голови, а Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) нагадує, що фарба для волосся не призначена для фарбування шкіри^[5]. Навіть знайома фарба, яка добре переноситься на голові, в інтимній зоні може дати інший ефект. Чутливість до її компонентів здатна сформуватися з часом, після повторних контактів, тож реакція можлива й у тих, хто багато років фарбувався без проблем^[5].

Серед можливих небажаних ефектів такі:

• Печіння або свербіж: можуть з'явитися вже через кілька хвилин після нанесення фарби. Поколювання й печіння Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) відносить до найчастіших реакцій на фарбу^[6].
• Почервоніння чи висип: так проявляється контактний дерматит, подразнювальний або алергічний. Алергія може виникнути навіть у людини, яка раніше ні на що не реагувала. Симптоми іноді з'являються лише через 72 години, а на темній шкірі висип буває темно-коричневим чи фіолетовим замість червоного і менш помітним^[6].
• Вторинне інфікування: пошкоджена або подразнена шкіра втрачає захисний бар'єр, а розчухування відкриває шлях бактеріям.
• Довготривала чутливість: після контакту з агресивними компонентами шкіра може лишатися подразненою кілька днів. Також можливі сухість, стягнутість, болючість і пухирі^[6].

Легку реакцію полегшують зволожувальні засоби (емоленти) й антигістамінні препарати, а якщо симптоми посилюються, потрібен лікар. Тяжка алергічна реакція, анафілаксія, на фарбу буває рідко. Якщо раптом набрякають губи, язик чи горло, стає важко дихати або ковтати, телефонуйте 103 чи 112^[6].

Що потрібно для фарбування

Щоб усе пройшло безпечно, підготуйте все необхідне заздалегідь. Крім самої фарби, знадобляться засоби, які зменшать ризик подразнення й полегшать очищення.

Ось перелік того, що потрібно мати під рукою:

• Фарба без аміаку й парабенів: менше пахне й подразнює, проте від алергії не захищає, бо головний алерген у фарбах інший (про нього нижче).
• Рукавички: NHS і FDA радять наносити будь-яку фарбу для волосся тільки в рукавичках^[6].
• Аплікатор або пензлик: дозволяє акуратно наносити суміш лише на волосся.
• Вазелін: створює бар'єр між шкірою та фарбою, особливо на статевих органах. Пам'ятайте, що вазелін і мінеральні олії руйнують латекс: уже за 60 секунд контакту міцність латексного презерватива падала приблизно на 90%^[7]. Якщо невдовзі плануєте секс, ретельно змийте вазелін або користуйтеся презервативами не з латексу.
• Зволожувальний шампунь: дехто радить змішувати його з фарбою, щоб пом'якшити склад. Досліджень, які підтверджували б користь такого розведення, немає, а інструкція виробника його не передбачає, тож колір може взятися гірше.
• Ватні диски й тонік без спирту: допомагають зняти залишки барвника зі шкіри. Спиртові тоніки на подразненій шкірі щипають.
• Таймер: FDA радить засікати час витримки годинником або таймером^[5].
• Мочалка або рушник: потрібні для очищення шкіри після змивання фарби. Краще взяти старий рушник, бо фарба може залишити на ньому плями.

Як обрати безпечну фарбу

Для цієї процедури обирайте засоби, які якнайменше травмують шкіру. У продажу є спеціальні фарби для лобкового волосся, їх можна знайти в магазинах косметики або онлайн. Окремих правил для «інтимних» фарб немає: у ЄС на них поширюються ті самі обмеження для барвників, що й на звичайні фарби для волосся^[8]. Тому напис «для інтимної зони» ще не гарантує безпечності, і склад потрібно читати так само уважно. Якщо спеціальної фарби немає, можна взяти звичайну фарбу для волосся, але лише таку, що не містить компонентів, на які ви вже реагували.

Небезпечні інгредієнти

Щоб не нашкодити собі, уважно читайте склад фарби. Обережності потребують засоби з такими компонентами:

• Парафенілендіамін (PPD): найчастіший винуватець алергії на фарбу. Він є в багатьох стійких і деяких напівперманентних фарбах, а ризик реакції вищий у тих, кому колись робили тимчасове тату «чорною хною», бо паста для нього містить багато цієї речовини^[6]. У ЄС фарбуватися засобами з парафенілендіаміном не можна, якщо вже була реакція на фарбу чи на «чорну хну» або якщо шкіра подразнена^[9]. Позначка «без PPD» теж не рятує: у людей з алергією на парафенілендіамін на споріднений толуен-2,5-діамін реагували 15%^[10].
• Аміак: подразнює слизові оболонки й сушить шкіру. У ЄС його вміст у засобах для волосся обмежено 6%^[8].
• Резорцин: на етикетці позначається як Resorcinol. Науковий комітет ЄС з безпеки споживачів у 2021 році, врахувавши дані про можливий вплив на гормональну систему, визнав його безпечним у стійких фарбах у концентрації до 1,25%. У дослідах на тваринах резорцин помірно сенсибілізує шкіру, тобто здатен спричиняти алергію, хоча в людей така алергія трапляється рідко^[11]. Даних про його дію на шкіру статевих органів немає.
• Пероксид водню (у побуті перекис): окисник, який агресивно діє на волосся і шкіру. У засобах для волосся в ЄС його може бути не більше 12%^[8]. Якщо волосся освітлювали, FDA радить зачекати щонайменше 14 днів, перш ніж фарбувати його^[5].
• Парабени: їх побоюються через можливий вплив на гормональний баланс. У ЄС п'ять парабенів у косметиці заборонені, а решта дозволені в обмежених концентраціях^[8].

Підготовка до процедури

Перед тим як наносити фарбу, обов'язково зробіть пробу на алергію, у побуті «тест за вухом». NHS радить робити її щонайменше за 48 годин до фарбування, точно за інструкцією на упаковці^[6], а FDA наполягає на пробі перед кожним фарбуванням, навіть якщо фарба давно знайома^[5]. Нанесіть трохи фарби туди, куди вказує інструкція, зазвичай за вухо або на внутрішній бік руки, і зачекайте. Якщо все спокійно, можна продовжувати. Проте інструкції до таких самотестів у різних фарб дуже відрізняються, і дерматологи сумніваються в їхній надійності^[12]. До того ж шкіра статевих органів значно чутливіша за шкіру руки, тож відсутність реакції на пробі зменшує ризик, але не гарантує безпеки. Якщо реакція на фарбу вже була, точну причину допоможуть з'ясувати шкірні алергопроби в дерматолога.

FDA радить не дряпати шкіру голови за три дні до фарбування і не фарбуватися, якщо шкіра подразнена чи пошкоджена^[5]. Для інтимної зони логіка та сама: не робіть гоління лобкового волосся чи епіляцію безпосередньо перед фарбуванням, бо дрібні порізи й подразнення відкривають фарбі шлях углиб шкіри.

Коротко: шкіра статевих органів пропускає речовини в кілька разів легше, ніж шкіра руки, тож навіть чиста проба за 48 годин зменшує ризик, але не гарантує, що реакції не буде.

Покрокова інструкція з фарбування

Тут потрібна максимальна обережність, і значення має кожен етап, від захисту шкіри до змивання фарби.

Захист шкіри

Почніть із того, що нанесіть тонкий шар вазеліну навколо ділянки фарбування, наприклад довкола статевих губ, статевого члена чи мошонки. Він утворює захисний бар'єр і не дає фарбі потрапити на чутливу шкіру. Наносити вазелін на саме волосся, яке ви збираєтеся фарбувати, не можна, бо тоді фарба не візьметься.

Нанесення фарби

Надягніть рукавички й провітріть приміщення. Підготуйте фарбу за інструкцією і перемішайте до однорідності. Якщо вирішили розвести її шампунем, пам'ятайте, що від алергії це не захищає. Акуратно наносьте суміш пензликом або аплікатором лише на волосся, уникаючи контакту зі шкірою. Не втирайте її і не допускайте потрапляння на слизові оболонки, у піхву, на отвір сечівника чи задній прохід.

Змивання й очищення

Тримайте фарбу рівно стільки, скільки вказано в інструкції, і не довше^[6]. Таймер у телефоні тут надійніший помічник, ніж відчуття «ну ще хвилинку». Якщо з'явилися печіння, сильне поколювання чи інше неприємне відчуття, негайно змийте склад водою з м'яким шампунем^[6]. Коли час вийде, прийміть душ і змийте фарбу водою, а потім промийте оброблену ділянку м'яким гелем для тіла чи милом. Залишки фарби на шкірі можна обережно зняти ватним диском, змоченим тоніком без спирту.

Як повторити процедуру, якщо результат не влаштовує

Іноді бажаного кольору з першого разу досягти не вдається. З повторним фарбуванням не поспішайте: шкіра має повністю відновитися, навіть якщо зовні все виглядає добре. Перед новою спробою знову зробіть пробу на алергію^[5]. Якщо колір вийшов блідим, оберіть інший відтінок: тримати фарбу довше, ніж вказано в інструкції, не можна^[6]. А якщо після першого разу була реакція, цією фарбою більше не користуйтеся. Після реакції на стійку фарбу NHS радить переходити на нестійку^[6], але й там варто перевіряти склад на парафенілендіамін, як і в будь-яких інших засобах для фарбування волосся.

Безпечні альтернативи та професійний підхід

Найнадійніший варіант полягає в тому, щоб знайти салон, де фарбують лобкове волосся. Це не завжди просто, але в деяких закладах така послуга є, і проба на алергію там так само потрібна. Якщо вирішили фарбуватися самостійно, можна обмежити ділянку фарбування волоссям над лобковою кісткою, тобто на лобку. Так фарба рідше потраплятиме на найчутливіші місця. Хна з рослини лавсонії дозволена FDA для фарбування волосся, проте дає рудувато-коричневий відтінок, а «чорна хна» зазвичай містить парафенілендіамін^[5]. Сивину також можна зробити менш помітною, якщо коротко підстригти волосся. Лазерна епіляція тут не допоможе, бо на сиве волосся вона діє слабко^[13]. Інші способи, як-от епіляція і депіляція, прибирають волосся повністю, але мають власні ризики, зокрема мікротравми, які пов'язують і з ризиком статевих інфекцій.

Читайте:

Як безпечно видалити волосся на пенісі та навколо нього

Видалення волосся на пенісі та навколо нього: де в чоловіків росте інтимне волосся і навіщо воно потрібне, як ...