Чому під час місячних з’являється запах і як його зменшити

Запах крові, який люди називають «металевим», значною мірою дає одна летка речовина з довгою назвою транс-4,5-епокси-(Е)-2-деценаль. Коли дослідники зі Швеції просочили нею дерев'яні колоди у вольєрах, тигри й дикі собаки обнюхували, лизали й кусали їх так само охоче, як колоди з кров'ю, а людям ця речовина пахне саме «металом і кров'ю»^[1]. Тож не дивно, що під час менструації багато жінок помічають інший запах в інтимній зоні: сильніший, специфічніший або просто незвичний. Здебільшого за цим стоять нормальні процеси: сама кров, зміни мікрофлори піхви, піт і тепло. Але різкий гнильний чи «рибний» запах іноді підказує проблему, від бактеріального дисбалансу до тампона, який залишився всередині.

Що спричиняє запах менструальних виділень

Менструальні виділення пахнуть по-різному: від ледь вловимого металевого запаху до вологого чи землистого. Крові за всі дні місячних виходить небагато, приблизно 20–90 мл, тобто від однієї до п'яти столових ложок^[2]. Проте вона годинами контактує зі шкірою, бактеріями й вологою, тому одні чинники запаху стосуються складу крові, інші стану мікрофлори або гігієнічних звичок.

До основних причин запаху належать:

• Гормональні коливання: упродовж менструального циклу склад мікрофлори піхви змінюється, а з ним і запах^[3].
• Бактеріальна активність: посилюється, коли середовище піхви стає менш кислим.
• Залізо в крові: його багато в гемоглобіні, і саме з ним пов'язують металевий запах.
• Піт і волога: змішуються з кров'ю та виділеннями й змінюють запах.
• Тривале носіння гігієнічних засобів: що довше кров залишається на прокладці чи тампоні, то більше часу мають бактерії, щоб розкладати її білки.

Металевий запах

Цей запах часто з'являється на початку менструації, коли крові найбільше. У Клівлендській клініці його порівнюють із запахом мідних монет і зазначають, що зазвичай він тимчасовий^[4]. Пояснюють його залізом, якого в крові багато: коли кров виходить назовні й контактує з повітрям, її складники окиснюються, і з'являються леткі речовини з «металевою» нотою.

Запах через бактерії та піт

У піхві постійно живе мікрофлора, переважно лактобактерії, яка підтримує її природну чистоту. Коли кров змішується з потом або слизом, бактерії отримують поживу, і запах змінюється. Особливо це помітно, коли місячні рясні або засоби гігієни міняють нечасто. Буває й запах, який описують як «потовий», навіть «скунсовий»: він з'являється під час стресу, коли людина більше пітніє, і зазвичай минає сам^[4].

Зміни pH під час менструації

У звичайному стані піхва має кисле середовище, його підтримують корисні бактерії^[4]. Під час менструації кров, менш кисла за вміст піхви, тимчасово зменшує кислотність (показник pH зростає). У дослідженні, де 22 жінки обстежували щодня, з початком менструації кількість двох основних видів лактобактерій падала, а гарднерели (Gardnerella vaginalis), бактерії, пов'язаної з бактеріальним вагінозом, ставало помітно більше^[5]. Тому в ці дні запах може ставати сильнішим або набувати незвичної нотки. Самі по собі такі коливання в здорових жінок ще не означають хвороби^[3].

Коротко: легкий металевий чи «кров'яний» запах у перші дні місячних нормальний; насторожувати має новий різкий «рибний» або гнильний запах, особливо разом зі зміною виділень, болем чи температурою.

Читайте:

Проблеми з місячними: біль, затримка, рясні виділення

Проблеми з менструацією: які порушення циклу трапляються найчастіше, чому місячні бувають болісними, рясним...

Що може посилити запах

Навіть природний запах менструальних виділень може здаватися різкішим через спеку, тісний одяг, звички чи харчування.

Одяг, піт і тепло

Тісна або синтетична білизна створює ефект «парника»: тепло, піт і волога накопичуються, а повітря майже не циркулює. Особливо це відчувається в спеку або під час фізичної активності. Що довше кров і виділення контактують зі шкірою в теплі й волозі, то активніше розмножуються бактерії, тому радять бавовняну білизну, не надто тісний одяг і душ після тренування чи плавання^[4]. Людям із надмірним потовиділенням цей ефект знайомий особливо добре.

До поширених зовнішніх чинників, які підсилюють запах, належать:

• Синтетична білизна або тісний одяг: затримують тепло й вологу.
• Нечаста заміна прокладок: кров довше застоюється на поверхні.
• Фізичне навантаження: посилює потовиділення.
• Підтікання сечі: при нетриманні сечі сеча змішується з кров'ю і змінює запах.
• Статевий акт під час менструації: сперма змішується з кров'ю й змінює середовище піхви; «рибний» запах при бактеріальному вагінозі особливо помітний саме після сексу^[6].

Продукти, ліки й звички

Серед чинників, що змінюють запах інтимної зони, Клівлендська клініка називає харчування, стрес, фізичні навантаження й секс^[4]. Найчастіше підозрюють часник, цибулю й гострі спеції, але досліджень, які показали б їхній вплив саме на менструальні виділення, немає. Антибіотики порушують баланс мікрофлори, проте після них найчастіше розвивається молочниця (вагінальний кандидоз), а її виділення зазвичай не мають неприємного запаху^[7]. Впливають на запах і паління, зневоднення та стрес. У невеликому дослідженні в курців лактобактерій у піхві було менше, ніж у некурців^[8]. Сильніший психологічний стрес у великій когорті пов'язувався з частішим бактеріальним вагінозом незалежно від інших чинників^[9]. А коли організму бракує води, концентрована сеча пахне різкіше, аж до аміаку^[4], і такий запах сечі легко сплутати із запахом виділень.

Коли запах свідчить про проблему

У більшості випадків запах під час менструації не є ознакою хвороби. Але якщо він різко змінюється, стає гнильним чи «рибним» або поєднується з іншими симптомами, це може свідчити про порушення мікрофлори чи інфекцію. Сильний запах або подразнення зазвичай означають, що щось не так, наголошує Управління з питань здоров'я жінок США^[10].

Бактеріальний вагіноз

Бактеріальний вагіноз виникає, коли порушується баланс бактерій у піхві. У побуті й на старих бланках аналізів його досі часто називають «гарднерельозом», хоча назва неточна: хворобу спричиняє зсув рівноваги між багатьма бактеріями, гарднерела лише одна з них. Типова ознака: сильний «рибний» запах, особливо після статевого акту. Виділення стають сірувато-білими, рідкими й водянистими, а болючості чи свербежу зазвичай немає^[6]. Імовірність вагінозу вища в сексуально активних жінок, після зміни партнера, із внутрішньоматковою спіраллю і при використанні ароматизованих засобів у ділянці піхви. До статевих інфекцій його не відносять, хоча секс може його спровокувати, а лікують вагіноз антибіотиками у формі таблеток, гелів чи кремів^[6].

Залишений тампон або чаша

Якщо засіб гігієни залишився всередині довше, ніж слід, або був забутий на кілька днів, кров починає розкладатися. Запах тоді дуже різкий, гнильний, його порівнюють із запахом зіпсованого м'яса, і це ознака стороннього предмета, а не інфекції^[4]. Можуть з'явитися коричневі виділення й дискомфорт, а підвищення температури вже є тривожною ознакою. Найнебезпечніше ускладнення: синдром токсичного шоку. Його спричиняють токсини бактерій, і починається він раптово: висока температура, озноб, біль у м'язах, симптоми, схожі на грип, і висип, шорсткий на дотик, як наждачний папір^[11]. За таких симптомів тампон чи чашу потрібно вийняти й одразу звернутися по медичну допомогу, а сплутаність свідомості, утруднене дихання, бліда чи синюшна шкіра є приводом викликати швидку^[11].

Інфекції, що передаються статевим шляхом

Деякі інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), як-от трихомоніаз, змінюють запах виділень. Збудника в побуті називають просто «трихомонадою». За даними Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC), при трихомоніазі виділення бувають прозорими, білими, жовтуватими або зеленуватими, рідкими й рясними, з «рибним» запахом; можуть з'являтися свербіж, почервоніння, печіння в піхві і дискомфорт під час сечовипускання. Водночас приблизно 70% інфікованих не мають жодних симптомів^[12], тому після незахищеного сексу обстежитися варто навіть без скарг.

Рідкісні порушення метаболізму

Існує спадкове захворювання триметиламінурія, яке в побуті називають «синдромом риб'ячого запаху». Організм погано розщеплює триметиламін, речовину із запахом гнилої риби, і вона виходить із сечею, потом, видихуваним повітрям і статевими виділеннями. Інших фізичних симптомів хвороба не дає, але сильно позначається на соціальному житті й настрої. У жінок запах посилюється перед і під час менструації, після початку приймання оральних контрацептивів і в період менопаузи^[13]. Цей варіант рідкісний, але про нього варто подумати, якщо «рибом» пахнуть також піт чи подих.

Як зменшити запах під час менструації

Повністю прибрати природний запах неможливо, і це не потрібно: легкий запах, що змінюється протягом дня і після тренування, вважається нормою^[10]. Зробити його менш відчутним допомагають щоденна гігієна, правильні звички та вибір засобів для менструації. Якщо ж думки про запах не відпускають навіть тоді, коли все гаразд, і заважають спілкуванню, гігієна тут уже ні до чого: так може проявлятися страх неприємного запаху тіла.

Особиста гігієна

Зовнішні статеві органи (вульву) достатньо щодня мити теплою водою^[14]; за потреби можна взяти м'яке мило без ароматизаторів^[4]. Усередині піхву мити не потрібно: вона очищається сама, слиз виводить кров, сперму й виділення^[10]. Нижню білизну бажано міняти щодня або після тренування, а засоби гігієни вчасно, щоб виділення не накопичувалися.

Міф: спринцювання, тобто промивання піхви зсередини, позбавляє від запаху. Насправді: воно лише ненадовго маскує запах і часто погіршує проблему. Жінки, які спринцюються щотижня, у п'ять разів частіше мають бактеріальний вагіноз, а при наявній інфекції промивання може занести бактерії вище, до матки й маткових труб^[10].

Корисні звички для зниження запаху:

• Прокладки: міняйте кожні кілька годин, навіть якщо виділень мало, а в рясні дні частіше^[14].
• Тампони: міняйте кожні 4–8 годин, не носіть один тампон понад 8 годин і обирайте найменшу вбирність, якої вистачає^[15].
• Менструальні чаші: спорожнюйте щонайменше кожні 12 годин, у рясні дні частіше, і мийте після кожного виймання^[16].
• Білизна: носіть бавовняну, не тісну.
• Душ: приймайте щодня, особливо в спеку, а від ароматизованих прокладок, тампонів, спреїв і пудри краще відмовитися^[10].

Раціон і вода

Достатня кількість рідини підтримує нормальну гідратацію, а от зв'язок харчування з мікрофлорою піхви вивчений слабше, ніж хотілося б. У дослідженні за участю 1521 жінки більше жиру в раціоні пов'язувалося з вищим ризиком бактеріального вагінозу, а більше фолатів, вітаміну Е і кальцію з нижчим ризиком його тяжкої форми^[17]. Систематичний огляд 2025 року знайшов зв'язок вагінозу з високим глікемічним навантаженням, тобто з великою кількістю швидких вуглеводів і цукру, і зворотний зв'язок із клітковиною, але якість цих досліджень автори оцінили як невисоку^[18]. Тож раціон з овочами, фруктами, цільнозерновими продуктами й нежирним білком та помірною кількістю цукру й жирної їжі може трохи допомагати, хоча прямих доказів, що він зменшує запах під час місячних, немає.

Коли звернутися до лікаря

Більшість запахів під час менструації фізіологічні, але деякі симптоми не варто ігнорувати. Якщо запах дуже різкий, тримається кілька днів, не минає після завершення менструації або поєднується з незвичними виділеннями, печінням чи свербежем, варто звернутися до гінеколога. Під час вагітності перевіритися потрібно без зволікань, бо деякі інфекції можуть спричиняти ускладнення^[4]. Перед візитом не спринцюйтеся: це ускладнює діагностику^[10].

Тривожні симптоми

Сигналом для звернення є поєднання запаху з болем унизу живота, підвищеною температурою, незвичним кольором виділень або кровотечею, ряснішою, ніж зазвичай. Також потрібно звернутися по допомогу, якщо є підозра, що всередині залишився тампон або менструальна чаша, які ви не можете дістати самостійно. Раптова висока температура, блювання чи діарея, запаморочення або непритомність, висип, схожий на сонячний опік, під час користування тампоном можуть бути ознаками синдрому токсичного шоку і потребують невідкладної допомоги^[15].