Що таке ректальний тенезм

Людина сидить у туалеті, тужиться, а виходить хіба трохи слизу. За кілька хвилин усе повторюється. Для цього стану в медицині є окреме слово, тенезм, від грецького «напруження». Його відчувають до 30% людей із виразковим колітом чи хворобою Крона^[1], а Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) вносять відчуття, що треба в туалет, хоча кишка порожня, до чотирьох головних ознак шигельозу, тобто бактеріальної дизентерії^[2]. Сам по собі тенезм не є хворобою. Це сигнал, що пряму кишку щось подразнює, і цей сигнал варто розшифрувати.

Читайте:

Прокталгія фугакс: раптовий біль у задньому проході

Прокталгія фугакс: що це за раптовий спазм у задньому проході, чому він виникає, як відрізнити його від геморо...

Спазми кишківника: причини і лікування

Спазми товстої кишки: що відбувається з м'язами кишківника, чим ці напади відрізняються від інших болів у жив...

Що таке ректальний тенезм

Ректальний тенезм є болісним, нав'язливим відчуттям потреби спорожнити кишківник, навіть коли він уже порожній. У побуті кажуть «хибні позиви», «постійно тягне в туалет, а нічого не виходить». Людина відчуває спазми, мимовільно напружує м'язи живота й промежини, а виділяє лише трохи калу або слизу. Відчуття неповного спорожнення не минає навіть після кількох спроб, і саме це найбільше виснажує^[1]. Буває й тенезм сечового міхура, коли так само хибно тягне помочитися, але його причини інші, і тут ідеться лише про кишковий.

Тенезм виникає, коли слизова оболонка прямої кишки або нижніх відділів товстої кишки подразнена, запалена чи механічно стиснута. Нервові закінчення в стінці кишки сприймають набряк, запалення чи пухлину як вміст, який треба вивести, і мозок отримує хибний сигнал до дефекації.

Причинами ректального тенезму бувають запальні, інфекційні та пухлинні хвороби. Найчастіше він супроводжує запальні захворювання кишківника^[1], але трапляється й при синдромі подразненого кишківника, закрепі чи після кишкових інфекцій.

Симптоми ректального тенезму

Тенезм сам є симптомом і рідко з'являється окремо. Інші прояви, що виникають поруч, допомагають зрозуміти природу проблеми. Вони можуть з'явитися одночасно або наростати поступово.

Найчастіше спостерігаються такі симптоми:

• Біль у животі або прямій кишці: тупий чи переймоподібний, іноді посилюється під час спроби дефекації.
• Кровотеча з прямої кишки: кров на туалетному папері або в калі буває при запаленні, виразках та інших ураженнях слизової.
• Нудота або блювання: частіше супроводжують гостре запалення чи кишкову інфекцію.
• Озноб і гарячка: типові для інфекційних процесів або гострого запалення в кишківнику^[2].

Поєднання кількох таких симптомів із тенезмом зазвичай свідчить про запальний або інфекційний процес у товстій кишці. Саме цей набір допомагає лікарю звузити пошук причини й відрізнити серйозну проблему від звичайного розладу травлення.

Причини ректального тенезму

Хибні позиви з'являються тоді, коли запалення чи інший патологічний процес порушує роботу прямої та товстої кишки. Найчастіше винна запалена слизова, і запалення може бути хронічним або інфекційним. Подразнені нервові закінчення передають у мозок сигнал, ніби кишківник ще не спорожнений, хоча він порожній.

Запальні захворювання кишківника

До них належать виразковий коліт і хвороба Крона. Обидві хвороби супроводжуються тривалим запаленням слизової оболонки кишківника: імунна система атакує власні тканини, спричиняючи набряк, виразки, звуження просвіту кишки, у тяжких випадках навіть перфорацію (прорив) стінки. Виразковий коліт зазвичай починається з прямої кишки, а запалення лише прямої кишки, виразковий проктит, вважають одним із перших проявів хвороби^[3]. Тому тенезм і нагальні позиви для виразкового коліту дуже характерні. З роками уражені ділянки можуть рубцюватися, стінка кишки втрачає еластичність, і пряма кишка гірше вміщує навіть невеликий об'єм вмісту.

Схильність до запальних захворювань кишківника справді передається в родині. У датському дослідженні, що охопило понад 30 років спостережень, родичі першого ступеня спорідненості людей із хворобою Крона мали майже у 8 разів вищий ризик цієї хвороби, а родичі людей із виразковим колітом приблизно вчетверо вищий ризик коліту^[4].

Інші причини ректального тенезму

Окрім запальних захворювань кишківника, тенезм може з'являтися при інших ураженнях товстої та прямої кишки й органів малого таза^[1]. До найпоширеніших причин належать:

• Інфекційні коліти: бактеріальні, вірусні або паразитарні інфекції, що запалюють слизову; класичний приклад дає шигельоз^[2].
• Ішемічний коліт: зниження кровопостачання ділянки товстої кишки; частіше трапляється після 60 років і проявляється болем у животі та кров'янистою діареєю^[5].
• Дивертикуліт: запалення кишкових випинань (дивертикулів).
• Променеве ураження: радіаційний проктит після променевої терапії органів малого таза є найчастішим ускладненням такого лікування^[6].
• Порушення моторики кишківника: уповільнений або прискорений рух вмісту травного тракту.
• Синдром подразненого кишківника: функціональний розлад, що спричиняє спазми й хибні позиви до дефекації.
• Геморой або випадіння прямої кишки: механічне подразнення слизової; випадіння прямої кишки належить до структурних причин утрудненого спорожнення^[7].
• Аноректальний абсцес (гострий парапроктит): скупчення гною біля прямої кишки чи анального каналу.
• Дисфункція м'язів тазового дна: під час дефекації м'язи замість розслаблення стискаються, і кал виходить не повністю^[7]; тут допомагає фізична терапія тазового дна.
• Ендометріоз з ураженням кишки і целіакія^[1].
• Інфекції, що передаються статевим шляхом: гонорея, хламідіоз, герпес і сифіліс спричиняють проктит, запалення прямої кишки, при якому тенезм є одним із головних симптомів; ризик вищий після анальних контактів^[8].
• Колоректальний рак і поліпи: пухлина звужує просвіт кишки й створює відчуття неповного випорожнення^[1].

Тенезм може виникати також при закрепах або діареї. У першому випадку причина в застої калових мас, у другому в подразненні слизової частими дефекаціями. Закреп часто пов'язаний з малою кількістю клітковини й руху, а також із побічною дією ліків, наприклад знеболювальних чи антидепресантів^[1].

Коротко: якщо хибні позиви з'явилися після анальних контактів, поїздки з кишковою інфекцією чи променевої терапії малого таза, скажіть про це лікарю одразу: від цього залежить, які аналізи потрібні першими.

Діагностика ректального тенезму

Оскільки ректальний тенезм буває симптомом різних хвороб, перше завдання лікаря полягає в тому, щоб з'ясувати його причину. Для цього він розпитує, оглядає й за потреби призначає лабораторні та інструментальні дослідження. Так можна відрізнити запалення від інфекції чи пухлини й обрати правильне лікування.

Під час консультації лікар уточнює:

• тривалість симптомів: коли вперше з'явилися хибні позиви до дефекації;
• частоту й інтенсивність проявів: як часто виникають спазми, чи змінюється біль після випорожнення;
• характер випорожнень: наявність крові, слизу, зміни консистенції чи кольору;
• звички харчування й спосіб життя: скільки людина п'є, наскільки активна, чи є стрес, подорожі й незахищені статеві контакти;
• наявність інших захворювань і ліки: запальні процеси, інфекції, хвороби печінки чи шлунка, променева терапія в минулому.

Після розпитування лікар оглядає живіт і проводить пальцеве ректальне дослідження, тобто обережно обстежує анальний канал і пряму кишку пальцем у рукавичці^[1]. Так можна виявити ущільнення, набряк, болючість, гемороїдальні вузли або гнійник.

Для уточнення діагнозу можуть призначити такі дослідження:

• Загальний і біохімічний аналіз крові: показує ознаки запалення або анемії.
• Дослідження калу: допомагає виявити збудників інфекції, приховану кров або ознаки запалення.
• Рентгенографія або комп'ютерна томографія: оцінює будову товстої кишки й стан сусідніх органів.
• Колоноскопія: дає змогу оглянути всю товсту кишку зсередини й узяти шматочок тканини для біопсії^[1].
• Сигмоскопія та аноскопія: огляд прямої й сигмоподібної кишки гнучким ендоскопом або анального каналу коротким інструментом.
• Тести на інфекції, що передаються статевим шляхом: мазки з прямої кишки на гонорею й хламідії, тест на герпес і аналіз крові на сифіліс, якщо є підозра на інфекційний проктит^[8].

Комплексне обстеження допомагає встановити точну причину ректального тенезму, оцінити ступінь ураження кишківника й обрати оптимальне лікування.

Лікування ректального тенезму

Методи лікування залежать від тяжкості симптомів і причини. Оскільки ректальний тенезм не є самостійним захворюванням, лікують основну хворобу: ліками, операцією, зміною харчування й способу життя. Коли подразнення слизової минає, зазвичай зникають і хибні позиви^[1].

Запальні захворювання кишківника

Лікування запальних захворювань кишківника має зменшити симптоми, досягти ремісії (затишшя хвороби) і запобігти ускладненням. Здебільшого вистачає ліків, операція потрібна у складних випадках.

Якщо тенезм виник на тлі запалення, лікар може призначити^[9]:

• Аміносаліцилати: месалазин, сульфасалазин у таблетках або місцево; при виразковому проктиті свічки з месалазином є першим вибором і діють краще, ніж збільшення дози таблеток^[3].
• Імуномодулятори: препарати на кшталт азатіоприну, які пригнічують надмірну реакцію імунної системи на тканини кишківника й допомагають утримувати ремісію.
• Кортикостероїди: короткі курси під час загострення; у вигляді свічок чи клізм вони діють переважно в кишці й менше впливають на весь організм^[10].
• Біологічні препарати: зокрема блокатори фактора некрозу пухлини, білка, що підтримує запалення.
• Антибіотики: самого запалення при цих хворобах вони не лікують, але потрібні при ускладненнях, наприклад гнійнику^[1].
• Знеболювальні та спазмолітики: допоміжні засоби від болю й спазмів. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), як-от ібупрофен чи аспірин, при запальних захворюваннях кишківника без призначення лікаря не приймають^[9]. Дані про їхній зв'язок із загостреннями суперечливі, але в якісніших дослідженнях ризик загострення хвороби Крона на них був приблизно в 1,5 раза вищим^[11].

Якщо ліки не дають очікуваного результату, може знадобитися операція. Видалення ураженої ділянки кишки полегшує симптоми; при виразковому коліті частину або всю товсту кишку видаляють, коли інші методи не допомогли, а також при дуже тяжкому загостренні^[9].

Порушення моторики кишківника

Іноді тенезм пов'язаний із розладами рухової активності кишківника, коли вміст просувається надто повільно або надто швидко. Тоді лікування залежить від того, що переважає: діарея чи закреп.

Якщо тенезм з'явився через інфекційну діарею, лікар може призначити антибіотик або протипаразитарний препарат, але лише тоді, коли картина хвороби чи аналіз калу на це вказують: більшість кишкових інфекцій минає без них^[12]. Якщо діарею спричиняють продукти або ліки, допомагає уникати провокаторів. Найчастіше це лактоза при лактозній непереносимості, сорбітол із «безцукрових» солодощів і понад дві-три чашки кави чи чаю на день через кофеїн^[13]. Протидіарейний лоперамід сповільнює перистальтику й зменшує частоту випорожнень, проте при крові в калі або високій температурі його не застосовують, бо затримка вмісту при запальній діареї може бути небезпечною^[12].

Коли тенезм спричинений закрепом, допомагають послаблювальні засоби, які розм'якшують кал і полегшують його проходження. Якщо калові маси затримуються настільки, що утворюється щільна пробка, розвивається калова непрохідність. Тоді лікар застосовує свічки чи клізму, а за потреби видаляє пробку вручну^[14]. Зміна харчування допомагає уникати таких ситуацій у майбутньому.

Колоректальний рак

Буває, що за тенезмом стоїть пухлина, яка частково перекриває просвіт прямої кишки. Лікування залежить від стадії та загального стану людини. Невелику пухлину на ранній стадії часто достатньо видалити, а на пізніших стадіях методи поєднують^[15]:

• Хірургічне лікування: видалення пухлини або ураженої ділянки кишки; невеликі пухлини іноді видаляють через анус, без розрізу на животі.
• Хіміотерапія: препарати, що пригнічують ріст злоякісних клітин.
• Променева терапія: при раку прямої кишки її часто поєднують з хіміотерапією ще до операції, щоб зменшити пухлину.

Після операції іноді формують колостому, тобто виводять кишку на передню стінку живота, і кал збирається в калоприймач. Буває, що завдяки лікуванню до операції колостоми вдається уникнути. Якщо пухлину вилікувати неможливо, лікування спрямоване на полегшення стану й запобігання кровотечі та непрохідності^[15].

Для покращення якості життя при онкологічному процесі застосовують:

• ліки для контролю симптомів, зокрема дилтіазем, ніфедипін чи місцеві анестетики;
• засоби знеболення, а при неефективності ліків блокаду нервових сплетень малого таза^[16];
• ендоскопічні лазерні втручання та встановлення металевого стента для зменшення звуження кишки^[15].

Ці методи не усувають пухлину, але допомагають зменшити прояви ректального тенезму. Проте їхню ефективність описано лише в серіях випадків, без порівняльних досліджень^[16].

Інші причини

Коли ректальний тенезм пов'язаний з інфекціями, що передаються статевим шляхом, лікування зазвичай починають ще до результатів аналізів: одна ін'єкція цефтріаксону та курс доксицикліну, а при виразках додають ліки від герпесу^[8]. Після знищення збудника слизова прямої кишки відновлюється, і тенезм зникає. Через 3 місяці аналіз на гонорею та хламідії повторюють^[8].

Підтримувальні та домашні заходи

Головний спосіб позбутися ректального тенезму полягає в лікуванні його причини. Домашні заходи цього не замінюють, але допомагають кишківнику працювати рівніше й зменшують ризик нових епізодів.

Харчування з високим вмістом клітковини

Раціон, багатий на клітковину, робить кал м'якшим і полегшує спорожнення при закрепі. Дорослим радять близько 30 г клітковини на день, тоді як у середньому люди з'їдають лише близько 20 г^[17]. Кількість краще збільшувати поступово й водночас пити достатньо рідини^[18].

До продуктів, багатих на клітковину, належать:

• Овочі: броколі, морква, буряк, кабачки.
• Фрукти: яблука, груші, сливи, ягоди.
• Цільнозернові продукти: вівсянка, висівки, хліб з цільного зерна.
• Горіхи та насіння: мигдаль, насіння гарбуза, льону, соняшнику.

Харчування з низьким вмістом клітковини

Людям із запальними захворюваннями кишківника, у яких є звуження кишки (стриктура), лікар може порадити тривало обмежувати грубу клітковину, щоб тверді рештки їжі не застрягали у вузькому місці. Під час загострення таку дієту іноді призначають на кілька тижнів^[19].

Міф: при запальних хворобах кишківника клітковину краще завжди обмежувати. Насправді: у рандомізованому дослідженні 71 пацієнта низькоклітковинна дієта не змінила ні активності хвороби, ні симптомів порівняно зі звичайним харчуванням, а достатня клітковина може допомагати утримувати ремісію. Тому без звуження кишки суворі обмеження зазвичай не потрібні, а після загострення клітковину повертають у раціон^[19].

Вода

Коли людина п'є замало, кал стає сухим і твердим, а закреп здатен провокувати тенезм. Орієнтир для дорослих становить 6–8 склянок рідини на день, і чай та кава теж зараховуються^[20]. Більше води потрібно в спеку, при активних навантаженнях і під час діареї. Проте доказів, що додаткові літри понад потребу лікують закреп у людини без зневоднення, немає^[21].

Фізична активність

Регулярний рух допомагає кишківнику працювати ритмічніше й зменшує схильність до закрепу^[14]. Підходять навіть помірні навантаження: ходьба, плавання, легка розтяжка.

Керування стресом

Стрес сам по собі тенезму не спричиняє, але може його провокувати, а постійні хибні позиви, у свою чергу, посилюють тривогу^[1]. У систематичному огляді 38 досліджень за участю 4757 людей із запальними захворюваннями кишківника відчутний стрес передував загостренням, а когнітивно-поведінкові методики допомагали його зменшити^[22]. Варто спробувати прості техніки розслаблення: дихальні вправи, медитацію, прогресивне розслаблення м'язів.

Міф: якщо тягне в туалет, треба посидіти довше й потужитися, і все вийде. Насправді: при тенезмі кишка часто вже порожня, а надмірне натужування вважають однією з головних причин геморою^[18].

Коли звертатися до лікаря

З ректальним тенезмом варто звернутися до лікаря в будь-якому разі, бо це завжди симптом іншої проблеми^[1]. Особливо насторожує, коли хибні позиви тривають довше кількох днів, повторюються, стають болючими або супроводжуються іншими змінами з боку травлення.

Негайно потрібна медична допомога, якщо є такі ознаки^[1]:

• Кров у калі: червоні або темні прожилки можуть свідчити про виразки, запалення чи пухлину.
• Озноб і гарячка: можуть бути симптомами кишкової інфекції.
• Нудота й блювання: бувають при тяжкому запаленні або порушенні прохідності кишки.
• Сильний біль у животі: особливо різкий, постійний або такий, що посилюється під час дефекації.

Ці прояви не можна ігнорувати. Вони можуть свідчити про запальний процес, інфекцію або механічну перешкоду в товстій кишці. Чим раніше виявлено причину, тим простіше відновити нормальну роботу кишківника й уникнути ускладнень.

Поширені запитання про ректальний тенезм

Як позбутися ректального тенезму?

Це симптом, тому позбутися його можна лише через лікування причини. Найчастіше він пов'язаний із запальними захворюваннями кишківника, інфекційним колітом чи проктитом, закрепом, рідше з колоректальним раком. Коли основну хворобу вдається вилікувати або взяти під контроль, тенезм зазвичай зникає.

Які види раку можуть викликати тенезм?

Одні пухлини спричиняють тенезм безпосередньо, звужуючи просвіт прямої кишки, інші опосередковано, коли проростають у пряму кишку чи тиснуть на її нерви в малому тазі^[23]. До таких видів раку належать:

• колоректальний рак
• рак анального каналу^[1]
• рак передміхурової залози
• рак сечового міхура
• рак шийки матки
• рак яєчників.

Для пухлин передміхурової залози, шийки матки та сечового міхура є й інший шлях: тенезм може з'явитися як наслідок променевої терапії малого таза^[6].

Чи може синдром подразненого кишківника викликати тенезм?

Так, синдром подразненого кишківника може супроводжуватися тенезмом^[1]. Стінка кишки при ньому надто чутлива, тож виникають відчуття неповного спорожнення, спазми й хибні позиви до дефекації.

Чому постійно здається, що потрібно випорожнитись?

Якщо часто з'являються позиви до дефекації, причини бувають різні. Найпоширеніші з них:

• особливості харчування, надлишок жирної або гострої їжі;
• нестача рідини й клітковини, що призводить до закрепів;
• емоційне напруження або стрес;
• захворювання травного тракту;
• побічна дія ліків, наприклад знеболювальних на основі кодеїну^[18].

Якщо позиви стають постійними або болючими, це привід перевірити, чи немає запального або функціонального порушення в роботі кишківника.