У дитячому відділенні невідкладної допомоги в Цюриху лікарі проаналізували 73 випадки рваних ран язика в дітей. Зашили лише 12 із них, здебільшого найбільші та наскрізні. Діти, яким накладали шви, одужували в середньому 13 днів, а ті, чиї рани гоїлися самі, близько 6 днів, і ускладнень у них було менше: 3,3% проти 25%[1]. Автори дійшли висновку: якщо рана язика коротша за 2 см і не зачіпає його кінчика, зашивати її не потрібно, навіть коли краї трохи розходяться. Слизова оболонка рота взагалі гоїться швидше за шкіру і майже без рубців[2], тому навіть рана, з якої тече багато крові, здебільшого обходиться домашньою допомогою.

Прикушують язик, слизову щоки чи губу найчастіше під час їжі, коли зуби випадково захоплюють м'які тканини[3]. У дітей частою причиною є падіння: в огляді 64 травм м'яких тканин обличчя в дітей вони спричинили 66% ушкоджень, а найчастіше страждали язик (31,3%) і губи (29,7%)[4]. Медики називають таке ушкодження раною слизової оболонки порожнини рота, а в побуті кажуть просто «прикусив язика» чи «вкусив себе за губу». Слово «прикус» стоматологи вживають в іншому значенні: так називають змикання зубних рядів. Правильні дії в перші хвилини зменшують біль і ризик ускладнень.

Читайте:

Перша допомога при прикушуванні губи або язика

Прикушування м'яких тканин у роті лякає, особливо коли йдеться про язик із його густою мережею судин. Через рясне кровопостачання рана язика може потроху сочитися кров'ю ще кілька годин, і це нормально[3]. Перша (домедична) допомога тут проста і має чіткий порядок: оглянути рану і переконатися, що в ній немає бруду чи сторонніх частинок, потім зупинити кровотечу і зменшити набряк. Якщо сильна кровотеча не зупиняється або людині важко дихати, телефонуйте 103 або 112[3].

Очищення та огляд рани

Після прикушування одразу огляньте ушкоджене місце, особливо якщо воно сталося під час падіння чи удару. Частинки бруду, їжі або зубного нальоту можуть потрапити в рану і спричинити запалення. Витягувати те, що застрягло глибоко в тканинах, самотужки не варто, бо так легко поглибити рану. З таким стороннім тілом потрібен лікар або стоматолог. Якщо ж рана чиста, почніть із м'якого очищення, попередньо вимивши руки.

Для цього підійде один із безпечних варіантів:

  • Чиста марля або стерильна серветка: обережно промокнути поверхню рани, не натираючи її.
  • Теплий сольовий розчин: пів чайної ложки солі на склянку теплої води; прополоскати рот і виплюнути, повторювати можна скільки завгодно[5]. Після кожного приймання їжі рану корисно ополіскувати теплою водою[3].
  • Розчин пероксиду водню (у побуті «перекис водню»): для рани в роті він не обов'язковий. Для ран на шкірі пероксид водню не радять, бо він подразнює тканини[6]. Якщо ним усе ж полощуть рот, то лише дорослі, розведеним 1:1 з водою і не ковтаючи; сольового розчину для очищення цілком достатньо.

Як зупинити кровотечу

Кровотеча з рота виглядає лячно, бо кров змішується зі слиною і її здається більше, ніж є насправді. Щойно ви прикусили язик чи губу, притисніть місце рани чистою тканиною або складеною марлею. Язик притискають стерильною марлею приблизно 5 хвилин, губу притискають до зубів 10 хвилин[3]. Якщо кров ще йде, натиск повторюють. Коли рана продовжує потроху сочитися, можна на 10 хвилин прикласти до неї змочений чайний пакетик: дубильні речовини чаю можуть допомогти зупинити кровотечу[3]. Якщо надірвалася вуздечка верхньої губи (складка, що з'єднує губу з яснами), після зупинки кровотечі не відтягуйте губу, щоб подивитися: рана знову закровить, а оглядати її безпечно через 3 дні[3]. Якщо кров не вдається зупинити тривалий час, потрібна невідкладна допомога.

Щоб не гаяти час на пошуки, варто мати під рукою:

  • Стерильну марлю або щільну серветку: для першого натискання.
  • Чистий рушник: якщо кровотеча сильна і потрібна ширша зона тиску.
  • Чисто вимиті руки або медичні рукавички: щоб не занести в рану додаткову інфекцію.

Що робити з набряком

Навіть невелика травма в роті може спричинити помітний набряк, а після сильного прикусу на губі нерідко з'являється синець, тобто невелика гематома. Холод зменшує припухлість і біль. У роті шматочок льоду або фруктовий лід можна тримати просто на місці рани, як і холодну вологу серветку, до 20 хвилин[3]. Морозиво теж підійде. Зовні, на щоку чи губу, лід прикладають лише загорнутим у рушник, до 20 хвилин кожні 2–3 години[7], бо голий лід може пошкодити шкіру.

Коротко: рану язика притискають марлею 5 хвилин, губу 10 хвилин і не відтягують, щоб подивитися; у роті лід можна тримати прямо на рані, а на шкіру щоки його кладуть лише через тканину.

Догляд за раною протягом загоєння

Невеликі порізи й садна в роті зазвичай загоюються за 3–4 дні[3]. У цей час рану легко знову подразнити або прикусити те саме місце, бо набрякла тканина виступає між зубами. Щоб усе минуло без ускладнень, потрібно знати кілька речей: як не подразнювати ушкоджену ділянку, коли потрібне знеболення і які ознаки свідчать про інфекцію.

Які продукти варто уникати

Деякі продукти діють на ушкоджену слизову як сіль на рану, у буквальному сенсі. На кілька днів краще перейти на м'яку їжу, яку не треба довго жувати, і пити більше рідини: прохолодні напої, молочні коктейлі, фруктовий лід[3]. Холодне пити зручно через трубочку[5].

Найпоширеніші подразники в такій ситуації:

  • Кислі напої та продукти: цитрусові та інші фруктові соки, оцет, газовані лимонади щиплять і посилюють біль[5].
  • Солоні та гострі снеки: чипси, насіння, крекери печуть і дряпають рану дрібними гострими частинками[5].
  • Гаряча або тверда їжа: дуже гарячий суп чи чай, грильоване м'ясо, хлібна скоринка й тости можуть повторно травмувати те саме місце.

Чи потрібне знеболення

Якщо біль терпимий, ліки не обов'язкові. Коли ж стає важко їсти чи говорити, можна випити парацетамол або ібупрофен[3]. Ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) дітям до 16 років не дають без призначення лікаря, бо в поодиноких випадках вона спричиняє тяжкий синдром Рея[8]. Знеболювальні гелі чи спреї для рота продаються без рецепта, і фармацевт може порадити відповідний[5]. Проте з місцевими анестетиками для слизової обережність доречна: засоби з бензокаїном не можна застосовувати дітям до 2 років, бо вони здатні спричинити метгемоглобінемію, небезпечний стан, коли кров гірше переносить кисень[9].

Ознаки інфекції

Рани в роті інфікуються рідко[3]. З кожним днем біль має слабшати, а краї рани затягуватися. Якщо ж через 48 годин біль чи набряк посилюються, загоєння пішло не так[3].

Міф: білий наліт на ранці в роті означає гній і нагноєння. Насправді: рана в роті, яка нормально гоїться, має білуватий колір, і це не ознака інфекції[3].

Зверніть увагу на такі ознаки:

  • Почервоніння, що поширюється: червона зона навколо рани не зменшується, а розширюється.
  • Гній або каламутні виділення: на поверхні рани чи при легкому натисканні.
  • Біль, що посилюється: раніше торкатися було терпимо, а тепер боляче, або рана почала кровити знову[5].
  • Підвищена температура тіла (гарячка): разом зі змінами в рані це привід звернутися до лікаря того ж дня[3].

Якщо виразка на місці прикусу не загоюється понад 3 тижні, її варто показати лікареві або стоматологу[5]: довготривала виразка в роті іноді буває ознакою раку ротової порожнини. Буває й так, що через кілька днів чи тижнів після травми на нижній губі з'являється м'яка прозора «бульбашка». Найчастіше це мукоцеле, кіста дрібної слинної залози: у дослідженні 68 таких кіст 87% виявили саме на нижній губі, і більшість пацієнтів пригадували травму[10]. Таку кісту, як і будь-який інший «прищ» у роті, що не минає, варто показати стоматологу.

Коли потрібно звертатися до лікаря або стоматолога

Більшість прикусів губи чи язика є дрібною неприємністю, з якою легко впоратися вдома. Але є ситуації, коли зволікання небезпечне: глибока рана, кровотеча, що не зупиняється, ризик інфікування або щось стороннє в роті, наприклад уламок зуба чи бруд. Тут самолікування може тільки погіршити стан.

Ситуації, які вимагають допомоги

Є конкретні ознаки, за яких до лікаря чи стоматолога варто піти без вагань:

  • У рані залишилося щось стороннє: бруд, уламок зуба або будь-яка частинка, яку не вдається обережно видалити самостійно.
  • Кров не зупиняється: навіть після тривалого натискання та холоду рана продовжує кровити. Сильна кровотеча, яку не вдається зупинити, або утруднене дихання є приводом викликати 103 або 112[3].
  • Глибокий або розірваний поріз: рана язика, краї якої розходяться навіть тоді, коли язик лежить спокійно, або рана губи, що зяє, можуть потребувати швів[3]. Особливо уважно ставляться до рани, яка переходить через червону облямівку губи на шкіру обличчя: щоб не залишився помітний рубець, краї тут треба зіставити дуже точно[11]. Більшість ран язика добре гояться і без швів, з мінімальними рубцями[12].
  • Травма в глибині рота: поранення мигдаликів, м'якого піднебіння чи задньої стінки глотки, наприклад коли дитина впала з олівцем або зубною щіткою в роті, вважають серйозними, бо вони можуть призвести до глибокої інфекції шиї[3].
  • Важко ковтати, не вдається повністю відкрити чи закрити рот або сильний біль не слабшає через 2 години після знеболювального[3].
  • Зміщені або зламані зуби: прикушування часто трапляється під час удару чи падіння, тому слід перевірити стан зубного ряду.
  • Явні ознаки інфекції: почервоніння, гній, біль, що посилюється, або гарячка.
  • Дитина до 1 року: з будь-якою травмою рота немовля варто показати лікареві[3].
  • Немає щеплення від правця: якщо рана брудна, а від останнього щеплення минуло понад 5 років, або рана чиста, але щеплення було понад 10 років тому[3].
  • Язик прикушено під час нападу або у сні: прикушений язик буває приблизно в третини людей після епілептичного нападу, а серед тих, хто пережив звичайну непритомність, язик залишався цілим у 96%[13]. Найчастіше під час нападу травмується бічний край язика[14]. Якщо людина зранку знаходить на язиці свіжі прикуси, а нічних подій не пам'ятає, це привід звернутися до невролога. Зрідка нічні прикуси спричиняє лицьово-нижньощелепна міоклонія, коли жувальні м'язи різко скорочуються уві сні[15].

Коротко: шви потрібні меншості ран у роті; до лікаря ведуть глибина і розташування рани, кровотеча, що не зупиняється, сторонні тіла, травма зубів і прикус язика під час нападу.

Особливості у дітей після стоматологічного знеболення

Окрема історія стосується дітей, які повертаються від стоматолога після місцевої анестезії. Поки діє знеболення, дитина не відчуває губу, щоку чи язик і може прикусити їх із цікавості або просто не помітивши. Батьки часто бачать ушкодження вже тоді, коли ділянка набрякла або з'явилася кров. У дослідженні дітей, яким робили анестезію нижньої щелепи (провідникову, коли знеболюють нерв, що йде до нижніх зубів), таку травму після процедури отримали 13%: 18% серед дітей до 4 років і 7% серед старших за 12[16]. В іншому дослідженні оніміння трималося 3 години у 40% дітей і 5 годин в 11%, травми найчастіше зазнавала губа, а найвразливішими були діти до 7 років[17]. Тому вдома одразу після візиту огляньте рот дитини, попросіть не кусати і не смоктати губу і не давайте їжу, яку треба жувати, доки чутливість не повернеться.

Підсумок

Прикушений язик чи губа майже завжди гояться вдома за кілька днів. Головне в перші хвилини: притиснути рану марлею на 5–10 хвилин, не підглядаючи, прикласти холод і прополоскати рот теплою солоною водою. Наступні дні допоможуть м'яка їжа без кислого, солоного й гострого та парацетамол чи ібупрофен за потреби. До лікаря ведуть кровотеча, що не зупиняється, глибока рана, що зяє чи переходить на шкіру губи, сторонні тіла, травма зубів, біль і набряк, що посилюються після двох діб, і прикушений язик після нападу чи непритомності.

Джерела17
  1. Дослідження. Seiler M. та ін. Tongue lacerations in children: to suture or not?. Swiss Med Wkly, 2018.
  2. Огляд. Glim JE. та ін. Detrimental dermal wound healing: what can we learn from the oral mucosa?. Wound Repair Regen, 2013.
  3. Mouth Injury. Seattle Children’s Hospital.
  4. Дослідження. Bankole OO. та ін. Oro-facial soft tissue injuries in Nigerian children: a five-year review. Afr J Med Med Sci, 2004.
  5. Mouth ulcers. NHS.
  6. Mayo Clinic
  7. Sprains and strains. NHS.
  8. Aspirin: medicine for pain relief or preventing blood clots. NHS.
  9. FDA
  10. Дослідження. Kalaimani G. та ін. Mucous extravasation phenomenon: A clinicopathologic evaluation of 68 cases. J Oral Maxillofac Pathol, 2024.
  11. Огляд. Campo TM. Lip Laceration and Vermilion Border Repair. Adv Emerg Nurs J, 2021.
  12. Мета-аналіз. Gonsalves CL. та ін. Surgical versus conservative management of tongue lacerations in the acute care setting: A systematic review of the literature. Paediatr Child Health, 2022.
  13. Мета-аналіз. Brigo F. та ін. Value of tongue biting in the differential diagnosis between epileptic seizures and syncope. Seizure, 2012.
  14. Дослідження. Oliva M. та ін. The diagnostic value of oral lacerations and incontinence during convulsive "seizures". Epilepsia, 2008.
  15. Огляд. Seneviratne U. Facio-mandibular myoclonus: a rare cause of nocturnal tongue biting. Epileptic Disord, 2011.
  16. Дослідження. College C. та ін. Bilateral versus unilateral mandibular block anesthesia in a pediatric population. Pediatr Dent, 2000.
  17. Дослідження. Adewumi A. та ін. The incidence of adverse reactions following 4% septocaine (articaine) in children. Pediatr Dent, 2008.