4 типи грибка нігтів: чим відрізняються і як їх розпізнати

Крейдяна біла пляма, яку можна зішкребти з поверхні нігтя, і жовтий потовщений край, що кришиться й відходить від пальця, можуть бути однією хворобою. Різниця лише в тому, де оселився гриб: на поверхні пластини, під нею, у її товщі чи біля кутикули. Від цього залежить, чи вистачить лікувального лаку, чи знадобляться таблетки, і навіть з якого місця лікар братиме шматочок нігтя на аналіз^[1].

Оніхомікоз, або грибок нігтів, це грибкове ураження нігтьової пластини, нігтьового ложа або матриксу (зони росту нігтя біля кутикули). Його спричиняють три групи грибів: дерматофіти, дріжджові гриби роду кандида (Candida) та недерматофітні плісняві гриби. Дерматофіти винні приблизно в 90% випадків на нігтях стоп і в половині випадків на нігтях рук^[2]. Інфекція розвивається поступово, змінює вигляд, колір і структуру нігтя, а з часом може спричиняти дискомфорт і навіть біль під час ходьби. Від того, з якого місця почалося ураження і який гриб його спричинив, залежать перебіг хвороби, її тривалість і результат лікування.

Читайте:

Здорові нігті: як зміцнити і ознаки хвороб

Здорові нігті гладкі, рівномірно рожеві й без плям, а зміни їхнього кольору, форми чи товщини іноді першими пі...

Що нігті можуть сказати про здоров’я

Що нігті можуть сказати про здоров'я: які зміни кольору, форми й поверхні нігтів бувають ознакою хвороб леген...

Типи грибка нігтів

Форма грибкової інфекції залежить від того, який гриб її спричинив і яку частину нігтя він заселив: нігтьову пластину, матрикс чи ложе. Дерматологи виділяють кілька клінічних форм, і кожна має свої зовнішні ознаки та характер поширення^[1]. Нижче чотири основні. Якщо будь-яку з них роками не лікувати, ніготь може зруйнуватися повністю: це тотальний дистрофічний оніхомікоз, на розвиток якого йде 10–15 років. При поганому кровообігу в ногах він підвищує ризик виразок під нігтем і приєднання бактеріальної інфекції^[2].

1. Піднігтьовий (субунгальний) оніхомікоз

Це найчастіша форма грибкової інфекції нігтів^[2]. Здебільшого її спричиняє дерматофіт Trichophyton rubrum, який живиться кератином, основним білком нігтя^[3]. Гриб уражає нігтьове ложе та нижню поверхню нігтьової пластини. Розрізняють два варіанти: дистальний латеральний (починається з краю нігтя) і проксимальний (починається біля кутикули).

Дистальний латеральний піднігтьовий оніхомікоз починається з вільного краю або бічних країв нігтя й просувається до кутикули. Найчастіше він уражає один або обидва великі пальці стоп і буває в цілком здорових людей^[3].

Симптоми включають:

• жовтувате або коричневе забарвлення, що з'являється на кінчику нігтя й поступово рухається до основи (саме так найчастіше виглядають жовті нігті при грибку)
• потовщення пластини і крихкі маси під нею, через які край нігтя кришиться^[2]
• підняття нігтя та його часткове відшарування від ложа.

Проксимальний піднігтьовий оніхомікоз трапляється найрідше: гриб проникає з ділянки матриксу біля кутикули і поширюється до краю нігтя. Цю форму пов'язують зі СНІДом, а колись навіть вважали ознакою ВІЛ-інфекції^[2]. У людей із ВІЛ її найчастіше спричиняє той самий T. rubrum, особливо на нігтях рук^[4]. Схожу картину дають і плісняві гриби, зокрема Aspergillus і Fusarium^[3].

Характерні ознаки:

• білі плями з внутрішнього боку нігтя поблизу кутикули, біля лунки (світлого півмісяця)
• рух цих плям у напрямку до кінчика разом із ростом нігтя
• локальне потовщення пластини в ділянці основи^[1].

2. Білий поверхневий оніхомікоз

Цей тип спричиняють гриби, які заселяють лише поверхневі шари пластини. Класичну форму викликає дерматофіт Trichophyton interdigitale (раніше його називали T. mentagrophytes)^[3]. Плісняві гриби, наприклад Fusarium, дають схожі білі плями, але проникають у ніготь глибше^[3]. У людей із ВІЛ поверхневу форму, як і проксимальну, частіше спричиняє T. rubrum^[4]. Її описували навіть у трирічної дитини з ВІЛ^[5], хоча загалом грибок нігтів у дитинстві рідкісний: його має приблизно одна дитина з 2000^[6].

Ця форма значно рідша за піднігтьову^[2]. Від лейконіхії, тобто безпечних білих цяток на нігтях, її відрізняє те, що грибковий наліт лежить на поверхні й піддається зішкрібанню.

Клінічні прояви включають:

• білі плями або цятки на поверхні нігтьової пластини, найчастіше на нігтях стоп
• крейдяний, наче припорошений вигляд: наліт можна зішкребти кюреткою чи бором^[2]
• чітко окреслені лускуваті ділянки
• поверхневе кришіння або крихкість нігтя
• дрібні заглиблення в пластині (пітинг)^[1].

3. Кандидозний оніхомікоз

Рідкісніший тип грибкового ураження, який спричиняють дріжджові гриби роду кандида, найчастіше Candida albicans. Це той самий вид, що спричиняє молочницю та кандидоз ротової порожнини. На кандиду припадає лише близько 2% випадків оніхомікозу, і частіше вона уражає нігті рук^[2], хоча може розвинутися й на ногах.

Інфекція зазвичай починається з пароніхії, запалення шкіри нігтьового валика, і поширюється з ділянки біля кутикули^[1]. Кандидоз нігтів розвивається лише тоді, коли є сприятливі чинники, насамперед ослаблений імунітет і цукровий діабет^[3]. До груп ризику належать і люди з ВІЛ, у яких кандида може уражати одразу багато нігтів^[4].

Ознаки кандидозного ураження нігтів:

• почервоніння, набряк і болісність шкіри біля кутикули, валик піднімається над пластиною
• плями на нігті білого, жовтого, зеленого або чорного кольору, які поширюються разом із ростом нігтя
• болісність при натисканні на ніготь
• відшарування або часткове підняття нігтя^[1].

4. Ендоніксний оніхомікоз

Рідкісна, але чітко окреслена форма, при якій гриб живе всередині нігтьової пластини, а нігтьове ложе не уражає. Уперше її описали в 1999 році у трьох пацієнтів, інфікованих дерматофітом Trichophyton soudanense^[7]. Пізніше її пов'язали і з T. violaceum^[3]. Систематичний огляд 2025 року налічив у літературі 175 таких пацієнтів, здебільшого з Азії та Африки, хоча частина авторів описувала цю форму за різними критеріями^[8].

Від білого поверхневого оніхомікозу її відрізняє те, що поверхня пластини залишається гладкою, а гриб заселяє саму товщу нігтя. Під мікроскопом у пластині видно безліч ниток гриба, а в ложі їх немає. Ложе не запалене, не потовщене і щільно прилягає до нігтя^[7].

Характерні клінічні ознаки:

• молочно-біле рівномірне забарвлення нігтя по всій товщі
• звичайна товщина і гладка поверхня пластини
• відсутність потовщення під нігтем і запальних змін у ложі
• ніготь не піднімається та не відшаровується^[7].

Коротко: чим глибше сидить гриб, тим складніше лікування: білий наліт на поверхні нігтя інколи вдається лікувати місцево, а ураження біля кутикули чи з відшаруванням пластини зазвичай потребує таблеток.

Діагностика грибка нігтів

Грибкова інфекція не єдина причина, чому нігті змінюють форму, колір або структуру. Майже половина нігтів на ногах, які виглядають ураженими, грибка не мають^[2]. Схожі зміни дають травма, псоріаз нігтів, червоний плоский лишай, а темна смуга чи чорний ніготь інколи виявляються пухлиною, зокрема меланомою під нігтем^[1]. Тому сам зовнішній вигляд не підтверджує діагноз: потрібне лабораторне дослідження нігтя.

Процес діагностики включає кілька етапів:

• Збір зразка: лікар бере шматочок нігтя або крихкі маси з-під нього. Місце залежить від типу ураження: при піднігтьовій формі найбільше гриба знаходять у масах, зібраних якомога ближче до основи нігтя, білий поверхневий наліт зішкрібають скальпелем, а при проксимальній формі зрізають верхній шар пластини над ураженою ділянкою^[1].
• KOH-тест (мікроскопія з гідроксидом калію): зразок обробляють розчином калію гідроксиду, щоб розчинити рогові маси, і розглядають під мікроскопом, шукаючи нитки гриба (гіфи) або спори. Це швидкий тест, але він виявляє інфекцію лише приблизно в 60% випадків і не показує, який саме це гриб^[2].
• Визначення збудника: посів на живильне середовище показує, чи йдеться про дерматофіт, дріжджовий чи пліснявий гриб. Він дуже специфічний, але теж має чутливість близько 60%, а результату доводиться чекати тижнями. ПЛР виявляє дерматофіти на 20% частіше, ніж сам посів^[2]. Від типу збудника залежать вибір препарату і схема лікування.
• Гістологія з фарбуванням: обрізок нігтя фарбують спеціальними барвниками (PAS-реакція, сріблення за Грокоттом) і досліджують під мікроскопом. Це найчутливіший метод, він знаходить близько 95% інфекцій^[2]. Його використовують при сумнівному результаті інших аналізів.

Лише після підтвердження збудника можна впевнено призначати лікування. Курс триває місяцями, тож засіб, підібраний навмання, означає місяці втраченого часу, а грибок тим часом захоплює все більшу частину нігтя.

Лікування грибка нігтів

Сам по собі грибок нігтів зазвичай не минає, і чим менша частина нігтя уражена, тим легше його лікувати. Вибір методу залежить від типу гриба, площі ураження, кількості залучених нігтів, віку, загального здоров'я і побажань самої людини^[6]. Ніготь на нозі росте приблизно на 1 мм на місяць, тому лікування може тривати до 12 місяців^[2].

Домашні засоби

При дуже легких формах, які не охоплюють глибокі шари нігтя й не деформують його, можна почати з простих кроків удома. Вони не вилікують глибоку інфекцію, але допомагають не дати їй поширитися.

Що можна зробити самостійно:

• акуратно очищати нігті й коротко їх підстригати, користуючись лише власними ножицями та щипчиками^[9]
• не зішкрібати білі плями з нігтя самостійно: шліфування уражених нігтів при білому поверхневому оніхомікозі дерматолог робить спеціальним інструментом, і вдома легко пошкодити здорову тканину^[10]
• порадитися з фармацевтом щодо протигрибкового лаку для нігтів. Звичайний безрецептурний крем із тербінафіном чи клотримазолом лікує грибок шкіри стоп, але не проникає крізь ніготь^[10], тож його використовують хіба що для шкіри навколо
• тримати стопи сухими, щодня вдягати чисті шкарпетки (при гіпергідрозі міняти їх частіше), не носити взуття, у якому ноги пітніють, і якнайшвидше лікувати грибок стоп^[9].

Аптечні лаки для нігтів наносять щодня або раз на тиждень, залежно від засобу, протягом 6–12 місяців. Перше покращення видно лише через кілька місяців, і людям до 18 років, вагітним і жінкам, які годують грудьми, такі засоби можуть не підходити^[9]. Інфекцію вважають вилікуваною, коли біля основи відростає здоровий ніготь.

Призначення препаратів

Основу лікування становлять рецептурні протигрибкові препарати. Вони бувають двох типів: місцеві (топічні), які наносять на ніготь, і системні (пероральні, у таблетках). Вибір залежить від тяжкості ураження, його глибини та відповіді на попереднє лікування.

У яких випадках застосовують топічні засоби:

• ураження обмежене поверхнею нігтя (наприклад, білий поверхневий оніхомікоз, коли дерматолог поєднує шліфування нігтя з місцевим засобом)^[10]
• уражено один або два нігті
• ураження охоплює менш як 50% площі пластини^[1]
• матрикс не залучений, ніготь не піднятий і не деформований^[11]. Місцеві засоби також обирають, коли таблетки протипоказані^[6], а в дітей вони діють краще, ніж у дорослих, бо дитячі нігті ростуть швидше^[10].

Найпоширеніші засоби для місцевого застосування:

• Циклопірокс 8% (лак): наносять щодня, раз на тиждень знімають старі шари спиртом, курс близько 48 тижнів^[10]. Повне вилікування, коли грибка немає і ніготь виглядає здоровим, досягає близько 8,5%^[2];
• Ефінаконазол 10% (розчин): наносять щодня близько 48 тижнів^[10]. За оглядом Cochrane, він має найкращі докази повного вилікування серед місцевих засобів^[11], але й воно трапляється лише приблизно у 18%^[2];
• Таваборол 5% (розчин): проникає крізь нігтьову пластину, його наносять щодня близько 48 тижнів^[10]; повне вилікування при легкому й помірному піднігтьовому ураженні становить близько 9%^[2];
• Аморолфін 5% (лак): ще один поширений місцевий засіб^[1].

Коли потрібні пероральні препарати:

• уражено кілька нігтів або ураження помірне чи тяжке, особливо в людей із діабетом, бо в них грибок частіше призводить до виразок^[2]
• ніготь піднятий або відшарований
• інфекція поширилася глибоко, до матриксу (наприклад, проксимальний піднігтьовий оніхомікоз)
• місцеве лікування не допомогло^[9].

До найефективніших таблетованих препаратів належать:

• Тербінафін: для більшості людей препарат першої лінії^[6]. Його приймають щодня 6 тижнів при ураженні нігтів на руках і 12 тижнів на ногах^[10]. За метааналізом Cochrane (48 досліджень, 10 200 учасників), тербінафін, імовірно, виліковує частіше, ніж азоли^[12]
• Ітраконазол: при ураженні нігтів на ногах його приймають щодня 12 тижнів, на руках курсами (пульсами): тиждень приймання, три тижні перерви, ще тиждень. Він взаємодіє з багатьма ліками, зокрема зі статинами, тож лікарю треба знати про всі препарати, які ви приймаєте^[10]
• Флуконазол: разом з ітраконазолом альтернатива, коли тербінафін не підходить^[6]
• Амфотерицин B: препарат для тяжких системних грибкових інфекцій, який у схеми лікування оніхомікозу не входить^[6].

Системні препарати діють надійніше, але можуть спричиняти побічні реакції: нудоту, біль у животі, діарею, головний біль, свербіж і висип^[9]. Ушкодження печінки буває рідко, тому перед початком лікування перевіряють печінкові ферменти (АЛТ, АСТ), а під час приймання тербінафіну аналіз повторюють через 6 тижнів^[10]. При деяких захворюваннях печінки і нирок, під час вагітності та годування груддю таблетки можуть бути протипоказані^[9].