Абдомінальна мігрень: коли в дитини болить живіт

У середньому діти з абдомінальною мігренню отримують правильний діагноз через 3,1 року після перших нападів, дорослі через 4 роки^[1]. Увесь цей час їх перевіряють на гастрит, кишкові інфекції та «нервовий живіт», хоча причина криється в тому самому механізмі, що й у звичайної мігрені. Голова при цьому може не боліти зовсім.

Серед дітей шкільного віку абдомінальна мігрень трапляється в 1–4%, частіше в дівчаток, а перші напади в середньому з'являються близько 7 років^[2]. У дорослих вона буває рідко: у зведенні 662 описаних випадків дорослих було лише 33^[1]. Біль під час нападу настільки сильний, що дитина не може вчитися, гратися чи йти на гурток^[3].

Що таке абдомінальна мігрень?

Абдомінальна мігрень означає повторні напади помірного або сильного болю посередині живота, найчастіше навколо пупка. Міжнародна класифікація головного болю (ICHD-3) відносить її до епізодичних синдромів, пов'язаних з мігренню, поряд з іншими «дитячими» типами мігрені. Напад без лікування або при невдалому лікуванні триває від 2 до 72 годин, а між нападами людина почувається цілком здоровою^[3].

Міф: якщо голова не болить, це не мігрень. Насправді: за критеріями ICHD-3 головний біль не входить до нападу абдомінальної мігрені; якщо під час болю в животі болить і голова, лікар радше думатиме про мігрень без аури^[3].

Цей розлад нерідко залишається нерозпізнаним, бо біль у животі першою чергою пов'язують із травленням. Батьки й лікарі підозрюють гастрит, синдром подразненого кишківника чи харчове отруєння. Тим часом зв'язок зі звичайною мігренню дуже тісний: у дослідженні шкільних дітей абдомінальна мігрень і мігренозний головний біль мали однакові тригери, полегшувальні чинники та супутні симптоми^[4]. Під час повторного обстеження через багато років 70% колишніх пацієнтів мали мігренозний головний біль у минулому або в теперішньому часі, серед ровесників без абдомінальної мігрені таких було 20%^[5].

Причини

Точна причина абдомінальної мігрені невідома. Найімовірніше, вона має спільний механізм з мігренню: схожість двох станів така велика, що дослідники припускають одне походження^[4]. Одна з гіпотез пов'язує напади з надмірною чутливістю нервових шляхів між мозком і кишківником та зі змінами рівня серотоніну, речовини, що передає сигнали між нервовими клітинами. Ця гіпотеза поки не доведена.

Важливими чинниками ризику є спадковість та емоційний стан. Мігрень у родичів і власна мігрень в анамнезі допомагають лікарю розпізнати діагноз^[1]. Напад часто провокують стрес, недосипання, подорожі, заколисування в транспорті та пропущені приймання їжі, хоча багато нападів починаються без явної причини^[2]. Порушення роботи вегетативної нервової системи, що керує судинами, потовиділенням і травленням, теж можуть робити організм вразливішим.

Симптоми

Головний прояв абдомінальної мігрені: напад тупого, «ниючого» болю посередині живота або навколо пупка, іноді без чіткого місця. Біль помірний або сильний і заважає звичайним справам^[3]. Для діагнозу потрібно щонайменше 5 таких нападів.

Напад супроводжують й інші симптоми (для діагнозу потрібні хоча б два з перших трьох пунктів):

• Блідість шкіри, часто з темними колами під очима; у небагатьох дітей замість блідості обличчя червоніє^[3].
• Нудота, яка іноді супроводжується блюванням. У зведенні 448 випадків нудоту мали 66,1% пацієнтів, блювання 53,6%^[1].
• Відсутність апетиту. Малі діти часто не можуть відрізнити втрату апетиту від нудоти.
• Раптове погіршення настрою, дратівливість.
• Головний біль. В описаних випадках його відзначали 47,1% пацієнтів^[1], але за суворими критеріями він не є частиною нападу.
• Підвищена чутливість до світла та гучних звуків^[2].

Напад починається раптово і так само швидко минає. Між епізодами дитина почувається добре, не має проблем з травленням, вагою чи ростом^[3].

Як діагностується абдомінальна мігрень?

Абдомінальну мігрень діагностувати непросто, бо біль у животі має десятки причин. До того ж малі діти погано описують свої відчуття і не можуть пояснити, чим цей біль відрізняється від звичайного.

Аналізу крові чи знімка, які підтвердили б діагноз, не існує^[2]. Лікар спирається на опис нападів, їхню тривалість, супутні симптоми, повне здоров'я між ними та сімейну історію. Римські критерії IV для дітей дозволяють ставити діагноз за симптомами: обстеження призначають вибірково, коли щось у розповіді чи огляді насторожує^[6].

Оскільки абдомінальна мігрень має схожі прояви з іншими хворобами, лікар повинен виключити інші можливі причини болю в животі, зокрема:

• Синдром циклічного блювання (повторні напади сильного блювання без болю як головного симптому).
• Виразкову хворобу шлунка.
• Хворобу Крона.
• Синдром подразненого кишківника.
• Захворювання нирок або сечового міхура.

Лікар зазвичай виконує такі діагностичні заходи:

• Аналізує особисту та сімейну історію захворювань, щоб перевірити наявність мігрені у близьких родичів.
• Проводить фізичний огляд, оцінює вагу і ріст дитини.
• За потреби призначає базові аналізи: загальний аналіз крові, С-реактивний білок, фекальний кальпротектин (маркер запалення кишківника в калі)^[7]. УЗД черевної порожнини роблять, якщо є підозра на конкретну хворобу. Рентген живота не входить до рутинного обстеження: його призначають за окремими показаннями, наприклад при підозрі на проковтнутий сторонній предмет.

Ознаки, що вказують на іншу причину болю

Діагноз абдомінальної мігрені ставлять лише тоді, коли немає тривожних ознак^[7]. Негайно звертайтеся по медичну допомогу, якщо є:

• Зелене блювання (з жовчю) або блювання разом з відсутністю випорожнень: так може проявлятися непрохідність кишківника, зокрема заворот кишок.
• Кров у калі, особливо разом з блюванням, блідістю і в'ялістю: це може бути інвагінація кишківника, коли одна ділянка кишки втягується в іншу.
• Втрата ваги, відставання в рості, нічні випорожнення, пронос з кров'ю: можливе запальне захворювання кишківника^[7].
• Біль, що будить дитину вночі.
• Біль збоку або внизу живота, а не навколо пупка. При апендициті біль часто починається біля пупка, а за кілька годин зміщується вправо вниз і посилюється^[8].
• Підвищена температура, біль, що посилюється від руху, напружений живіт^[7].

Коротко: типовий напад абдомінальної мігрені триває від 2 до 72 годин, болить навколо пупка, а між нападами дитина повністю здорова; кров у калі, зелене блювання, нічний біль, гарячка чи схуднення потребують огляду лікаря.

Лікування

Ліків, офіційно схвалених саме для абдомінальної мігрені, немає. Лікування має дві мети: полегшити напад і зменшити частоту нових, а також не допустити зневоднення при тривалому блюванні.

Медикаментозна терапія: профілактика

Профілактичні ліки призначають, коли напади часті або тривалі^[2]. Зазвичай це препарати, які запобігають класичній мігрені:

• Ципрогептадин: антигістамінний препарат, який найчастіше призначають дітям. У ретроспективному дослідженні 155 дітей з мігренню на нього відповіли 68,9%^[9].
• Пізотифен: впливає на серотонінові рецептори. Це один з небагатьох препаратів, перевірених саме при абдомінальній мігрені: у маленькому подвійному сліпому дослідженні 14 дітей він помітно переважав плацебо^[10].
• Пропранолол: бета-адреноблокатор, який знижує частоту нападів мігрені^[11].
• Флунаризин: блокатор кальцієвих каналів; при мігрені дорослих докази його користі слабкі^[11], при абдомінальній мігрені досліджень обмаль.

Ці препарати можуть зменшувати кількість і силу нападів, але при абдомінальній мігрені їх застосовують «поза інструкцією» (оф-лейбл). Високі показники успіху в описах окремих випадків, ймовірно, перебільшені, бо вдалі випадки публікують частіше^[1].

Медикаментозна терапія: зняття нападу

Якщо напад уже розпочався, лікар може порадити такі засоби:

• Знеболювальні: парацетамол або ібупрофен, з яких зазвичай починають^[2]. Ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) дітям і підліткам до 16 років не дають: вона може спричинити рідкісний, але небезпечний синдром Рея з ураженням печінки та мозку^[12].
• Препарати від нудоти та блювання, які допомагають полегшити дискомфорт.
• Триптани (наприклад, суматриптан): ліки від звичайної мігрені, які призначає лікар. В описаних випадках вони допомагали більшості пацієнтів^[1], але контрольованих досліджень при абдомінальній мігрені немає.

Якщо напад триває надто довго або супроводжується багаторазовим блюванням, може знадобитися госпіталізація. У лікарні вводять рідину внутрішньовенно, щоб запобігти зневодненню й відновити баланс солей^[2].

Домашні методи лікування

Немедикаментозні заходи допомагають пережити напад легше, особливо якщо почати їх рано.

• Спокій та темрява. Під час нападу допомагає відпочинок у темній тихій кімнаті^[2], подалі від гучних звуків і яскравого світла.
• Холодний компрес. Деяким дітям стає легше від прохолодного компресу на живіт або лоб. Досліджень цього методу немає, але він безпечний.
• Гідратація. При блюванні пийте воду або розчин для регідратації невеликими ковтками, але часто. Якщо дитина не може втримати рідину, мочиться рідко, сонна і в'яла, потрібен лікар.
• Спостереження за режимом харчування. Під час нападу краще відмовитися від важкої та жирної їжі. Харчові тригери при абдомінальній мігрені трапляються рідше, ніж при звичайній мігрені^[2], тому виключати продукти варто лише тоді, коли щоденник показує чіткий зв'язок.

Домашні методи не замінюють огляд лікаря, але можуть зробити напад легшим.

Профілактика

Щоб нападів було менше, допомагає щоденник симптомів: час початку болю, тривалість, сон, їжа, стрес, поїздки. Через кілька тижнів записів часто видно закономірність, яку можна змінити.

Загальні рекомендації

• Керування стресом. Стрес належить до найчастіших тригерів. Методи релаксації, дихальні вправи або когнітивно-поведінкова терапія можуть зменшити його вплив^[2].
• Регулярний сон. Недосипання і збитий режим провокують напади. Стабільний час засинання та пробудження допомагає підтримувати здоровий сон.
• Правильне харчування. Регулярні приймання їжі важливіші за списки «заборонених» продуктів: пропущений сніданок чи обід теж може спровокувати напад^[2]. Шоколад, витримані сири, копченості, цитрусові чи харчові добавки варто прибирати з меню лише тоді, коли саме вони стабільно передують нападам.
• Уникання різких подразників. Яскраве або мерехтливе світло, гучні звуки, сильні запахи, довгі поїздки можуть спровокувати напад. Дітям, яких заколисує, допомагає місце попереду, погляд у вікно і перерви в дорозі.
• Вода і рух. Достатньо рідини та регулярна фізична активність входять до базових порад щодо профілактики^[2].

Коригуючи спосіб життя та контролюючи тригери, можна зробити напади рідшими й легшими.

Життя з абдомінальною мігренню

Для багатьох сімей абдомінальна мігрень стає великим викликом: дитина пропускає школу, гуртки, дні народження друзів. Дорослим буває складно зберігати працездатність. Біль справжній, а не «вигаданий», тож людині потрібні підтримка і розуміння.

Читайте:

Головний біль і мігрень: яка різниця?

Звичайний головний біль чи мігрень? Відрізнити їх можна за кількома ознаками, і від цього залежить, які ліки д...

Домашні методи при головному болю у дитини

Головний біль у дитини: які причини найчастіші, чим відрізняються типи болю, які домашні методи допомагають, ...

Здебільшого до підліткового віку напади слабшають. У шотландському дослідженні абдомінальна мігрень минула в 61% колишніх пацієнтів^[5]. Якщо на зміну болю в животі прийде мігренозний головний біль, це не вирок: при правильній профілактиці його напади теж можна зробити рідшими та легшими.

Часті питання

Чи виникає абдомінальна мігрень у дорослих?Так, але рідко. У дорослих перші напади в середньому починаються близько 31 року^[1], і через схожість зі шлунково-кишковими розладами діагноз часто ставлять із запізненням.

Чому так важко діагностувати цю хворобу?Специфічного аналізу немає, а під абдомінальну мігрень можуть «маскуватися» десятки хвороб травлення. Тому лікар уважно розпитує про напади, оглядає дитину і за потреби призначає обстеження, щоб не пропустити іншу причину.

Чи може абдомінальна мігрень йти в парі з головним болем?Так. У частини людей під час болю в животі болить і голова або з'являється чутливість до світла і звуків. Тоді лікар може діагностувати звичайну мігрень, яка проявляється ще й болем у животі.

Чи існують харчові тригери?У деяких дітей так, але рідше, ніж при звичайній мігрені. Голод і пропущені приймання їжі провокують напади частіше, ніж окремі продукти^[2].

Чи можна запобігти нападу під час поїздок?Подорожі та заколисування належать до відомих тригерів^[2]. Допомагають коротші переїзди з частими зупинками, сон напередодні, легкий перекус перед дорогою. Ліки від заколисування дитині варто підбирати разом з лікарем.