Нікель

Якщо від сережок чи ґудзика на джинсах свербить шкіра, найімовірніше, винен нікель. Він є найчастішою причиною алергічного контактного дерматиту в Європі й у світі^[1]. А от потрібен нікель людині чи ні, вчені досі не вирішили: для тварин він необхідний, а для людини його роль не встановлена^[2]. Тож нікель цікавий насамперед тим, як організм на нього реагує.

Чи потрібен нікель організму

Для тварин нікель вважають необхідним мікроелементом: щури, яких позбавляли нікелю, гірше росли, мали низький гемоглобін і порушений обмін глюкози^[2]. Для рослин і мікробів у ґрунті та воді нікель теж важливий^[3]. Проте функціональної ролі нікелю в організмі людини поки не визнано^[4], тож рекомендованої норми споживання для нього немає.

Можлива роль нікелю в організмі

Учені мають кілька гіпотез про те, навіщо нікель може бути потрібен і людині. Більшість із них спирається на досліди на клітинах і тваринах, тож для людини вони поки не підтверджені:

• Обмін глюкози: нікель стабілізує білок HIF-1α, який допомагає клітинам пристосовуватися до нестачі кисню. Цей білок вмикає гени, що впливають на засвоєння глюкози^[5].
• Утворення кісткової тканини: через той самий HIF-1α нікель впливає на формування кістки, а в щурів без нікелю кістки були менш міцними^[5].
• Робота судин і кишківника: існує припущення, що нікель впливає на утворення газоподібних сигнальних молекул, які, зокрема, регулюють тонус судин, а також на роботу кишкового мікробіому^[5].
• Робота ферментів: у бактеріях нікель є центральним атомом ферменту уреази, який розщеплює сечовину^[6]. Можливо, він входить і до складу деяких ферментів вищих організмів^[2].

Можливі наслідки дефіциту

Клінічного дефіциту нікелю в людей не описано. Проте в дослідах на тваринах, яких годували кормом майже без нікелю, спостерігали^[5]:

• порушення росту в молодих тварин^[2];
• зниження рівня гемоглобіну через гірше засвоєння й використання заліза;
• порушення обміну жирів і вуглеводів: вищий рівень жирів у плазмі крові й нижчий рівень глюкози;
• зниження кількості й рухливості сперматозоїдів;
• погіршення зору, нюху й смаку, яке минало після додавання нікелю в корм;
• зміни в роботі ферментних систем: нікель, імовірно, взаємодіє з вітаміном B12 і фолієвою кислотою в перетворенні гомоцистеїну на метіонін^[2].

В оглядовій літературі згадують і вплив нікелю на активність гормонів^[6], але й ці дані отримано переважно на тваринах.

Коротко: тваринам і рослинам нікель потрібен, а для людини його роль не доведена, тож отримувати його спеціально не треба.

Скільки нікелю ми отримуємо

За американськими даними, діти отримують з їжею 69–90 мкг нікелю на день, підлітки 71–97 мкг, дорослі 74–100 мкг, і ще близько 5 мкг можуть давати добавки. Із їжі всмоктується менше ніж 10% нікелю, а от із розчинних сполук натщесерце набагато більше, 29–40%^[2].

У європейських дослідженнях дорослі в середньому отримували з їжею від 90 до 361 мкг нікелю на день, тобто приблизно 0,1–0,35 мг. Найбільший внесок у раціон усіх вікових груп дають зернові продукти. Діти на кілограм маси тіла отримують більше нікелю, ніж дорослі, а вегетаріанці трохи більше, ніж решта населення, бо їдять більше бобових, злаків і горіхів^[7].

Де міститься нікель

Нікелю найбільше в горіхах, у середньому 128 мкг на 100 г, і в бобових, близько 55 мкг на 100 г. Але через кількість, яку ми з'їдаємо, основну частку нікелю в раціоні дають страви й супи, зернові продукти й овочі^[2].

Загалом нікелю найбільше в рослинній їжі, а м'ясо, риба й мед містять його значно менше. Його вміст залежить від ґрунту, умов вирощування й обробки. Особливо багаті на нікель^[7]:

• какао та темний шоколад: какао-продукти містять у середньому близько 9,5 мг нікелю на кілограм, деякі види шоколаду близько 3,8 мг/кг;
• соєві продукти: соєві боби й соєве борошно належать до лідерів за вмістом нікелю, звідси й соєве молоко, тофу;
• бобові: квасоля, сочевиця, нут, горох;
• горіхи й насіння: арахіс, кеш'ю, каштани, мигдаль;
• вівсянка та інші цільнозернові продукти, наприклад з цільної пшениці;
• чай: сухе чайне листя багате на нікель, частина його переходить у напій;
• зелень і листові овочі: наприклад, у шпинаті знаходили в середньому 2,2 мг/кг, але багато залежить від ґрунту.

Несподіваним джерелом може бути посуд. У дослідженні з томатним соусом після 6 годин приготування в посуді з нержавіючої сталі вміст нікелю в соусі зріс до 26 разів, а при довшому приготуванні до 34 разів. Найбільше нікелю віддавав новий посуд, а після шести циклів приготування виділення стабілізувалося, але й тоді одна порція соусу отримувала в середньому 88 мкг нікелю^[8]. Для людей з алергією на нікель це варто враховувати, особливо коли довго тушкують кислі страви.

Скільки нікелю безпечно

Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) у 2020 році встановило допустиму добову дозу нікелю 13 мкг на кілограм маси тіла, тобто близько 0,9 мг для людини вагою 70 кг. Її розрахували за даними про втрату вагітності в щурів. У більшості дорослих і підлітків споживання нікелю нижче цієї межі, а от у малюків і дітей, які їдять найбільше нікелевмісних продуктів, вона часто перевищується, що EFSA вважає можливим приводом для занепокоєння^[7]. Американська верхня межа для дорослих становить 1 мг розчинних солей нікелю на день^[2].

Для людей з алергією на нікель важливий інший поріг. EFSA визначило, що загострення екземи після ковтання нікелю може виникати в чутливих людей уже від 4,3 мкг на кілограм маси тіла, тож для них навіть звичайна разова порція продуктів, багатих на нікель, може бути проблемою. Склянка води натщесерце такої загрози не становить^[7].

Коротко: безпечна межа для дорослих близько 0,9–1 мг нікелю на день, і більшість людей її не перевищує, а от для дітей і людей з алергією на нікель запас значно менший.

Добавки з нікелем

Окремих добавок з нікелем людині не потрібно, адже його обов'язковість не доведена^[4], а надходження з їжею й так близьке до безпечної межі в дітей^[7]. Людям з алергією на нікель варто уважно читати склад мультивітамінів: у добавках нікель може бути домішкою, а EFSA серед продуктів з найвищим вмістом нікелю назвало рослинні екстракти й мінеральні добавки^[7].

Алергія на нікель

Алергія на нікель вражає 8–18% населення Європи. Після запровадження Директиви ЄС щодо нікелю, яка обмежила його виділення з виробів, що довго контактують зі шкірою, поширеність алергії серед жінок 18–35 років знизилася з 19,8% до 11,4%. Проте серед молодих жінок вона досі залишається високою, а в південних країнах ЄС алергія трапляється частіше, ніж у північних^[9].

Головним чинником ризику є пірсинг. Метааналіз показав, що в людей із пірсингом алергія на нікель трапляється майже в 6 разів частіше. При цьому 24,7% європейських сережок для пірсингу перевищували дозволені межі виділення нікелю, а серед сережок з Азії й Північної Америки критичне виділення нікелю мала третина^[1].

Нікелем «діляться» й монети. Монети 1 і 2 євро виготовлені зі сплавів нікелю й виділяють його більше, ніж дозволяє директива для виробів, що тривало контактують зі шкірою. У людей з алергією вони частіше й сильніше спричиняли екзематозну реакцію на шкірі, ніж старі італійські монети^[10]. Водночас у Франції перехід на євро вчетверо зменшив забруднення пальців нікелем порівняно з колишніми монетами з чистого нікелю^[11].

Алергія на нікель проявляється контактним дерматитом: свербінням, почервонінням, пухирцями чи мокнучими ділянками там, де шкіра торкається металу. А в чутливих людей нікель із їжею може спричинити загострення екземи^[7].

Читайте:

Контактний дерматит: причини, симптоми і лікування

Контактний дерматит: чим подразнення шкіри відрізняється від алергії, як виглядає висип і де шукати його при...

Чи допомагає дієта з низьким вмістом нікелю

В Італії поширений діагноз «системний алергічний синдром до нікелю», при якому людям радять дієту з обмеженням нікелевмісних продуктів. Проте критичний огляд 2026 року дійшов висновку, що цей синдром не відповідає критеріям окремої хвороби. Дослідження були переважно невеликими й без контролю, у провокаційних тестах використовували дози нікелю, набагато більші за звичайні харчові, а покращення на дієті, найімовірніше, пояснюється загальними змінами раціону, наприклад зменшенням продуктів, що бродять у кишківнику^[12].

Чи допомагає дієта без нікелю при «системній алергії на нікель»? Переконливих доказів немає. Сам діагноз не валідований, а покращення на дієті можуть бути неспецифічними^[12]. Водночас для людей із підтвердженою алергією на нікель EFSA визнає ризик загострення екземи після великої разової дози нікелю з їжею^[7]. Даних поки мало.

Токсичність і побічні ефекти

Нікель потрапляє в організм трьома шляхами: через дихальні шляхи, травну систему й шкіру^[6]. Через шкіру він спричиняє переважно місцеві реакції, насамперед контактний дерматит. З їжею всмоктується менше ніж 10% нікелю, тому отруїтися ним через рот важко^[5]. Найбільшу загрозу становить вдихання сполук нікелю на виробництві: саме воно пов'язане з раком легень і порожнини носа^[13].

Учені виділяють кілька механізмів, через які надлишок нікелю шкодить:

• Окислювальний стрес: нікель підсилює утворення вільних радикалів, які ушкоджують клітини, і порушує роботу мітохондрій^[4].
• Ушкодження ДНК: нікель має генотоксичну дію^[6] і змінює епігенетичні «налаштування» генів, що може порушувати стабільність геному^[4].
• Зміни в роботі імунної системи: нікель діє на імунну систему^[6] і є одним з найчастіших контактних алергенів.
• Накопичення в органах: вдихнутий нікель затримується в легенях, а всмоктаний з крові виводиться переважно нирками із сечею^[7].

Ускладнення при надлишку нікелю

• Ураження нирок: контакт з нікелем пов'язують із хворобами нирок^[4], а в дослідах на гризунах великі дози нікелю з їжею змінювали масу й будову нирок і печінки^[7].
• Алергічні стани: крім контактного дерматиту, у людей з алергією на нікель велика разова доза нікелю з їжею може спричинити загострення екземи й висип, так званий системний контактний дерматит^[7]. Скарги на головний біль і загальне нездужання, які приписують «системному алергічному синдрому до нікелю», переконливо не доведені^[12].
• Порушення фертильності: у щурів великі дози нікелю частіше призводили до втрати вагітності після імплантації ембріона. Саме цей ефект EFSA взяло за основу для безпечної добової дози^[7].
• Онкологічні ризики: у працівників, які вдихають сполуки нікелю, частіше трапляється рак легень і порожнини носа^[13].

Фактори ризику

Одні люди роками контактують з нікелем без жодних наслідків, а в інших висип з'являється від сережок чи пряжки ременя. Ризик підвищують такі чинники:

• Наявна алергія на нікель: у людей, чутливих до нікелю, навіть невеликий контакт може спричинити висип і свербіж, а велика доза нікелю з їжею може загострити екзему^[7].
• Промисловий контакт: працівники металургійних, гальванічних та інших виробництв, де є пил чи пари нікелю, мають найвищий ризик вдихання його токсичних форм^[4]. Алергія частіше трапляється й у металістів, перукарів, працівників харчової галузі, прибиральників і медиків^[14].
• Порушення роботи нирок: нікель виводиться переважно нирками^[5], тому при їх недостатності він може накопичуватися в крові. В одному дослідженні підвищений рівень нікелю в сироватці мали 98% пацієнтів на гемодіалізі^[15].
• Раціон із високим вмістом нікелю: вегетаріанці, які їдять багато злаків, бобових і горіхів, отримують трохи більше нікелю, ніж люди зі змішаним харчуванням^[7].
• Контакт із металевими виробами: пірсинг і прикраси, годинники, оправи окулярів, застібки одягу, ґудзики, гачки бюстгальтера, пряжки ременів, ключі й монети^[14].

Що більше таких чинників збігається, то вищий ризик, що організм відреагує на нікель.

Нікель на виробництві

Найнебезпечнішим є вдихання нікелю. У працівників нікелеочисних заводів Норвегії, Фінляндії й Уельсу виявили високий ризик раку легень і порожнини носа, і дослідження вказують на важливу роль саме водорозчинних сполук нікелю^[13]. Міжнародне агентство з вивчення раку відносить сполуки нікелю до канцерогенів для людини^[16]. Крім того, нікель пов'язують з алергією, хворобами серця й нирок, фіброзом легень, а механізми його токсичності включають окислювальний стрес і порушення роботи мітохондрій^[4].