Вертиго: причини, симптоми, лікування

Найчастішу причину вертиго, доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення, хоча б раз у житті переживають близько 2,4% людей. У популяційному дослідженні в Німеччині 86% із них через напади йшли до лікаря, брали лікарняний або кидали звичні справи, проте ефективне лікування отримали лише 8%^[1]. А допомогти часто можна за кілька хвилин, простим маневром у кабінеті лікаря.

Вертиго легко сплутати з будь-яким запамороченням, хоча це окремий, дуже конкретний симптом: ілюзія руху, найчастіше обертання. Сам по собі він не є хворобою, а підказує, де шукати збій: у внутрішньому вусі чи в мозку. Перші короткі епізоди люди нерідко ігнорують, а повторні напади, особливо з погіршенням слуху чи зору, потребують обстеження^[2].

Що таке вертиго

Під вертиго розуміють відчуття, ніби все навколо рухається або обертається, хоча насправді нічого не відбувається. Людина може відчувати, що втрачає рівновагу, хитатися при ходьбі або бачити, як «пливуть» предмети^[2].

Положення тіла мозок визначає з трьох джерел: вестибулярного апарату у внутрішньому вусі, очей і пропріорецепції, тобто чуття положення тіла від рецепторів у м'язах і суглобах. Коли ці сигнали не збігаються, наприклад одне вухо «повідомляє» про поворот, якого не було, виникає дезорієнтація і хибне відчуття руху^[3].

До найпоширеніших проявів вертиго належать:

• Відчуття обертання навколишнього середовища або власного тіла.
• Втрата рівноваги або нестійкість при ходьбі.
• Ілюзія руху навіть у стані спокою.
• Супутні симптоми: нудота, шум у вухах, пітливість, тимчасові розлади зору.

Напад може тривати від кількох секунд до кількох годин, а в тяжких випадках симптоми тримаються днями чи навіть місяцями^[2]. Тривалість важлива для діагнозу: секунди після повороту голови, години з дзвоном у вусі чи кілька днів безперервного обертання вказують на різні хвороби. Повторювані епізоди, навіть короткі, потребують обстеження.

Типи вертиго

Вертиго поділяють на два основні типи: периферичне, яке пов'язане з внутрішнім вухом або вестибулярним нервом, і центральне, яке виникає через ураження мозку. Периферичне трапляється значно частіше^[3]. Від типу залежать і тактика лікування, і терміновість допомоги.

Периферичне вертиго

Периферичне вертиго виникає через проблеми у внутрішньому вусі або з вестибулярним нервом, який передає в мозок сигнали про рівновагу. Напади зазвичай починаються раптово і бувають доволі інтенсивними. До підтипів периферичного вертиго належать:

• Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППЗ). Крихітні кристалики карбонату кальцію (отоліти) зміщуються в півколові канали внутрішнього вуха. Через це короткі напади обертання виникають при певних рухах голови: повороті в ліжку, нахилі, закиданні голови назад^[4].
• Лабіринтит. Запалення внутрішнього вуха, часто після застуди чи грипу. Поєднує сильне запаморочення з погіршенням слуху^[2].
• Вестибулярний неврит. Запалення вестибулярного нерва, ймовірно через активацію «сплячого» вірусу простого герпесу. Спричиняє різке обертання, нудоту й нестійкість, що тривають від кількох днів до тижнів, але слух не знижується^[5].
• Хвороба Меньєра. Пов'язана з накопиченням рідини (ендолімфи) у внутрішньому вусі. Проявляється повторними нападами обертання, коливаннями слуху, шумом і відчуттям закладеності у вусі^[6].

Центральне вертиго

Центральне вертиго трапляється рідше і пов'язане з ураженням головного мозку, зокрема стовбура або мозочка. Воно частіше розвивається повільніше, триває довше і супроводжується іншими неврологічними ознаками: двоїнням в очах, порушенням мовлення, некоординованими рухами, неможливістю стояти. Причинами бувають інсульт, пухлини чи розсіяний склероз^[3]. Найнебезпечніший варіант, інсульт у задніх відділах мозку, приблизно втричі частіше пропускають у приймальному відділенні, ніж інсульт в інших ділянках, бо він може проявлятися лише запамороченням^[7].

Коротко: короткі напади обертання при повороті голови майже завжди йдуть від внутрішнього вуха; обертання разом із двоїнням, порушенням мовлення чи слабкістю в руці або нозі може означати інсульт і потребує швидкої.

Причини вертиго

Причини вертиго різноманітні. Найчастіше вони стосуються вестибулярної системи, але існують і інші чинники, здатні його провокувати^[3]:

• Мігрень: у частини людей напади мігрені супроводжуються вестибулярними симптомами. Вестибулярна мігрень вважається найчастішою причиною повторного вертиго, що виникає без видимого приводу; протягом життя на неї хворіє близько 1% людей^[8].
• Певні лікарські засоби: зокрема деякі антибіотики, протизапальні та серцево-судинні препарати, які впливають на рівновагу.
• Інсульт: при ураженні ділянок мозку, відповідальних за координацію.
• Аритмії серця: порушують кровопостачання мозку і спричиняють епізоди нестійкості, частіше з потемнінням в очах, ніж зі справжнім обертанням.
• Цукровий діабет: його ускладнення можуть уражати судини й нерви.
• Травми голови: безпосередньо пошкоджують вестибулярні структури або зміщують отоліти.
• Тривале перебування в ліжку: без руху вестибулярна система і м'язи поступово «втрачають форму», тому після підйому з'являється нестійкість.
• Оперізувальний лишай у зоні вуха: вірус вітряної віспи, що повторно активувався, часто зачіпає нерви слуху й рівноваги. Зниження слуху і вертиго зазвичай з'являються після пухирців на вушній раковині^[9].
• Перилімфатична фістула: витік рідини з внутрішнього вуха через крихітний отвір, що порушує рівновагу.
• Гіпервентиляція: часте глибоке дихання, наприклад під час панічної атаки, змінює склад газів крові і спотворює відчуття простору.
• Отосклероз: патологічне розростання кісткової тканини у вусі, яке насамперед знижує слух, а іноді порушує й рівновагу.
• Розсіяний склероз: руйнування оболонок нервових волокон у центральній нервовій системі.

Читайте:

Мігрень зі стовбуровою аурою: симптоми, причини, лікування

Мігрень зі стовбуровою аурою, яку раніше називали базилярною мігренню: звідки взялися дві назви, які симптом...

Діагностика вертиго

Щоб визначити причину вертиго, лікар детально розпитує про напади і проводить огляд, а за потреби призначає спеціальні дослідження. Головне завдання: зрозуміти, де проблема, у вусі чи в мозку.

Фізикальні тести

Під час огляду застосовують низку простих проб, що оцінюють рівновагу і рухи очей^[3]:

• Проба Фукуди-Унтербергера. Пацієнт крокує на місці із заплющеними очима, а лікар стежить, чи не розвертає його вбік.
• Проба Ромберга. Оцінюють стійкість у положенні стоячи зі зімкнутими ступнями та заплющеними очима.
• Імпульсний тест голови. Лікар швидко повертає голову пацієнта, а той утримує погляд на нерухомій точці. При ураженні вуха очі «відстають» від повороту.
• Проба Дікса-Холпайка. Пацієнта швидко вкладають на спину з повернутою вбік і трохи закинутою головою та спостерігають за мимовільними рухами очей (ністагмом). Це основний тест для підтвердження позиційного запаморочення^[4].
• Обертальна проба. Перевіряють реакцію очей і вестибулярну функцію під час обертання в спеціальному кріслі.

Коли сильне вертиго з'явилося раптово і не минає, підготовлений лікар поєднує три очні тести в огляд HINTS: імпульсний тест голови, оцінку ністагму і перевірку вертикального зміщення очей. За метааналізом 11 досліджень, такий огляд виявляє 97% інсультів у людей із гострим запамороченням^[10].

Інструментальні методи

Якщо огляду недостатньо, використовують інструментальну діагностику. Це вестибулярні проби, зокрема відеоністагмографія або електроністагмографія, які записують рухи очей при подразненні вестибулярного апарату. Методи візуалізації, магнітно-резонансну томографію (МРТ) чи комп'ютерну томографію, призначають, щоб виключити пухлину, інсульт або інші структурні ураження мозку. Звичайна комп'ютерна томографія в перші години погано показує задні відділи мозку, і навіть магнітно-резонансна томографія тут іноді запізнюється^[7]. Натомість при типовому позиційному запамороченні без інших симптомів ані знімки, ані вестибулярні тести не потрібні^[4]. Залежно від картини можуть призначити дослідження слуху, аналізи крові чи консультації інших фахівців.

Лікування вертиго

Лікування вертиго залежить від його причини, тривалості й вираженості симптомів. Багато нападів минають самі, а в інших випадках поєднують кілька методів, щоб зменшити симптоми і запобігти повторенню^[2].

Позиційні маневри

При позиційному запамороченні застосовують маневр Еплі або Семонта. Це послідовність поворотів голови й тіла, яка переганяє зміщені кристалики назад туди, де вони не заважають. За Кокранівським оглядом, після маневру Еплі напади повністю минали в 56% пацієнтів проти 21% після імітаційної процедури^[11]. Маневр виконує лікар, а потім може навчити пацієнта повторювати його вдома. Спеціально обмежувати положення тіла після процедури не потрібно^[4].

Медикаменти

Ліки здебільшого полегшують гострі симптоми, але не усувають причину. До прикладів належать:

• Антигістамінні препарати (меклозин, циклізин), що зменшують відчуття запаморочення^[3]. При позиційному запамороченні їх, як і бензодіазепіни, рутинно не призначають^[4].
• Протиблювотні засоби (дименгідринат), які зменшують нудоту.
• Бетагістин, який, за поширеним поясненням, покращує кровообіг у внутрішньому вусі. Кокранівський огляд знайшов лише докази низької якості, що він трохи зменшує вертиго різного походження^[12], а при хворобі Меньєра його ефект досі не доведено^[13].

При вестибулярному невриті можуть призначати кортикостероїди, щоб зменшити запалення. За метааналізом 15 досліджень, вони покращували стан у гострій фазі, але більшість досліджень мали низьку якість, а побічні ефекти виникали частіше^[14]. Якщо нестійкість і запаморочення тримаються більшість днів понад три місяці й посилюються в натовпі чи від мерехтіння на екрані, лікар може запідозрити персистуюче постурально-перцептивне запаморочення. Це функціональний розлад: структурного пошкодження немає, але мозок «застряг» у режимі обережності, часто на тлі тривожних розладів^[15]. Тут допомагають вестибулярна реабілітація і психотерапія, а антидепресанти зменшували симптоми в 55–84% пацієнтів у невеликих дослідженнях невисокої якості^[16].

Реабілітація

Вестибулярна реабілітація включає вправи на рівновагу, стабілізацію погляду і координацію рухів. Їх добирають індивідуально, а суть полягає в тому, щоб мозок навчився компенсувати хибні сигнали від вестибулярної системи. Кокранівський огляд 39 досліджень показав, що при однобічних ураженнях внутрішнього вуха реабілітація безпечна й зменшує частоту запаморочень^[17]. Починати вправи після гострого нападу краще якомога раніше, повільні рухи ефективніші за швидкі^[5].

Хірургія

Операцію розглядають у рідкісних випадках, коли є пухлина або серйозне ураження вуха чи мозку, а інші методи не допомагають^[3]. Більшості людей вистачає маневрів, ліків і вправ. Якщо ж операція потрібна, вона може усунути джерело вертиго і зменшити або повністю припинити напади.

Коротко: при позиційному запамороченні найкраще працює маневр, при тривалій нестійкості допомагають вправи, а таблетки від запаморочення корисні переважно в перші дні гострого нападу.

Самодопомога

Якщо епізоди вертиго виникають нечасто і не надто сильні, кілька простих правил допоможуть зменшити дискомфорт і уникнути падінь^[2]:

• Повільно підніматися з ліжка або стільця, спершу посидівши на краю ліжка.
• Спати на двох або більше подушках, щоб голова була трохи піднятою.
• Уникати різких поворотів і нахилів голови; щоб щось підняти, краще присісти, ніж нахилятися.
• Вмикати світло, якщо доводиться вставати вночі.
• Сідати або лягати при перших ознаках запаморочення, у тихому місці з приглушеним світлом.
• Користуватися тростиною чи іншою опорою, якщо є ризик падіння.

Ці заходи не усувають причину, але зменшують ризик травм. Тривога посилює вертиго, тому під час нападу допомагає спокійне повільне дихання^[2].

Часті питання

Чи є вертиго небезпечним?

Здебільшого вертиго не загрожує життю, але може спричинити падіння і травми. У дослідженні понад 1600 людей, які звернулися в приймальне відділення із запамороченням, вертиго чи нестійкістю, інсульт або мікроінсульт виявили в 3,2%, а серед тих, у кого запаморочення було єдиною скаргою, лише в 0,7%^[18].

Чи лікується остаточно?

Перспектива залежить від причини. При позиційному запамороченні маневри часто дають стійкий ефект, хоча напади можуть повертатися^[4]. При хронічних чи неврологічних хворобах потрібне триваліше лікування.

Коли звертатися?

До лікаря варто піти, якщо вертиго не минає або повертається. Терміново звернутися по медичну допомогу потрібно, якщо вертиго супроводжується сильним головним болем, блюванням або високою температурою. Викликайте швидку, якщо разом із вертиго з'явилися двоїння чи втрата зору, раптове зниження слуху, порушення мовлення, слабкість, оніміння або поколювання в руці чи нозі^[2], а також біль у грудях.

Чи можна водити авто?

Під час нападів і поки вертиго не минуло, за кермо сідати не можна: раптове запаморочення небезпечне для водія і всіх на дорозі. Якщо напади з'явилися разом із тривожними симптомами, до лікарні теж не варто їхати самостійно за кермом^[2].